Неналежне поводження з людиною крізь призму діяльності РЄ

12 червня 2009 р. у 16:30 на засіданні спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 – відбудеться захист дисертації Еліни Шишкіної «Концепція заборони неналежного поводження з людиною та її еволюція в діяльності Ради Європи» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Спеціальність: міжнародне право. Робота виконана у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ. Науковий керівник: д.ю.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент АПрНУ Володимир ДЕНИСОВ, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ, завідувач відділом міжнародного права та порівняльного правознавства. Офіційні опоненти: д.ю.н., професор Володимир БУТКЕВИЧ, суддя Європейського суду з прав людини у відставці та к.ю.н. Наталія ПЛАХОТНЮК, Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету, доцент кафедри міжнародного права. Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена значенням ролі універсальних та європейських організаційно-правових механізмів у реалізації усталеної концепції заборони неналежного поводження з людиною. Світогляд окремих представників інтелектуальної частини людства, які впродовж кількох тисяч років існування цивілізації homo sapiens намагалися спрямувати розум суспільства і представників пануючих у ньому владних структур на урозуміння цінності людської істоти, поваги до її гідності, вроджених і невід'ємних прав і свобод, набув у другій половині XX століття домінуючого стану в думках більшої частини світової спільноти. Зазначене обумовило визнання цінності людини та створення міжнародних, зокрема в рамках Ради Європи, механізмів забезпечення права кожної людини на захист її персональної гідності. Вихідним документом для цього права людини стала Загальна декларація прав людини 1948 р., проголошення якої Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй дало поштовх для прийняття Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. (далі – ЄКПЛ або Конвенція). Саме цією Конвенцією керується європейська спільнота щодо дотримання та забезпечення прав людини, у тому числі й права кожного на повагу до своєї гідності. Україна, яка у 1995 р. стала членом Ради Європи, проголосила шлях входження до європейського правового простору і, відповідно, взяла на себе міжнародно-правові зобов'язання щодо неї, ратифікувавши ЄКПЛ у 1997 р. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз діяльності інституцій Ради Європи щодо реалізації приписів, які містяться в ст. 3 ЄКПЛ, та положень ЄКЗК, враховуючи при цьому постійне оновлення їхніх теоретичних настанов, зокрема в правових позиціях Суду, і удосконалення контрольних та інших механізмів (інструментаріїв). Визначено, що мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:

• проаналізувати розвиток концептуальних поглядів щодо людської гідності як передумови та основи формування права людини на повагу до своєї гідності;
• розкрити через міжнародно-правові доктрини захисту прав людини основні положення концепції заборони неналежного поводження з людиною;
• визначити зміст права людини на повагу до своєї гідності як об'єкта захисту в контексті концепції заборони неналежного поводження з людиною;
• уточнити значення категорій поняттєвого апарату концепції заборони неналежного поводження, а саме: людська гідність, катування, нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження тощо;
• дати системний аналіз правових актів інституцій Ради Європи (Парламентської асамблеї Ради Європи, Комітету міністрів Ради Європи, Комісара Ради Європи з прав людини, рішень Суду, рекомендацій Комітету) з метою виявлення спільних позицій, які зумовили розвиток концепції заборони неналежного поводження з людиною;
• встановити основні правові інструментарії інституцій Ради Європи та їхню взаємодію щодо реалізації вказаної заборони;
• визначити рівень втілення приписів зазначеної концепції у внутрішнє право України та дати рекомендації щодо вдосконалення її впровадження.

Об'єктом дисертаційного дослідження є діяльність інституцій Ради Європи з розробки, розвитку, реалізації концепції заборони неналежного поводження з людиною. Предметом дисертаційного дослідження є комплекс філософських і правових принципів, позицій та поглядів, визначених в актах інституцій Ради Європи, щодо теоретичної розробки та практичного втілення концепції заборони неналежного поводження з людиною. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням на монографічному рівні, яке присвячене теоретичним і практичним проблемам визначення концептуальних положень заборони неналежного поводження з людиною. Наукову новизну й особистий внесок автора складають такі висновки та положення. Вперше:

• проведено комплексний аналіз діяльності інституцій Ради Європи щодо реалізації положень ст. 3 ЄКПЛ через відповідні правові інструментарії, якими є рішення Суду, рекомендації Комітету, Парламентської асамблеї Ради Європи (далі – ПАРЄ), Комітету міністрів Ради Європи (далі – Комітет міністрів РЄ), висновки Комісара Ради Європи з прав людини (далі – Комісар);
• в узагальненому вигляді визначено складові концепції заборони неналежного поводження з людиною через розкриття природи та змісту приписів статті ЄКПЛ, сутністю якої є захист людської гідності, основою – абсолютність і універсальність заборони, що містить: а) заборону катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання та заборону видавати чи депортувати особу, якщо є підстави вважати, що вона може бути піддана неналежному поводженню; б) обов'язок держави утриматися від дій, що спричинюють неналежне поводження з людиною, та обов'язок вжити заходів для запобігання такому поводженню;
• з'ясовано генезу інтерпретації понять «катування», «нелюдське поводження», «поводження або покарання, що принижує гідність», ознак, за якими їх слід розмежовувати, а саме: мета, навмисний характер, рівень тяжкості фізичних та/або душевних страждань, суб'єктивне сприйняття людиною себе як особистості;
• запропоновано здійснювати диференціацію рішень Суду, що ухвалені на підставі ст. 3 ЄКПЛ, на теоретико-правові, у яких визначаються концептуальні складові заборони неналежного поводження з людиною, та реалізаційно-правові щодо застосування ст. 3 ЄКПЛ, внутрішній поділ яких полягає в розмежуванні правових позицій Суду стосовно визначення критеріїв катувань, нелюдського поводження та поводження або покарання, що принижує гідність.

Вдосконалено:

• розкриття поняття людської гідності, її філософсько-правовий зміст у світлі розвитку ст. 3 ЄКПЛ і сутнісну характеристику права людини на повагу до її гідності, юридичний зміст якого полягає в абсолютній та беззаперечній повазі до цієї цінності з боку держави та її обов'язку вжити необхідних заходів для убезпечення від посягань на неї.