Про можливі камені спотикання на стадіях судочинства

Застосування норм підсудності судових справ з іноземними чи міжнародними юридичними особами доволі часто стають каменем спотикання на різних стадіях судочинства в Україні. Неправильне застосування норм процесуального права, законодавства та незнання міжнародних, ратифікованих Україною, актів іноді призводить до винесення неправильних рішень щодо іноземних чи міжнародних юридичних осіб, що, в свою чергу, завдає шкоди як самим юридичним особам, так і іміджу українського правосуддя на міжнародній арені. Слід відмітити, що міжнародні конвенції, ратифіковані Україною, які регулюють порядок і можливість звернення юридичних осіб до міжнародного арбітражу, визначають, що сторони мають право передавати свої спори до постійно діючого арбітражного органу, самостійно назначати арбітрів при виникненні спорів або встановлювати методи їх призначення, встановлювати місцезнаходження арбітражного суду, а також встановлювати правила, процедури, яких мають дотримуватись арбітри при вирішенні справ. В Україні процесуальні питання вирішення суперечок відповідними арбітрами за участю іноземних та міжнародних юридичних осіб регулюються міжнародними правовими актами, законодавчими та іншими підзаконними нормативно-правовими актами. На практиці юридичні особи, укладаючи будь-які договори, за якими у майбутньому можуть виникнути спори чи невиконання з боку контрагентів, мають можливість передбачати відповідальність один перед одним, мову договорів, способи, місце виконання обов’язків, права тощо. Але суттєвою нормою будь-якого зовнішньоекономічного, міжнародно-правового договору є умова щодо того, законодавство якої країни буде застосовуватись при вирішенні договірних спорів, і який арбітр буде першим вирішувати спір, що виник. Сторони договору вправі визначати арбітра та їх кількість, до яких вони будуть звертатися у разі виникнення непорозумінь. Як правило, за наявності будь-яких суперечок, що стосуються виконання договору, вони звертаються до міжнародних комерційних арбітражних судів при торгово-промислових палатах для розгляду і остаточного вирішення відповідно до нормативно правових актів судових органів та положень арбітражних судів. Рішення, прийняті міжнародними арбітрами чи судами країни, визнаються остаточними і обов’язковими для виконання. Закон України «Про міжнародне приватне право» визначає, що суди мають право відмовити у відкритті провадження з іноземним учасником лише в тому випадку, коли у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Але коли така справа з’являється в іноземному суді після відкриття провадження, то припинити провадження суд не має права і повинен розглядати справу повністю і до кінця.