Природні права людини «по-українськи» Для суддів судових палат у кримінальних справах апеляційних судів 20–21 листопада 2008 р. був проведений навчальний семінар «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини». Зважаючи на актуальність питань дотримання прав людини при притягненні її до кримінальної відповідальності, а також прав підозрюваного й затриманого на всіх стадіях досудового розслідування, обрана тема була вкрай доречною і вчасною для сьогоднішніх реалій. Організаторами семінару виступили Академія суддів України і Всеукраїнський благодійний фонд «Українська правнича фундація» за підтримки проекту «Україна: верховенство права» (USAID) у рамках спільного проекту «Модель впровадження принципу верховенства права в українське судочинство: цільова підготовка суддів».
Однією з найголовніших проблем у системі українського правосуддя в кримінальній юстиції щодо питань дотримання прав людини є ігнорування положень Європейської конвенції з прав людини. Таку тезу на семінарі висловив професор, завідувач кафедрою міжнародного права та державного права іноземних держав Харківської юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Михайло Буроменський. «Замість того, щоб підпорядкувати нашу правову систему Європейській конвенції з прав людини, ми Конвенцію хотіли підтягти під нашу систему», – сказав він. Саме це, за словами пана Буроменського, і є причиною того, що в Україні права людини залишаються для органів української правоохоронної системи й судів на одному з останніх місць.
Такий стан речей є невипадковим. «Радянське право завжди було позитивістським, – нагадав присутнім пан Буроменський. – А Європейська Конвенція з прав людини походить із ідей природного права». В Україні ж ситуація продовжує залишатися, м’яко кажучи, іншою. Адже, якщо сенс Конвенції полягає в неприпустимості порушення природних прав людини (право на життя, особисту недоторканність), то в нашій державі природні права просто не сприймаються органами державної влади, якщо вони не закріплені в Основному Законі держави. «Але варто наголосити, що держава не придумує права людини. Вона їх фіксує у Конституції, гарантує й зобов’язується їх захищати», – підкреслив Михайло Буроменський. Більше того, на його переконання, Конституцію як акт держави не слід сприймати як закон: «Це – угода між суспільством і державою».
Загалом роль держави якраз і полягає в тому, щоб гарантувати людині права і їх захист. Саме тому основною ідеєю конституції є захист людини від державного свавілля. І при порушенні закріплених в Основному Законі прав людини держава повинна вміти бути відповідачем у справі за позовом проти неї. Але на жаль, держава, успадкувавши частину ідеології з радянських часів, вважає себе «над» власними громадянами. «Знайти істину в Україні досить складно, – повідомила заступник керівника проекту «Україна: верховенство права» (USAID) Наталія Петрова. – Ти б’єшся неначе в стіну й не можеш її пробити. Це, до речі, було однією з головних причин, чому я покинула адвокатську практику». Так, дійсно, за захистом своїх прав можна звернутися до Європейського Суду з прав людини, який може сказати, що права підсудного при розгляді «його» кримінальної справи було порушено. Але виконати рішення Євросуду в нашій державі досить складно (а інколи й неможливо), незважаючи на Закон України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», у якому закріплено, що рішення Євросуду є обов’язковим для виконання Україною.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|