Who are you, корпоративний секретар?

Коли йдеться про підвищення рівня корпоративного управління в українських АТ, то, передусім, мається на увазі запровадження механізмів, які б змушували товариство працювати на його акціонерів. У світовій практиці одним з таких механізмів є введення до структури управління корпоративного секретаря. У більшості українських АТ корпоративні секретарі існують, однак, не знають про це, тому в їх роботі немає системи і, як правило, вони залежні від виконавчого органу, що дуже знижує їхні можливості. Хто такий корпоративний секретар? Яким повинен бути цей хтось, аби успішно справлятися зі своїми завданнями? По-перше, максимально незалежним, неупередженим і незацікавленим. По-друге, таким, що користується загальною довірою в АТ. По-третє, повноважним, дієвим і оперативним. По-четверте, компетентним і підготовленим. Чи може впоратися з цим хто-небудь з членів органів управління, що вже є в акціонерному товаристві? Спробуємо розглянути такі варіанти. Правління, інший виконавський орган, підлеглі їм підрозділи або посадовці – ні, позаяк підлеглість і підзвітність виконавчому органу виключає незалежність і неупередженість і, як наслідок, – загальну довіру. Наглядова рада, її комітети або окремі члени також не відповідають зазначеним вимогам, оскільки наглядова рада не виконує технічних функцій, її робота здійснюється не на постійній основі, а шляхом проведення засідань. Ревізійна комісія теж не підходить на таку роль зі схожих причин – РК може мати лише повноваження внутрішнього аудитора і контролера. Її діяльність здійснюється тільки у формі перевірок і засідань. Отже, виходить, що ці функції має виконувати хтось, кого немає в структурі управління АТ, передбаченій чинним законодавством. В світовій практиці корпоративного управління вони покладаються на корпоративного секретаря. Корпоративний секретар (КС) – це одноосібний, незалежний орган акціонерного товариства, який здійснює правове, організаційно-технічне забезпечення і координацію роботи органів управління АТ, а також обмін інформацією між ними і акціонерами. Повноваження КС Яким мало б бути коло повноважень КС? Відповідь залежить від вирішення питання підлеглості і підзвітності цього органу. Насправді, якщо КС підлеглий і підзвітний загальним зборам акціонерів – коло його повноважень значно ширше, ніж у КС, який підпорядковується правлінню АТ. В Таблиці автор матеріалу як приклад наводить схему можливих напрямів роботи КС, вибраного загальними зборами акціонерів, і його повноваження за кожним із напрямів. У невеликій компанії всі ці повноваження можуть виконуватися одноосібно. У великому АТ, безумовно, постане питання про формування апарату КС, в якому за кожний з напрямів відповідатиме окремий співробітник (група, відділ тощо). Більшістю наведених повноважень і сьогодні наділені вищі управлінці АТ, які мають статус заступників голови правління. У багатьох товариствах створені відділи власних цінних паперів. Може виникнути запитання, навіщо ж ламати сталі структури, які вже існують, створюючи нові з аналогічними функціями? Основа концепції КС полягає у тому, щоб об’єднати функції, життєво важливі для акціонерів, зосередити їх у віданні компетентних і незалежних осіб, які користуються загальною довірою у товаристві, підвищити ступінь прозорості управління АТ, звільнити виконавчі органи від невластивих їм функцій. Як досягти «ідеальності» КС Чи можливо досягти того, аби КС відповідав згаданим високим вимогам? Досвід дозволяє дати ствердну відповідь на це запитання, але для цього потрібно серйозно продумати статус цього органу, його повноваження, вимоги до нього тощо. Максимальна незалежність, неупередженість і незацікавленість КС досягається за допомогою: 1) встановлення підлеглості і підзвітності тільки загальним зборам акціонерів; 2) відповідних вимог до кандидатів на посаду (вік; освіта; досвід роботи; знання іноземних мов тощо); 3) процедури обрання (рекомендується обирати КС на загальних зборах акціонерів серед кандидатур, запропонованих виконавчим органом – це дозволить залучити до процесу і акціонерів, і менеджмент компанії, що призведе до призначення компромісної кандидатури, котра користується загальною довірою); 4) вимог щодо незалежності (зазвичай йдеться про те, щоб КС не був: (а) працівником АТ останні кілька років; (б) власником, співробітником або членом органу управління суб’єкта підприємництва, що є постачальником або клієнтом АТ останні кілька років; (в) родичем осіб, вказаних у пп. (а) і (б)); 5) системи оплати його праці і затверджуваного на загальних зборах акціонерів кошторису витрат на утримання КС і його апарату. Статут товариства повинен також містити норму, яка зобов’яже керівника виконавчого органу товариства в межах затвердженого кошторису негайно здійснювати платежі, пов’язані з діяльністю КС. Повноважність і дієвість КС досягається, насамперед, за рахунок фіксації в статуті АТ його повноважень, ухвалення Положення АТ про КС, яким буде передбачено порядок виконання ним своїх обов’язків. Чи вводити нову посаду? Щоб вирішити, чи потрібен КС в товаристві, власникам АТ слід спромогтися максимально чесно відповісти на такі запитання: чи здійснюється підготовка і проведення загальних зборів акціонерів, засідань наглядової ради, правління, ревізійної комісії не на любительському рівні, а професійно; чи є у товаристві особа, яка першою дізнається про всі рішення, прийняті кожним з органів управління товариства та оперативно інформує про них всіх, кого необхідно; чи налагоджена системна робота з розробки і постійного вдосконалення статуту та інших внутрішніх нормативних документів товариства; чи ведеться ця робота комплексно, чи погоджені документи між собою; чи існує в АТ налагоджена і врегульована внутрішніми нормативними документами система розгляду скарг акціонерів? Напевно, на більшість запитань багато хто відповість ствердно. Але чи готові власники українських АТ так само ствердно відповісти на два наступні запитання: чи задовольняє їх те, як вирішуються ці проблеми й чи повинні всі ці питання розв’язуватися особами, підлеглими виконавчому органу, членами якого почасти є люди, які не мають жодної акції товариства? Якщо на ці два запитання ствердних відповідей не знайдено, то це означає, що хтось в товаристві повинен взяти на себе обов’язки такого корпоративного організатора, інформатора, синхронізатора, того, хто вирішуватиме «дрібні і не дуже» проблеми, а якщо потрібно – то й миротворця, парламентера тощо. Що стоїть на заваді Чи можна вже зараз запровадити КС в структуру «традиційних» органів АТ? Це не заборонено законодавством, більш того, нещодавно прийняті ДКЦПФР «Рекомендації найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України» містять пряму рекомендацію АТ запроваджувати «посаду корпоративного секретаря, який обирається загальними зборами, є незалежним від виконавчого органу, підзвітним загальним зборам і наглядовій раді». Тобто норми про КС вже зараз можуть бути внесені до статуту АТ; вже зараз може бути затверджено Положення АТ «Про корпоративного секретаря», вже зараз цей орган може почати працювати (і вже працює в ряді українських АТ). Попри це, безумовно, серйозною перешкодою на шляху масового впровадження в Україні інституту КС залишається відсутність згадки про них у законодавстві. На жаль, проект Закону «Про АТ», підготовлений ДКЦПФР, не містить і натяку на цю тему. Дивно, адже сама ж ДКЦПФР торік затвердила Рекомендації, в яких радить товариствам запроваджувати до структури управління КС. Виходить, готуючи законопроект, ДКЦПФР не прислухається до власних рекомендацій. Напевно, ніхто б не заперечував, якби в Законі «Про АТ» з’явилася стаття приблизно такого змісту: «Якщо це передбачено статутом, у структурі управління АТ може бути передбачений корпоративний секретар – одноосібний, обраний загальними зборами акціонерів і підзвітний йому орган АТ, який здійснює правове, організаційно-технічне забезпечення і координацію роботи органів управління АТ, а також обмін інформацією між ними та акціонерами». З одного боку, ця норма нікого б ні до чого не зобов’язувала. З іншого, – допомогла б численним АТ, що мають, по суті, КС, але побоюються вводити нові посади, не передбачені законодавством, «легалізувати» і зорієнтувати своїх співробітників, які виконують ці функції. Законодавче визнання КС, безумовно, прискорить введення такої посади в Довідник посад і професій, стимулює розробку професійного стандарту КС, навчальних і тренінгових програм для них, створення професійної асоціації КС. Все це зумовить підвищення ефективності управління АТ. Досвід спілкування з КС українських АТ свідчить, що абсолютна більшість цих людей – справжні ентузіасти і високі професіонали. Безумовно, вони в змозі принести величезну користь своїм АТ. Необхідно лише «запалити перед ними зелене світло» і озброїти передовими методиками. Перше – завдання законодавців, друге – вчених і практиків, котрі працюють у сфері корпоративного управління.