Щодо застосування принципу lex ad praeterian non valet

Після ратифікації ВР України протоколу про вступ до СОТ від 16 травня 2008 р. Україна отримала бажане членство в цій організації. У цьому контексті актуальним на сьогодні вбачається внесення змін до українського валютного законодавства, законодавства в сфері оподаткування міжнародних комерційних операцій, а також стосовно митних тарифів, які діятимуть в Україні. На жаль, українські реалії такі, що не багатьом суб’єктам господарської діяльності в Україні відомий принцип lex ad praeterian non valet та виключення із нього, закріплений у ст. 58 Конституції України, а саме: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Положення ст. 58 Конституції України знайшло своє відображення в ст.ст. 4-5 КК України та ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 10 Митного кодексу України, але жодним чином не зазначається в інших нормативних актах, хоча стосується воно всіх суспільних відносин, урегульованих державою. Цей принцип стосується також і податкового законодавства. На жаль, набули поширення ситуації, за яких податкові інспекції у випадку зміни законодавства стосовно об’єкта оподаткування нараховують штрафні адміністративно-фінансові санкції відповідно до того нормативного акта, який встановлює вимогу, вигідну саме податківцям. Як правило, це відбувається внаслідок самостійного тлумачення норм законодавства податковими органами у власних інтересах. Таким чином, у разі якщо податковий орган застосував нормативний акт, який погіршує становище платника податку, останньому лишається звертатися до суду з вимогою про скасування неправомірного рішення податкового органу. Хоча підстава для звернення лише одна: ст. 58 Конституції України. Позаяк норми Конституції України є нормами прямої дії, то відповідно до ч. 3 ст. 8 основного закону право на таке звернення гарантується. Конституційний Суд України в Рішенні від 9 лютого 1999 р. у справі № 1-7/99 за зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України стосується лише фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Водночас, наголошується в рішенні, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативні акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. На відміну від кримінальної відповідальності, суб’єктом адміністративно-правової відповідальності як таким, до якого застосовуються методи публічного права (фінансові санкції), може бути юридична особа, платник податку. Отже, в такому випадку зазначений принцип має поширюватися на юридичних осіб. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто це діяння, що не містить такої суспільної небезпеки, яка і є підставою для встановлення відповідальності, щоб підпадати під дію Кримінального кодексу. Так, ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. станом на 2007 р. встановлював, що відстрочення по імпортних операціях резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, не повинні перевищувати 90 днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції. Порушення цього терміну спричинює стягнення пені в розмірі 0,3% суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті. З 1 січня 2008 р. ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 31 травня 2007 р. вказаний термін було збільшено до 180 днів. Таким чином, згаданий Закон, до внесення в нього відповідних змін, адміністративним проступком визнавав недотримання терміну в 90 днів, встановленого для розрахунків. Внесенням змін до Закону, якими термін для розрахунків було збільшено до 180 днів, автоматично скасовується відповідальність за порушення терміну в 90 днів, позаяк таке порушення більше не є адміністративно-карним діянням. Отже, зі вступом України до СОТ зміни до українського валютного, податкового, митного законодавства, що регулює міжнародний товарообіг, а також законодавства, що регулює обіг товарів і послуг на території України, є неминучі. З огляду на це існує ризик неправильного застосування положень законів, які мають зворотну силу в часі (або навпаки). Для вирішення цього питання потрібен багатовекторний підхід із застосуванням як систематизації нормативних актів, так і узагальнення судової практики вищими судовими інстанціями України.