Всі рубрики

 

  

 

Закон повинен працювати!

Завданням будь-якого нормативно-правового акта є врегулювання певних відносин. Однак на практиці з цього правила почасти бувають винятки. До того ж неефективність, мертвонародженість, а іноді непотрібність законодавчих актів органів державної влади стає традицією українського законотворення. Не оминула ця неприємна доля й відносини у сфері користування надрами, видобуванням корисних копалин. Так, завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Проте чи виконує поставлену мету цей нормативно-правовий акт? Експерти відверто кажуть, що ні. Сучасний стан речей Адвокатське об’єднання «Національна правова палата» виступило ініціатором створення робочої групи при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища з метою розробки єдиного кодифікаційного акта, який регулюватиме відносини у сфері надрокористування. Про це заявив на прес-конференції, що проходила 8 липня ц.р., керівник Департаменту надро- і природокористування, аграрних і земельних відносин і нерухомості Національної правової палати Вадим Мохов. «В Україні триває практика розгляду і прийняття економічних, соціальних і екологічних рішень без необхідного їх поєднання в єдину комплексну систему на основі перспективної та збалансованої стратегії розвитку країни», – наголосив він. З його слів, у результаті надрокористувачі змушені працювати із суперечливими законодавчими актами. Неорганізованість державної системи управління ліцензування суб’єктів, зайнятих у сфері надрокористування, створили основу для застосування корупційних схем та практично анархічного використання українських родовищ. Дозвільна система Відповідно до ст. 16 Кодексу України про надра дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах у порядку, встановленому урядом. Однак експерти вбачають в такому порядку надання дозволів (конкурсна основа) причини низької ефективності вітчизняного надрокористування. Темпи розвитку сфери надрокористування значно знижує так званий «ринок ліцензій». Таку позицію висловив президент асоціації «Газові трейдери України» Роман Сторожев. Так, станом на квітень поточного року компаніям НАК «Нафтогаз України» видано 319 ліцензій на користування надрами, розробку та геологічне вивчення родовищ та площ перспективних на вуглеводні. Структурам НАК «Надра України» видано 39 дозволів. Комерційні структури володіють 127 дозволами. Із загальної кількості виданих дозволів (а це близько 500), згідно з даними геологічних служб, діють лише 60%. На розвиток видобування впливає також фінансовий стан компаній. «Так, на сьогодні приватні компанії добувають уп’ятеро більше природного газу, ніж державні, які не мають значних коштів для інвестування галузі та для придбання нового, екологічно безпечного обладнання», – зазначив президент асоціації. Нині законодавство України відводить два роки для початку розвідувальних робіт, проте багато компаній купують ліцензії для подальшого перепродажу. Часто виникає ситуація, за якої компанії вкладають основні кошти в покупку ліцензії на аукціоні, а не в родовище. Це цілком алогічний підхід. Як зауважує пан Мохов, у більшості країн світу ліцензії видаються не на аукціонах, а за заявній схемі. Відповідна заявка подається у певний державний орган (як правило, профільне міністерство), який потім вивчає фінансові можливості, технологічний потенціал, проектну документацію компанії-заявника. «Якщо державу все влаштовує – вона видає ліцензію. А заробляти на продажу дозволів – неправильно. Держава має заробляти на податках», – переконаний пан Мохов. Тому фахівці адвокатського об’єднання пропонують основним критерієм при видачі ліцензії визначати не суму платежу на аукціоні, а розмір і структуру інвестиційних зобов’язань компанії-претендента. Таким чином, це дасть можливість вкладати кошти безпосередньо в розвиток родовища і спрямовувати на досягнення результату. «За ті кошти, які компанія витратила на ліцензію, вона могла б, приміром, розробити не три родовища, а чотири. Це, своєю чергою, вплинуло б на зростання кількості робочих місць та збільшення оподаткування», – каже Вадим Мохов. У нашій країні найслабшим місцем лишається питання оформлення дозвільної документації. Як відомо, цей процес тривалий і складний. Багато часу треба для вирішення питань землевідведення. Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами змінюється практично щороку. Як зазначили представники Національної правової палати, всі «гравці» повинні чітко розуміти правила гри, які насамперед мають бути стабільними й однаковими. В Україні ж традиційною вже стала ситуація, коли один рік видається ліцензія, а наступного року її забирають. Плата за користування надрами Чинний Кодекс про надра визначає, що користування надрами є платним, крім певних випадків. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Плата за користування надрами справляється у вигляді: 1) платежів за користування надрами; 2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів; 4) акцизного збору. Цей перелік не є вичерпним, оскільки законодавець закріпив норму, якою передбачено, що плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов’язкових платежів, передбачених законодавчими актами України. Згідно із ст. 29 Кодексу про надра від плати за користування надрами звільняються: 1) землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб; 2) користувачі надр – а) за проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, а також за виконання інших робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя; б) при організації геологічних об’єктів природно-заповідного фонду; в) за здійснення розвідки корисних копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування корисних копалин; 3) державні дитячі спеціалізовані санаторно-курортні заклади – за здійснення видобутку мінеральних вод у частині, що використовується для лікування на їх території. Цей правовий механізм справляння плати за користування надрами, на думку доповідачів, також потребує суттєвого вдосконалення. Збільшення розміру цієї плати не завжди відіграє для держави позитивну роль. «В усьому світі плата за користування надрами становить 8-16%. Єдиною країною в світі, де ця ставка дорівнює 50% для нафто- і газовидобувачів, – це Норвегія», – зазначає Вадим Мохов. Більше того, низка країн надає різноманітні пільги для потенційних інвесторів. «У Китаї іноземні компанії – надрокористувачі взагалі звільняються від оподаткування, у разі якщо кошти від отримання прибутку лишаються в межах країни», – каже керівник Департаменту Національної правової палати. Ці кошти можуть вкладатися в підприємство, яке в результаті свого розвитку збільшує кількість робочих місць, створення нових підприємств, сприяє розвитку економіки держави. Як зазначають експерти, сильна заполітизованість галузі, часті зміни керівництва, брак професійних кадрів, здатних забезпечити захист інтересів держави, знижують рівень інвестиційної привабливості галузі. Головними для інвестора були і лишаються такі важливі речі, як економічний розвиток, прозорість і чіткість законодавства, зокрема, рівний доступ для всіх до отримання спеціальних дозволів. Коментар фахівця  Керівник Департаменту надро- і природокористування, аграрних і земельних відносин і нерухомості Національної правової палати Вадим МОХОВ: – Розглянемо, наприклад, Порядок видачі в 2008 р. спеціальних дозволів на користування надрами. У п. 2 йдеться, що «дозволи видаються Мінприроди переможцям аукціонів, а також надрокористувачам у випадках, передбачених п. 7 цього Порядку. Водночас у випадках, передбачених пп. 1, 2, 7, 11, 12 і 14 п. 7, дозволи видаються за рішенням Кабінету Міністрів. У решті випадків – на підставі вирішення Міжвідомчої робочої групи. Чим цікаві ці підпункти, що рішення за ними повинен приймати Кабінет Міністрів?! Можливо, тим, що підпункти стосуються переважно приватних інвесторів. Виходить, що навіть після того як ви провели розвідку і захистили запаси за свій кошт, якщо ви купили цілісний майновий комплекс, створений спеціально для розробки цього родовища тощо, ви все одно зможете отримати спеціальний дозвіл на користування надрами лише діставши «схвалення» Кабінету Міністрів України...
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-24 | 04 грудня
Тема тижня:
Надрокористування
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

     

______________________________