Напрями вдосконалення виборчої системи України

«Україні вкрай важливо мати демократичну та прозору виборчу систему, особливо з урахуванням того, що нині держава переживає перехідний етап до загальноцивілізаційної системи координат», – наголосив голова ВР України Володимир Литвин, відкриваючи «круглий стіл» на тему «Можливі виборчі системи на виборах народних депутатів України», який відбувся 4 лютого 2009 р. у парламенті за ініціативи Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування спільно з Робочою групою з підготовки проекту Виборчого кодексу України та Інститутом виборчого права. Пан Литвин звернув увагу на той факт, що у разі виникнення проблем у тій чи іншій сфері з’являється бажання підігнати правову систему до існуючої ситуації. Дуже яскравим прикладом цього він назвав виборче законодавство. «За часів незалежності України ВР обиралася шість разів за п’ятьма законами. Причому тричі змінювалася виборча система, за якою обиралися парламентарії, до того ж до виборчого законодавства вносилися зміни більше двох десятків разів. Тобто фактично перед кожними парламентськими виборами законодавство у нас радикально оновлювалось», – підкреслив голова парламенту. Така нестабільність виборчого закону на фоні зростаючої поляризації суспільства, неспроможності основних політичних сил дійти згоди щодо нормального співіснування та досить низького рівня правової культури багатьох людей, на переконання пана Литвина, відіграла свою роль у формуванні сьогоднішньої політичної ситуації в країні. «Водночас, я вважаю, що драматизувати ситуацію не потрібно, адже це є одним із виявів демократії. Набутий досвід виявив вузькі місця виборчого законодавства, пов’язані з необхідністю реформування не лише виборчих процедур, а й органів публічної влади в цілому», – резюмував він. Член Венеціанської Комісії, голова КС Угорщини Петер Пацолай, зокрема, зазначив, що Європейська комісія упродовж 18 років звертає увагу на те, що виборче законодавство України надзвичайно складне і детальне, у якому важко розібратися пересічному громадянинові. Крім того, він наголосив, що сьогодні за такою виборчою системою позапартійним депутатам надзвичайно важко потрапити до парламенту. Своєю чергою, заступник члена Венеціанської Комісії (Німеччина) Ангеліка Нуссбергер переконаний, що необхідно, насамперед, вирішити скільки виборчих округів (ВО) повинна мати Україна та хто буде представлений у регіональних і загальнодержавних списках. Крім того, під час «круглого столу» були представлені виборчі системи, які пропонується застосувати на парламентських виборах авторами низки законопроектів, внесених на розгляд ВР України 6-го скликання. Народний депутат Володимир Стретович, представляючи законопроект № 3210, запропонував, щоб вибори депутатів здійснювалися за пропорційною преференційною системою у багатомандатному ЗВО, поділеному на 27 ВО, обиралися за двома виборчими списками (загальнодержавним та територіальним) кандидатів у депутати від партій. Крім того, пан Стретович підкреслив, що кандидатів у депутати доцільно включати до загальнопартійного та територіального виборчих списків кандидатів у депутати від партії з визначенням їх черговості в цих списках за формою, затвердженою ЦВК. Особа може бути включена до виборчих списків лише однієї партії (одного блоку). Водночас, кандидат, висунутий у територіальному виборчому списку, може бути висунутий також у загальнопартійному виборчому списку, за будь-яким номером, крім перших п’яти. На думку автора законопроекту № 3209, народного депутата Ігоря Кріля вибори депутатів необхідно здійснювати на засадах пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному ЗВО за відкритими виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій (блоків). Він вважає, що виборчі списки повинні формуватися партіями (блоками) шляхом формування списку перших п’яти кандидатів у депутати від партії (блоку) та закріплювати інших кандидатів у депутати за ТВО. Керівник Робочої групи з підготовки Виборчого кодексу України Юрій Ключковський у проекті № 3468 пропонує передбачити, щоб вибори депутатів здійснювалися на засадах пропорційної системи за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій. Причому у розподілі мандатів депутатів мали б брати участь партії, виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше 3% дійсних голосів виборців у ЗВО. Пан Ключковський пропонує також для висування списків кандидатів у депутати ЗВО поділити на 19 регіональних ВО. Учасники заходу звертали увагу на те, що вибори за закритими виборчими списками, проведені у 2006 та 2007 роках, виявили основні проблеми, які виникають при застосування пропорційної системи закритого типу. У зв’язку із цим, автор законопроекту № 3366, народний депутат Юрій Мірошниченко вважає, що відкриття партійних регіональних списків є очевидним способом демократизації виборчої системи. На його переконання, для цього необхідно запровадити політичну відповідальність партій, забезпечити зв’язок депутатів з виборцями, а також певними територіальними громадами. За словами експертів, цей спосіб є найбільш очевидним: адже право вибору кандидата переходить від лідера партії до простого виборця. Тому пан Мірошниченко запропонував об’єднати вісім законопроектів про вибори народних депутатів, реформувати все виборче законодавство України і на його основі створити Виборчий кодекс як цілісний документ, що уніфікував та акумулював би положення законів з питань проведення в Україні виборів та референдумів.