Корупція в судах: борітеся – поборите…

Якщо поглянути на чинне законодавство, то принцип незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові слід розглядати як демократичну засаду, яка передбачає здійснення суддями процесуальної діяльності без будь-якого незаконного впливу, а також непідзвітність суддів будь-кому. Голова суду – судді не товариш, а… друг? Принцип самостійності судів і незалежності суддів, закріплений у ст. 126 Конституції України та ст. 14 ЗУ «Про судоустрій України», багато в чому обумовлюється відносинами підпорядкування як між судами різних ланок, так і всередині окремих судів. Про самостійність і незалежність суддів можна говорити довго й завзято, проте хотілося б зупинитися на питанні, яке впливає на рівень корупції в українських судах, – розподіл справ. Як би судді не заперечували проти слова «корупція», однак вона існує в судовій владі. І найяскравіше підтвердження – розподіл судових справ головою суду за суто суб’єктивними критеріями. Відтак, суддя стає залежним (або залежним за згодою) від волі голови суду. То про яку незалежність у здійсненні судочинства йдеться, якщо, наприклад, є факти розподілу справ залежно від можливостей впливати на суддю по конкретній справі у випадках особистої зацікавленості голови суду чи впливу на нього зовні. Самі судді визнають, що на практиці така залежність є досить поширеним явищем й інколи виявляється навіть у прямих «рекомендаціях» голови суду, яке рішення потрібно винести в конкретній справі. То чому тоді не називати такі речі своїми іменами, а саме: корупцією у лавах суддів. Адже корупція – це злочинна діяльність, яка полягає у використанні посадовими особами (якою, безперечно, є суддя) їхніх прав і службових можливостей для особистого збагачення. А законопроект і нині там Не усунувши згадані недоліки в практичній діяльності судів, важко буде змінити й психологію залежності суддів від явно незаконних розпоряджень голови суду чи його заступника. Тому для унеможливлення втручання в пов’язану з розглядом судових справ діяльність суддів ВСУ розробив проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо автоматизованого розподілу справ між суддями), у якому запропонував запровадити автоматизований порядок розподілу справ між суддями на випадковій основі за допомогою автоматизованих систем без втручання голів суду чи їх заступників. Головний суд країни пропонує на законодавчому рівні закріпити принцип, за яким однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є автоматизований розподіл справ між суддями на випадковій основі, а на рівні відомчих нормативних актів – залежно від місця суду в судовій системі України, чисельності суддів тощо. Фактично йдеться про зміну порядку розподілу справ між суддями відповідно до положень закону. Законопроектом пропонується доповнити ЗУ «Про судоустрій України» статтею 13-1, яка однією із засад здійснення правосуддя в Україні визначає автоматизований розподіл справ між суддями на випадковій основі. Зокрема, автоматизований розподіл справ між суддями на випадковій основі запропоновано здійснювати під час реєстрації в суді кримінальних справ, позовних заяв, заяв, клопотань, скарг, а також інших документів, які можуть бути предметом судового розгляду. При визначенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи за допомогою автоматизованої системи враховується черговість, ступінь завантаженості, спеціалізація кожного судді, а також вимоги процесуального закону. Порядок формування автоматизованої системи розподілу справ між суддями на випадковій основі й затвердження розробленої державною судовою адміністрацією процедури такого розподілу покладається на Раду суддів України (зміни до статей 116 і 126 цього Закону). У проекті запропоновано на рівні принципів кримінального, цивільного, господарського й адміністративного судочинства встановити, що розподіл справ між суддями на випадковій основі здійснюється за допомогою автоматизованої системи з урахуванням черговості, ступеня завантаженості, спеціалізації судді, а також вимог процесуального закону. Не зрозуміло інше. По-перше, чому цей законопроект, направлений до Нацкомісії по зміцненню демократії й утвердженню верховенства права 25 червня 2008 р., і досі «припадає пилом» у президентській канцелярії, коли гарант наперебій на всіх головних телеканалах країни «бореться» з корупцією. Здається, що бореться самотужки. Адже підконтрольні президентові ГПУ й СБУ своєму «шефу» у цьому не допомагають. Яскравим приклад – жорстка критика 21 січня ц.р. співголів Міжвідомчої робочої групи по протидії корупції: в.о. голови СБУ Валентина Наливайченка й Генпрокурора України Олександра Медведька з боку Віктора Ющенка. За словами глави держави, сьогодні правоохоронні органи працюють неефективно, немає ані координації, ані конкретних результатів, як того очікувалося при створенні Міжвідомчої робочої групи. Президент підкреслив, що Міжвідомча робоча група мала вдосконалити взаємодію органів прокуратури, СБУ, внутрішніх справ, ДПАУ, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади в питаннях запобігання й протидії корупції. Дійсно, сьогодні в суспільстві тільки лінивий не говорить про корупцію в судовій системі, однак при значній корумпованості судової гілки влади за 2008 р. жодного судді не засуджено. До суду за цілий рік направлено лише 16 кримінальних справ стосовно представників судової системи! То ж де цей законопроект, гаранте? Направте його як невідкладний до парламенту і, принаймні, корупційні питання з розподілом справ у суді будуть вирішені. Або ж побільшає кримінальних справ щодо суддів. По-друге, дивує, що ВСУ за підтримки уряду й значної частини депутатського корпусу не спромігся «протягнути» відповідний проект закону в парламенті. Скільки часу ще потрібно? Рік? Два? ЦППР починає першим 1 грудня 2008 р. голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко направив листа голові Ради суддів Петру Пилипчуку, у якому визначив три основні проблеми, які нині перешкоджають забезпеченню прозорості судової системи. Серед цих проблем поруч із неінформативністю офіційного веб-порталу судової влади (www.court.gov.ua) й перешкоджанню доступу громадськості до залів судових засідань фігурує й питання непрозорої процедури розподілу справ у більшості судів, що дає можливість головам судів впливати на цей процес. Справа в тім, що інструкціями з діловодства у судах різних спеціалізацій визначені неоднакові механізми розподілу справ як за участю голів судів (в адміністративних і господарських судах), так і без неї (у загальних судах). Проте на практиці інструкції, які не передбачають участі голів судів, часто не виконуються. Таким чином ЦППР розробив для Ради суддів рішення «Про порядок розподілу судових справ у судах загальної юрисдикції», яким пропонується розподіляти судові справи одним із трьох методів: автоматичною випадковою вибіркою; за списком суддів в алфавітному порядку; за спеціалізацією суддів. Розподіл справ автоматичною випадковою вибіркою здійснюється за допомогою комп’ютерної програми, в яку вводяться імена суддів цього суду. Після реєстрації справи програма методом випадкового числа обирає ім’я одного судді зі списку, якому передається справа. Ім’я судді, якому розподілена справа, тимчасово вилучається зі списку розподілу, поки наступні справи не будуть почергово розподілені між усіма іншими суддями. У загальних судах програма може здійснювати розподіл окремо за цивільними, кримінальними, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення. Розподіл справ за списком суддів в алфавітному порядку здійснюється шляхом розподілу справ у міру їх реєстрації почергово – у порядку розташування прізвищ суддів у списку відповідно до абетки. При надходженні справи до суду вона реєструється й розподіляється першому судді зі списку, наступна справа – другому, і так далі до кінця списку. Далі розподіл починається спочатку. У загальних судах розподіл може здійснюватися за списками, складеними окремо для цивільних, кримінальних, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення. Розподіл справ за спеціалізацією суддів здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів на розгляді певних категорій справ. Список категорій справ і суддів, які на них спеціалізуються, на наступний рік є додатком до правил розподілу справ і затверджується зборами суддів відповідного суду щороку не пізніше 15 грудня. Якщо до 15 грудня цього не зроблено, тоді такий список затверджує голова суду. Під час реєстрації справи відповідальним службовцем апарату суду визначається її категорія, після чого вона передається на розгляд судді, який спеціалізується на розгляді справ цієї категорії. Якщо таких суддів декілька, тоді розподіл справ між ними після визначення спеціалізації здійснюється автоматичною випадковою вибіркою або за списком суддів у алфавітному порядку. Якщо спеціалізацію для певних справ не визначено (тобто їх може розглядати кожен суддя цього суду) або за відсутності суддів, які спеціалізуються на розгляді таких справ, їх розподіл здійснюється автоматичною випадковою вибіркою або за списком суддів у алфавітному порядку. Для забезпечення рівномірного навантаження на суддів збори суддів кожного суду мають право в правилах розподілу судових справ встановити для категорій справ рівень складності від 1 (найлегша справа) до 4 (найскладніша справа) залежно від середнього часу, який необхідний для розгляду справи певної категорії. Рівень складності враховується при розподілі справ: суддя, який отримав справу 2 рівня складності, не залучається до розподілу після того, як буде розподілено наступні справи між іншими суддями, один раз; справу третього рівня – два рази, четвертого рівня – три рази. Запровадження рівня складності справ можливе за будь-якого методу розподілу справ. Що далі? Спочатку ці правила (зі змінами або доповненнями, якщо необхідно) треба прийняти на Раді суддів України. Принаймні, користуватися цим порядком можна буде вже наприкінці цього або на початку наступного року (кожен суд протягом року після затвердження Порядку має затвердити на зборах суддів правила розподілу судових справ) до прийняття відповідного закону про автоматизований розподіл справ між суддями, який, з огляду на нестабільну політичну ситуацію, може довго блукати коридорами парламенту, уряду, Секретаріату Президента...