Про проблеми становлення постмодерного конституціоналізму в Україні

23 червня ц.р. за ініціативи Асоціації правників України та Товариства конституційного права у столиці відбувся «круглий стіл» на цікаву, нестандартну тему «Проблеми становлення постмодерного конституціоналізму в Україні», приурочений до Дня Конституції. Модератором заходу виступив виконавчий директор Асоціації правників України Андрій Манорик. Провідні науковці у сфері конституційного права зібралися у вузькому колі. Звісно, не можна сказати, що питання конституційного права не є актуальним у нашій країні, однак, з іншого боку, це зайвий раз підтверджує той факт, що людей, котрі невимушено, без державного чи будь-якого іншого примусу цікавляться проблемами конституційного права, дуже мало. Основними доповідачами «круглого столу» були в.о. голови Київської міської організації Товариства конституційного права, кандидат юридичних наук Станіслав Шевчук та суддя Конституційного Суду України Володимир Кампо, які присвятили свої доповіді обговоренню можливостей впровадження постмодернового конституціоналізму в українських правових реаліях. Як вважає Володимир Кампо, Україна вже підійшла до класичного конституціоналізму, основна ідея якого полягає у тому, що конституція як інструмент обмеження державної влади також унеможливлює її свавільні прояви. Своєю чергою, звертаючись до заявленої теми заходу, пан Шевчук пояснив присутнім, що, по суті, постмодерний є модифікацією класичного конституціоналізму в сучасних умовах із врахуванням сьогоднішніх тенденцій не тільки в культурі, мистецтві, а й у сучасному праві. Як він підкреслив, в Україні, втім як і в інших країнах, одним із проявів сучасних правових та культурних тенденцій у вигляді постмодерну є діяльність конституційних судів. «Як не парадоксально, але публічне право як елемент культури розвивається паралельно із основними тенденціями сьогодення», – зауважив він. Зі слів пана Шевчука, класичним прикладом архітектурного стилю постмодерну є будівля Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі. «По суті, ця архітектурна форма є відображенням культурної публічно-правової тенденції, що являє собою корабель, який пливе до такої світлої мети, як захист прав і основних свобод людини», – підкреслив він, підтвердивши постмодерне спрямування діяльності Європейського Суду з прав людини прикладом. Так, невиконання рішення суду прямо не записано у ст. 6 Конвенції як порушення права на справедливий судовий розгляд. Між тим, Суд у своїй практиці додатково розширив цей принцип, встановивши, що без виконання судових рішень виявляється безпідставним звернення до суду, а отже, порушується право на справедливий судовий розгляд. Окрім іншого, учасники обговорили питання конституційної конфліктології та конституційного патріотизму, шляхи внесення змін до Конституції України та проблемні питання конституціоналізму в Україні. Як підкреслив докторант національного аграрного університету, к.ю.н. Ігор Шумак, істинна причина сьогоднішнього протистояння та конституційного конфлікту не у чинній Конституції України, а в політичній еліті, яка всі ці конституційні перетворення затіває. «Саме тому я є прибічником того, аби чинна Конституція діяла якомога довше без змін. Наш Основний Закон не вичерпав свій потенціал до кінця – на сьогодні у рамках чинної Конституції можна знайти можливі шляхи вирішення конституційного конфлікту. Як кажуть, було б бажання…», – підсумував пан Шумак. Тим часом, Володимир Кампо зауважив, що зміна Конституції - це явище непогане, інша справа, що це явище стало у нас поганою традицією. Гостру дискусію спричинила тема доповіді доцента Національної академії управління, народного депутата України у ВР 2-го скликання, експерта з виборчого права, кандидата фізико-математичних наук Володимира Ковтунця «Конституційний патріотизм у контексті побудови постмодерного конституціоналізму держави». Доповідач, з-поміж іншого, зазначив, що, на превеликий жаль, у політичному середовищі України політиків, які спроможні поставити в основу своїх програм засади конституційного патріотизму, замало. Своєю чергою, LLM експерт Міністерства фінансів України Олександр Водянніков зауважив, що ідея конституційного патріотизму нині активно впроваджується у США. Проте нещодавно Верховний Суд США поставив цю ідею у «глухий кут», застосувавши іноземне прецедентне право. «Тому негативом абсолютного конституційного патріотизму є те, що правова система стоїть в ізоляції від зовнішнього світу», – доповнив його Станіслав Шевчук. Коментарі фахівців Доцент Національної академії управління, народний депутат України у ВР 2-го скликання, експерт з виборчого права
Володимир КОВТУНЕЦЬ: – На сьогодні ніхто із політиків не шукає втілення ідей конституціоналізму щодо дотримання основного конституційного принципу обмеження влади, а шукає можливості правовим шляхом узурпувати владу. Теза «демократія без демократії» абсолютно чітко характеризує нинішню ситуацію в Україні. Ми маємо ситуацію, за якої законослухняний громадянин опиняється у значно гіршій ситуації, ніж той, хто закон ігнорує. Здавалося, у цій ситуацій застосування ідей конституційного патріотизму могло б бути корисним. Однак впровадити цю ідею в країні, на мій погляд, можливо лише двома шляхами. Перший – революція «знизу», а саме: коли народ усвідомить свої прагнення і примусить верхівку дотримуватися принципу законності. Другий – поява політичних лідерів, які почнуть ці принципи запроваджувати власними силами. Проте жоден із цих шляхів навряд чи може бути застосований у найближчій перспективі. В.о. голови Київської міської організації Товариства конституційного права, кандидат юридичних наук
Станіслав ШЕВЧУК: – Хотілося б у двох словах порівняти класичний та постмодерний конституціоналізм. Так, з точки зору класичного конституціоналізму норми конституції не застосовуються на практиці до прийняття спеціального закону. Тому судовий захист отримують саме норми закону. Відтак, конституція фактично є дороговказом для законодавця на майбутнє. У сучасних умовах цього недостатньо, тому і з’явився постмодерний конституціоналізм, основна ідея якого полягає в тому, що розвиток норм Конституції здійснюється через судові рішення та формулювання певних принципів та ідей. Тобто Конституція розглядається не лише як нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, а й як сукупність цінностей, ідей, неписаних принципів. По суті, в результаті такого підходу конституція перетворюється із політико-правової декларації для законодавця в дієвий інструмент обмеження державної влади.