Із «зобов’язалівкою» згоден?! Щодо ознайомлення споживача страхових послуг із правилами страхування Практично в кожному договорі страхування страховики вміщують майже стандартну фразу, що клієнт ознайомлений із правилами страхування й згоден із ними (під терміном «клієнт» тут мають на увазі фізичну особу, яка використовує страхові послуги для особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю, і яка відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» є споживачем страхових послуг). Поява такої фрази пояснюється намірами страхової компанії формально виконати вимогу п. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування», згідно з якою страховик зобов’язаний ознайомити страхувальника з умовами й правилами страхування. Підпис клієнта під договором із такою фразою, на думку страхової компанії, має підтвердити факт ознайомлення клієнта з правилами страхування.
Здебільшого ця фраза не відповідає дійсності, але активно використовується страховиками для звинувачення клієнтів у неврахуванні договірних умов і для зменшення на цій підставі суми страхового відшкодування або повної відмови від виплати. Оскільки наявність згаданої фрази породжує для клієнтів серйозні юридичні наслідки, спробуємо визначити правові підстави, що необхідні для визначення її достовірності й визнання факту ознайомлення клієнта з правилами страхування. Для цього розглянемо: якою є мета ознайомлення клієнта з правилами страхування; які власне ці правила страхування; що є достатньою правовою підставою вважати, що клієнт ознайомлений із правилами страхування. А також чи відповідає абстрактне (загальне, неконкретне. – Авт.) твердження про ознайомлення клієнта з правилами страхування вимогам до інформації для споживачів?
Мета ознайомлення
Метою ознайомлення клієнта з правилами страхування є забезпечення можливості свідомого й компетентного вибору клієнтом страхової послуги. Цей висновок випливає із ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів», за якою споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної й своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого й компетентного вибору. Отже, якщо страховик не забезпечив необхідні умови для ознайомлення клієнта з правилами страхування, то мета такого ознайомлення не може бути досягнута, тому твердження про ознайомлення клієнта з правилами страхування у такому випадку не має фактичних підстав.
При вирішенні питання про достовірність твердження про ознайомлення клієнта з правилами страхування треба врахувати достатність наданих клієнту можливостей для ознайомлення з огляду на те, що являють собою правила страхування.
Вимоги до правил
Вимоги до правил страхування встановлені наступними нормами ЗУ «Про страхування»: 1) ст. 6, згідно з якою загальні умови й порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, які встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону; 2) ст. 17, згідно з якою правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо й підлягають реєстрації в уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Правила страхування повинні містити: перелік об’єктів страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; винятки із страхових випадків й обмеження страхування; строк і місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права й обов’язки сторін; дії страхувальника при настанні страхового випадку; перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку й розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи й методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови.
Виходячи з вимог Закону, правила страхування повинні містити загальні умови й порядок здійснення добровільного страхування й підлягають реєстрації в уповноваженому органі. На практиці правила страхування складають приблизно 10-100 сторінок тексту, які пронумеровані, прошиті, на зворотній стороні останньої сторінки мають печатку про загальну кількість сторінок, а на титульній сторінці мають підписи, дати й печатки уповноваженого органу й конкретної страхової компанії.
Форма ознайомлення
Зрозуміло, що для ознайомлення з правилами страхування, які є багатосторінковим документом й містять значний обсяг специфічної інформації і викладені з використанням страхової і юридичної термінології, недостатньо лише одноразового знайомства з ними в умовах обмеженого часу й можливостей під час укладання договору, бо запам’ятати правила фізично неможливо. Для ознайомлення з ними клієнт повинен мати час і можливість неодноразового звернення до них (а, можливо, й із залученням свого адвоката), що можна зробити лише шляхом видачі клієнту копії правил страхування в постійне користування. Саме така форма ознайомлення клієнта з правилами страхування передбачена законодавством.
Згідно зі ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної й своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого й компетентного вибору. Інформація має бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). При цьому відомості про продукцію мають містити (далі наведені пункти, які стосуються страхування. – Авт.): дані про основні властивості продукції; дані про ціну (тариф), умови й правила придбання продукції; правила й умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки при невиконанні цих дій.
Крім того, згідно зі ст. 18 ЗУ «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При наданні страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, у якій висловлюється намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування й видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не має розбіжностей із поданою заявою. У наведених вище нормах прямо зазначено, що правила страхування мають бути надані клієнту до придбання ним страхової послуги і є складовою супровідної документації до послуги, а надіслання клієнту правил страхування є елементом процедури укладання договору страхування.
Із викладеного випливає, що твердження про ознайомлення клієнта з правилами страхування має правові підстави лише за умови видачі клієнту копії цих правил до укладання договору страхування. Інакше кажучи, посилання на підпис клієнта під договором, який містить фразу про ознайомлення клієнта з правилами страхування, як на доказ цього факту є недостатнім без надання доказів видачі клієнту правил страхування до укладання договору.
Доступність інформації
Абстрактне твердження про ознайомлення клієнта з правилами страхування без уточнення того, що саме мають на увазі під формою ознайомлення (усна чи письмова форма) і без уточнення назви й реквізитів правил, що дозволило б їх однозначно ідентифікувати серед інших документів і встановити належність конкретній страховій компанії, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо доступності й достовірності інформації, яка надається споживачу. Так, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної й своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого й компетентного вибору. Інформація має бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості й характеристики продукції, яку він придбав.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Крім цього підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається в нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Із наведених норм випливає, що клієнту має надаватися чітка й зрозуміла інформація, яка виключає можливість її двозначного тлумачення й розрахована на відсутність у клієнта спеціальних знань, зокрема знань зі страхування, права чи діловодства. Інформація, яка надана з порушенням цих вимог, вводить клієнта в оману і є нечесною підприємницькою практикою, яка забороняється. Інакше кажучи, крім необхідності надання доказів ознайомлення клієнта з правилами страхування абстрактне посилання на таке ознайомлення, яке зазвичай наводиться страховиками в договорі, повинне мати настільки чіткий і однозначний смисл щодо опису форми й предмета ознайомлення, який би унеможливлював його різні тлумачення. Інакше страховик допускає порушення Закону щодо доступності наданої споживачу інформації, яке має тлумачитися на користь клієнта (тобто має тлумачитися як відсутність доказу ознайомлення клієнта з правилами страхування).
Висновки
Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновки: 1) метою ознайомлення клієнта з правилами страхування є інформування клієнта про зміст страхової послуги; 2) правила страхування є багатосторінковим документом із специфічною інформацією, зміст якого фізично неможливо запам’ятати; 3) правила страхування мають реєструватися в уповноваженому органі; 4) для ознайомлення клієнта з правилами страхування страхова компанія має видати їх клієнту до укладання договору; 5) у клієнта немає спеціальних знань про властивості й характеристики страхової послуги; 6) твердження про ознайомлення клієнта з правилами страхування має містити вичерпну й однозначну інформацію про форму й предмет ознайомлення; 7) нечіткі або двозначні положення договору тлумачаться на користь клієнта.
Правовими підставами для визнання факту ознайомлення клієнта з правилами страхування є докази, що ці правила були видані клієнту до укладання договору. Таким доказом може бути фраза в договорі про ознайомлення клієнта з правилами страхування із зазначенням того, що ці правила були видані клієнту до укладання договору, точної назви і реєстраційних реквізитів цих правил. Інакше згадана фраза не може стати доказом ознайомлення клієнта з правилами страхування навіть за наявності підпису клієнта під договором.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|