Особливості порушення кримінальної справи в Україні та США

Відомо, що своєчасне порушення кримінальної справи сприяє ефективному розслідуванню злочинів та зміцненню правопорядку в державі. Україна Порушення кримінальної справи за українським законодавством – це початкова стадія кримінального процесу. Наразі не існує єдиного погляду щодо визначення назви цієї стадії, її меж та характеру діяльності. Часто виникає запитання, чи обґрунтована така назва глави 8 КПК України як «Порушення кримінальної справи». Більшість правників дотримуються думки, що для вирішення питання про порушення кримінальної справи необхідно провести низку невідкладних дій для перевірки заяв і повідомлень про злочини. Отже, цю стадію в досудовому провадженні пропонується назвати «Прийняття, реєстрація, перевірка заяв та повідомлень про злочини та прийняття по них рішень». Відповідно до ст. 94 КПК джерелами, з яких правоохоронним органам стає відомо про злочин є: 1) заяви або повідомлення підприємств, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Стаття 97 КПК визначає, що за заявою або повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Одночасно вживаються всі можливі заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його. Коли треба перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. На стадії порушення кримінальної справи кримінально-процесуальний закон забороняє проводити слідчі дії за виключенням: огляду місця події у невідкладних випадках; в таких випадках за наявності для того підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події (ст. 190 КПК), накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку, яке провадиться з метою запобігання злочину (ст. 187 КПК). США В процесуальному законодавстві США поняття «порушення кримінальної справи» не існує. Йому відповідає інститут кримінального переслідування (як і у Великій Британії, Франції, Німеччині). Провадження з конкретної кримінальної справи вважається розпочатим з моменту отримання інформації про злочин та її реєстрації. У більшості випадків кримінальне переслідування в США порушується і ведеться поліцією, федеральним бюро розслідувань (ФБР) і органами атторнейської служби. Основним органом розслідування є поліція (федеральна, поліція штатів і місцева). Поліцейські, на яких покладено функцію охорони громадського порядку, наділені правом без формального акта порушення кримінальної справи здійснювати збір доказів і проводити для цього такі слідчі дії, як огляд, вилучення речових доказів та інших слідів, арешт та допит підозрюваного, допит потерпілого, свідків, особистий обшук та обшук приміщення. Зазначені дії поліція виконує протягом нетривалого часу відразу ж після виявлення злочину (на місці самого злочину або у поліцейському відділенні). Якщо стосовно якого-небудь правопорушення є хоч якась інформація про ознаки злочину в ньому, то вона обов’язково буде повністю перевірена поліцією і використана. Проте за відсутності інформації, що дозволяє встановити особу злочинця, поліція, як правило, після встановлення цієї обставини не витрачатиме сили на цей злочин. Тільки щодо невеликої кількості справ, яким поліція приділяє найбільшу увагу (справи про умисні вбивства, справи про сенсаційні пограбування та інші злочини, що викликають великий суспільний резонанс), розслідування проводиться інтенсивно та наполегливо. У США одним із основних службових документів поліції є рапорт. Він складається здебільшого для власних потреб і з метою обґрунтування правомірності проведеного арешту, і віднесення злочинів до категорії розкритих. У разі якщо злочин лишається нерозкритим, поліцейські складають так званий звіт про подію, і на цьому розслідування припиняється. Названий звіт є формою обліку скоєного злочину і належить до категорії нерозкритих. Отже, важливою особливістю американської системи організації розслідування є те, що поліція в жодному разі не зацікавлена в укритті від обліку нерозкритих злочинів, оскільки з реальним станом боротьби зі злочинністю пов’язується виділення коштів, штат працівників, кількість техніки тощо. Тому під час надходження інформації про злочини поліція США керується принципами, згідно з якими повідомлення про злочин має бути швидко перевірене, а більшість злочинів, які не розкриваються швидко, не розкриваються взагалі.