Україна – піонер електронного декларування

Днями Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію створення багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця», яка дозволить зміцнити митну безпеку України, адаптувати Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби до нової комп’ютеризованої транзитної системи ЄС, надавати оперативну й достовірну інформацію про наміри щодо здійснення зовнішньоекономічних операцій, а також удосконалити інформаційну інфраструктуру Держмитслужби. Комплексна система «Електронна митниця» є поєднанням інформаційно-телекомунікаційних технологій. Створення системи й запровадження в Україні електронного декларування товарів дозволить підвищити якість митного регулювання й удосконалити митне адміністрування. Про впровадження електронного декларування, історію розробки його механізмів і про пов’язані з електронним декларуванням очікування редакція «ПТ» вирішила поговорити з начальником служби інформаційно-телекомунікаційних технологій та митної статистики Київської регіональної митниці Вікторією КУЗНІК. – Пані Вікторіє, у чому полягають переваги електронного декларування? – На сьогоднішній день при митному оформленні вантажів подається вантажна митна декларація та її електронна копія. Ще в 90-ті роки Державною митною службою України для обліку зовнішньоекономічних операцій був розроблений програмно-інформаційний комплекс для накопичення та обробки електронних копій вантажних митних декларацій. В майбутньому ми плануємо повністю перейти на електронне декларування. Уявіть собі, особа, не відходячи від свого робочого місця через Інтернет робить заявку митному органу про те, що вона очікує певний вантаж. Заповнює в електронному вигляді декларацію, відсилає її через Інтернет в Державну митну службу. Остання, в свою чергу, перевіряє електронну копію вантажної митної декларації на форматно-логічний контроль і, в разі позитивного результату, їй присвоюється і повертається цей результат до відправника. На сьогоднішній день так оформлюються попередні повідомлення (документи контролю доставки). Попередні повідомлення в електронному вигляді після «проходження» форматно-логічного контролю надсилаються на прикордонну митницю. Вантаж проходить через кордон. І особа (знову ж таки на робочому місці) отримує повідомлення, що вантаж перетнув кордон і буде доставлений в пункт призначення за 2-3 дні. Така схема була розроблена ще 13 років тому. Тоді здавалося, що це абсолютно нереально втілити в життя. Але минуло 13 років – і я переконана, що такий порядок може й має існувати. – За ці роки все так змінилося? – Пригадайте, у середині 1990-х років ситуація з оснащенням комп’ютерною технікою була надзвичайно важкою. Окрім того, суб’єкти ЗЕД до електронного декларування не були готові морально. І коли 5 років тому назад почали говорити, що Державна митна служба переходить на електронне декларування, тоді я вже з впевненістю сказала, що зараз саме той час, коли це можна і потрібно робити. Але знову ж таки для цього потрібний певний час. Неможливо відразу перейти на електронне декларування всіх типів вантажних митних декларацій. Почнеться хаос. Тому Державна митна служба почала з самого простого – електронного декларування попередніх повідомлень (заявки суб’єкта ЗЕД про намір отримати вантаж). Наступним етапом, а саме з 1 жовтня ц.р., почнеться електронне декларування попередніх декларацій на акцизні вантажі. – Чий досвід використовували українські спеціалісти при введенні електронного декларування? – Це дуже цікава історія. Коли спеціалісти нашої митної служби поїхали подивитися, хто першим перейшов до електронного декларування, то виявилося, що ми (без перебільшення) – одні з перших у Європі. У 2002-2003 рр. Європейський Союз виділив кошти, аби представники Державної митної служби України вивчили досвід європейських держав. Коли спеціалісти з ЄС почали читати лекції, виявилося, що ми це давно пройшли: в Україні електронне декларування попередніх повідомлень запроваджене давно, а в країнах ЄС лише планується на 2010-2013 рр., у Росії – не раніше 2015 р. Хотілося б додати, що найпершими електронне декларування ввели країни Балтії. Але варто підкреслити, що у них електронне декларування здійснюється на обмежену кількість видів товарів. Наша ж позиція така: електронне декларування треба або вводити, або не вводити. До речі, підписання Україною Кіотської конвенції призвело до великої кількості змін в митній справі... – Чому? – Бо ми мали відмовитися від напрацьованих механізмів. Підписання Кіотської конвенції передбачає єдину форму митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа в практиці митного контролю й митного оформлення. Наявність матеріального (письмового) договору (контракту) у експортера чи імпортера є підставою для переміщення товару через митний кордон. Але хотілося б звернути увагу на юридичні невизначеності й помилки. Національне законодавство не передбачає використання замість відомостей договору (контракту) відомостей іншого документа, що підтверджує наміри сторін. Також слід розуміти, що смисл категорії «намір» не є тотожним смислу категорії «угода». Окрім того, спеціальні закони України й базовий Закон про основні засади зовнішньоекономічної діяльності визначають ознаки й умови здійснення бартерних (товарообмінних) угод. Розробники Інструкції запровадили зовнішньоторговельні операції міни, сенс і порядок здійснення яких не має законодавчого визначення. Бартерні (товарообмінні) угоди є одним із видів міжнародних зустрічних угод, до яких міжнародною практикою віднесені угоди зустрічної закупівлі, що передбачає укладення декількох взаємопов’язаних договорів (контрактів). Таке вільне трактування договірних відносин у зовнішній торгівлі, внесення таких положень до Інструкції не відповідає нормам чинного законодавства, яке регламентує зовнішньоторговельні операції. Щодо договорів комісії й консигнації, то вони відповідно до міжнародної практики ведення зовнішньоторговельних операцій є посередницькими угодами. За нормами Інструкції, вивезення товарів за межі митної території може здійснюватися виключно за договорами комісії, а ввезення – за договорами комісії й консигнації. За Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», посередницькі угоди, які не передбачають переходу права власності на товар, можуть здійснюватися без обмежень. Положення щодо договорів комісії регламентуються Цивільним кодексом України, а стосовно договорів консигнації – «правила гри» відсутні. – Чи варто суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності вже зараз готуватися до впровадження електронного декларування? – Впровадження електронного декларування триватиме декілька років. Порядок визначення підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування, затверджений наказом Держмитслужби від 8 серпня 2007 р. № 669. Процедура електронного декларування може поширюватися на товари, які належать включеним до реєстру підприємствам. А саме включення до реєстру залежатиме від критеріїв оцінки, яким мають відповідати підприємства: посадовими особами підприємства не можуть бути особи, які притягуватися до кримінальної відповідальності за вчинення контрабанди або до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; підприємство має провадити зовнішньоекономічну діяльність, пов’язану з переміщенням товарів через митний кордон України, упродовж принаймні одного року й укласти з Держмитслужбою договір про надання посадовим особам митних органів права безперешкодного доступу до фінансових і банківських документів, які стосуються переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. До підприємства не застосовувалися спеціальні санкції, перелік яких передбачений ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». – Чи є якісь недоліки в електронному декларуванні і чи готова українська митниця до такого декларування? – Єдиний недолік — декларування ще років п’ять буде таким, яким є зараз: у паперовому й електронному вигляді. Уявіть собі, замість того щоб декларацію надсилали в електронному вигляді, необхідно ще й привезти на митницю документи. І вже тільки потім скажуть, оформляти декларацію чи ні. Але я думаю, що приблизно за три роки ми повністю перейдемо на електронне декларування. Це полегшить роботу і суб’єктам ЗЕД, і митним брокерам, і митниці. Не може не тішити, що «паперова» робота скоро забудеться  Розмову вів Дмитро ШЕВЧЕНКО
«Правовий тиждень»