Українці в світовій юридичній спільноті

«Верховенство права – гарантія захисту прав людини», - під таким гаслом в Києві наприкінці березня поточного року пройшов…… 23  Конгрес Всесвітньої асоціації юристів, на якому президентом  найбільшої та найвпливовішої у світі організації юристів  обрано голову Союзу юристів України Валерія Євдокимова. Про результати 23 Конгресу ВАЮ, плани новообраного президента та інші важливі для нашої держави питання, ми вирішили поспілкуватися з паном Євдокимовим. – Пане Валерію, як у Всесвітню асоціацію юристів прийшли українські правники? – До асоціації українські юристи прийшли у 1997 р. Нас туди запросили росіяни. В 1997 р. ми приїхали до столиці Катару, в Доху, де проходив черговий конгрес Всесвітньої асоціації юристів. За правилами ВАЮ право на виступ мають лише ті, які наперед зазначені в програмі конгресу. Але, завдяки нашим зусиллям, було досягнуто домовленості, що наша делегація все ж таки матиме змогу виступити. Коли я виступив на сесії, представився як представник країни, яка проголосила незалежність і стала першою в світі, яка добровільно відмовилась від ядерної зброї, то весь зал аплодував біля 10 хвилин. Після цього вийшла стаття в одній з катарських газет під назвою «10 хвилин, що вразили Катар». З сумом тоді відзначив для себе, що жоден з присутніх там юристів не знав, де знаходиться Україна географічно. Чули, що десь є така країна, але не більше. Після включення нас до ВАЮ, через два роки мене обрали другим віце-президентом Асоціації, в 2001 р. – першим віце-президентом, а 2003 р. на сесії, що проходила в Австралії, мене обрали президентом. Ось така історія нашого вступу до ВАЮ.  – Чи були певні проблеми з організацією і проведенням ХХІІІ Конгресу у Києві? – Коли виникло питання, де проводити черговий Конгрес, мої закордонні колеги звернулися до мене з проханням провести його в Україні. Ми планували організувати його в жовтні минулого року, але з певних обставин цього зробити не вдалося. Більше того, планувалось ще рік тому провести конгрес в Росії. Але якось і тоді, і зараз члени ВАЮ дещо прохолодно поставились до такої ідеї. Не хотілося б поглиблюватись в подробиці такої реакції, але впевнений, що це зумовлено тією ситуацією, яка зараз панує в Росії. Парадоксально, але росіяни, які запросили нас до ВАЮ, перестали самі туди їздити, і функція представництва росіян впала на плечі нашої делегації. Щодо перенесення дати проведення 23 Конгресу ВАЮ, то в цьому питанні не останню роль зіграла фінансова криза, яка охопила весь світ. Розумієте, коли, наприклад, губернатор штату Каліфорнія Арнольд Шварцнегер говорить про те, що не зможе приїхати в Давос, тому що це занадто дорого, і навіть адміністрація новообраного президента США Барака Обами таким самим чином пояснила свою відсутність на економічному форумі, то можна зробити висновок, що іноземці вміють краще нас рахувати свою гроші та економити на всьому. У людини будь-якого статку життя розплановане на 5 років вперед. Наприклад, сьогодні юрист є молодшим партнером юридичної фірми, завтра – він вже партнер фірми, післязавтра – старший партнер фірми. В цьому році йому потрібно купити таку марку авто, наступного – іншу, дорожчу. В них все розплановано наперед. В нас такого немає.  – А скільки делегатів приїхало на Конгрес? – Цього року Київ відвідало 238 делегатів з 39 країн світу. Радує й те, що було багато присутніх делегатів з країн Азії, Африки. Чесно кажучи, мало хто очікував, що відбудеться настільки потужний Конгрес. Я хотів би висловити свою подяку всім представникам виконавчої, законодавчої та судової гілки влади, Генпрокуратурі, СБУ, міліції та всім тим, хто брав участь у роботі Конгресу ВАЮ протягом цих днів. До речі, мер Києва Леонід Черновецький, зробив дуже гарний прийом для делегатів, відзначивши, що він найкращий юрист у світі (посмішка).  – Що необхідно аби стати членом ВАЮ? Там індивідуальне чи колективне членство? – У ВАЮ діє лише індивідуальне членство. Вступний внесок становить 200 доларів США. Кандидат на членство вступаючи, отримує свідоцтво про членство у ВАЮ. Окрім цього, в статуті ВАЮ закріплено, що членом Асоціації може стати особа, яка вносить суттєвий вклад в діяльність ВАЮ. Це пояснюється бажанням, аби до нас приєднувалися політики, державні діячі, бізнесмени. Будь ласка, ми всім раді.  – Які пріоритетні завдання ви бачите перед ВАЮ в найближчі рік-два? – Перш за все, хотів би зазначити, що я відчуваю відповідальність за ВАЮ. Судячи з того, що мене обирають другий раз – можу сказати, що я їм сподобався. Протягом моєї першої каденції очільника Асоціації, я вів зрозумілу для її членів політику. Це говорить про авторитет нашого Союзу юристів України у світі. Ми завжди з великою увагою ставимось до всіх заходів, які проводить ВАЮ. Українська делегація завжди є однією з найчисленніших. Нині я займаюсь підготовкою абсолютно нового сайту ВАЮ, аби члени Асоціації могли користуватись різними матеріалами, читати наші резолюції. Окрім цього, у нас в планах – реалізація декількох проектів, які будуть пов’язані зі створенням банків юридичних даних, страхуванням юридичних ризиків тощо. Плануємо провести форуми в Японії, ПАР, Європі, де юристи з усього світу, зможуть не лише послухати доповіді своїх колег, а й поспілкуватися з ними у неформальній обстановці.  – Як оцінюють юристи з інших країн стан правосуддя в Україні, законопроектні баталії навколо адвокатури, судів, Конституції? – Знаєте, у нас найкраща Конституція! Просто ніхто не хоче в нашій країні виконувати закони, зокрема й Основний Закон. Кожен хоче написати Конституцію «під себе». Сьогодні в нашій країні йдуть, м’яко кажучи, нехороші процеси, наприклад, боротьба за місце виживання адвоката, боротьба за текст закону про адвокатуру, за те, хто перехопить владу в адвокатському середовищі. Тобто, йде боротьба за владу і за гроші. В нас чомусь забули про одне, що адвокат – це особа, яка повинна допомагати людині і громадянину. І коли адвокатське об’єднання хочуть перетворити в комерційну структуру – то я категорично проти цього. Адвокат є адвокатом, а не бізнесменом. Але, нехай вирішує парламент – цьому органу приймати новий закон.  – А яка Ваша позиція щодо судової реформи? – Ця проблема настільки глобальна і настільки складна, що про неї можна говорити годинами. Я обмежусь сенсом самої реформи та її принципами. Кожна реформа здійснюється з якоюсь метою і для вирішення певного завдання. Я вважаю, що головним завданням судової реформи (і не лише в Україні) є вільний доступ людини до реалізації і захисту своїх прав. Крапка! Тобто, людина в будь-який момент повинна мати доступ до суду, для того аби в найкоротший термін і без зволікань захистити свої права та отримати результат. Суд має його захистити. Ось – головне завдання. Я не хочу сказати, що в нас судді куплені. В судових органах, як і в інших органах є особи, які діють нечесно, приймають рішення за гроші. Але говорити, що всі судді такі, м’яко кажучи, неправильно. Я знаю таких суддів, які ніколи не візьмуть гроші за винесене ними рішення. Є судді, яких ніколи не нагороджують, не дають підвищення, але вони працюють принципово по закону. І їх, на жаль, сприймають як «білих ворон». Але, для того, щоб суддя старанно виконував свої обов’язки він має бути захищеним. Так, в нас закріплений інститут недоторканності суддів. Але, суддя, перш за все, має бути захищеним матеріально. Як можна пояснити розмір заробітної плати судді місцевого господарського суду у розмірі 3 тис. грн?! Так, в порівнянні з пересічним громадянином України він отримує в 2 рази більше. Але цього абсолютно недостатньо. Скажіть мені, будь ласка, як нормальна людина, отримуючи таку заробітну плату, розглядаючи спори на мільйони доларів може встояти перед спокусою у розмірі, скажімо 100 або 200 тис. доларів? Адже господарський спір не стосується громадян України, їхніх прав, скажімо, зменшення їхніх пенсій, заробітних плат, погіршення їхнього становища. Він не стосується цього всього. Він стосується певних господарських відносин між двома підприємствами. І як судді не взяти ці гроші? Ці гроші, грубо кажучи, «валяються» під ногами, вони нічийні. Тільки «міцні» горішки можуть встояти. Тому я вважаю, що відповідь на питання, що дорожче коштуватиме для держави, низький чи нормальний рівень заробітної плати для суддів – очевидна. І якщо судді будуть отримувати заробітну плату, наприклад, у розмірі 3-4 тис. доларів, то повірте мені, йому цих грошей вистачатиме на життя і він завжди виноситиме справедливі рішення.   Розмову вів Дмитро Шевченко,
«Правовий тиждень»