Регулювання концесійних угод за іноземним законодавством

Франція У Франції для реалізації інвестиційних проектів використовується тип договору, аналогічний договорам концесії, які називаються у Франції contrats administratifs і регулюються адміністративним правом. За такими договорами державна організація передає керування державною послугою, за надання якої вона відповідає, іншій організації, у цьому випадку – компанії приватного інвестора. Крім того, приватний інвестор здійснює проектні й будівельні роботи, фінансування й наступну експлуатацію супутнього державного майна. Розмір винагороди приватного інвестора залежить лише від результатів надання такої послуги, і він несе більшу частину ризиків, пов’язаних із наданням послуги. 17 червня 2004 р. у Франції був прийнятий Ордонанс про державно-приватні партнерства (Ордонанс 2005–559), яким була уведена нова форма договору – contrat de partenariat. Така форма договору відрізняється від contrats administratifs тим, що винагорода приватного інвестора за управління державною послугою гарантується державною організацією в заздалегідь обумовленому розмірі й залежить не від результатів надання послуги, а від результатів роботи приватного підрядника. Але використання цієї форми договору обмежене особливо терміновими й складними ситуаціями. Французький Закон про державно-приватні партнерства містить положення, які стосуються таких податків, як ПДВ (дозволяють місцевим органам компенсувати суму ПДВ, сплаченого приватним інвестором). Чехія У 2006 р. концесійне законодавство було прийняте в Чеській Республіці. Відповідно до цього законодавства, укладати концесійні договори має право не тільки держава, але й місцеві влада в особі муніципальних органів. Концесіонером за законодавством Чеської Республіки є підрядник, якому надана концесія на будівельні роботи або надання послуг. Законодавство не встановлює ніяких обмежень для надання концесій іноземним особам. За законодавством Чеської Республіки передбачається два основні типи концесії: 1) концесія на надання послуг, що практично є аналогом державного замовлення на надання послуг, за винятком того, що право концесіонера на надання таких послуг діє протягом певного (тривалого) періоду часу й концесіонер одержує за надання таких послуг додаткову винагороду; 2) концесія на виконання будівельних робіт, що є аналогом договору на виконання державного замовлення по будівництву, однак концесіонер також має право експлуатації або використання побудованого об’єкта й одержує за це додаткову винагороду (або прибуток). Угорщина Концесіонером за законодавством Угорщини є особа, яка підписала договір концесії з державною або місцевою владою. Концесіонером може виступати як компанія-резидент, так і іноземна особа, яка вважається такою за законодавством країни заснування. Однак іноземний концесіонер має виконати вимогу про заснування на території Угорщини організації-резидента. Організація-концесіонер може бути як 100% приватним підприємством, так і мати спільну з державою частку. Вибір концесіонера здійснюється за допомогою спеціальної процедури (конкурсу), що закріплене в законодавстві. У процесі вибору концесіонера за законодавством Угорщини мають бути оцінені всі істотні моменти й переможцем конкурсу на укладення концесійного договору має стати той претендент, який запропонував найвигідніші для держави або місцевої влади умови реалізації проекту на основі концесії. Законодавством установлений максимальний строк концесійної угоди в Угорщині, що становить 35 років, а також дається перелік випадків, коли концесіонер має право вимагати передачі йому у власність майна в рамках договору концесії. Цікаво, що угорське законодавство не допускає, щоб концесійні й подібні їм договори за участю державної або місцевої влади й державного майна або майна місцевої влади регулювалися повністю або навіть частково іноземним законодавством. Такі договори обов’язково мають регулюватися положеннями ЦК Угорщини. Крім того, виключається можливість використання державою права суверенного (у тому числі юрисдикційного) імунітету у випадку заяви позовів по договорах концесії. У Законі Угорщини про концесії 1991 р. лише вказується, що «одним із можливих варіантів ефективного управління майном, виключне право власності на яке належить державі, або місцевій владі, або асоціаціям місцевої влади, а також здійснення діяльності, віднесеної до виняткової компетенції держави або місцевої влади, є поступка зазначених управління й здійснення діяльності за договором концесії». Як випливає із згаданого положення Закону 1991 р., концедентом (улаштовувачем концесії) можуть виступати державні (і муніципальні) органи, асоціації місцевої влади. Російська Федерація У РФ сучасне концесійне законодавство прийняте ще в 2005 р. Федеральний закон «Про концесійні угоди» № 115-ФЗ від 21 липня 2005 р. покликаний регулювати відносини між державою й приватними інвесторами при підготовці, укладенні, виконанні й припиненні концесійних угод і встановлювати гарантії прав і законних інтересів сторін концесійної угоди. У ст. 3 Закону розкривається поняття й зміст концесійної угоди, згідно з п. 2 якої «концесійна угода є договором, у якому містяться елементи різних договорів, передбачених федеральними законами. До відносин сторін концесійної угоди застосовуються у відповідних частинах правила цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться в концесійній угоді, якщо інше не випливає з чинного Федерального закону або істоти концесійної угоди». ФЗ «Про концесійні угоди» визначені особи, які можуть бути сторонами концесійної угоди (ч. 1 ст. 5), а також регламентована зміна осіб за концесійною згодою шляхом поступки вимоги або переведення боргу (ч. 2 ст. 5) і перехід до особи прав і обов’язків концесіонера, які виникли після реорганізації концесіонера – юридичної особи (ч. 3 ст. 5). Сторонами концесійної угоди є: 1) концедент – РФ, від імені якої виступає Уряд РФ або уповноважений ним федеральний орган виконавчої влади, або суб’єкт РФ, від імені якого виступає орган державної влади суб’єкта РФ, або муніципальне утворення, від імені якого виступає орган місцевого самоврядування; 2) концесіонер – індивідуальний підприємець, російська або іноземна юридична особа або дві й більше юридичні особи, які діють без утворення юридичної особи за договором простого товариства (за договором про спільну діяльність). Залучення приватного інвестора (концесіонера) здійснюється на конкурсній основі. У рамках законодавства РФ, проведення концесійних конкурсів є двохетапним (попередній відбір і конкурс) і може тривати від 6 до 15 місяців залежно від складності проекту й умов конкурсу. Федеральним законом також передбачена можливість залучення концесіонера без проведення конкурсу. Фінансування реалізації концесійних проектів забезпечується за рахунок концесіонера (частки інвестора), при цьому концедент має право брати на себе частину витрат по створенню й (або) експлуатації об’єктів концесійних угод, що має бути зафіксоване в концесійній угоді. Концесіонер здійснює функції забудовника концесійних об’єктів, у тому числі розпоряджається коштами, надаваними йому концедентом. Після завершення будівництва/реконструкції майно підлягає реєстрації у власність концедента, при цьому концедент передає концесіонерові право володіння й користування цим майном на період терміну дії концесійної угоди. Крім усього сказаного, ФЗ «Про концесійні угоди» імперативно закріплюється положення про розгляд і вирішення спорів між концедентом і концесіонером тільки за законодавством РФ (ст. 17). Країни прецедентного права В країнах, де діє прецедентне право, концесії не розглядають як самостійний вид договірних відносин, який відрізняється від інших форм комерційної угоди. Наприклад, англійське право визначає концесію як оформлений договором дозвіл (ліцензію). Воно наділяє концесіонера правом користуватися певними видами майна (рухомого й нерухомого), розробляти й реалізовувати інфраструктурний проект протягом терміну дії концесії. У США й Канаді договори в галузі користування надрами, які по суті своєї є концесійними, носять назву договорів оренди.