Новий закон - нові проблеми

Саме такою була тема круглого столу, що відбувся 13 липня 2009 р. в прес-центрі «ЛігаБізнесІнформ». Основна мета заходу – привернути увагу до впровадження в діяльність акціонерних товариства вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон) і проблем, пов’язаних із його застосуванням. Закон, як відзначила заступник голови правління ВАТ «КБ «Хрещатик» Ольга Ракушняк, хоча і дає позитивний поштовх для розвитку фондового ринку в Україні, однак ряд його норм викликає немало запитань і потребує доопрацювання. Своєю чергою, партнер ЮФ «Астерс» Вадим Самойленко виступив із різкою критикою Закону: «Я вважаю, що Закон «Про акціонерні товариства» є унікальним безпрецедентним законодавчим актом в Україні. Маю на увазі як витрачений на його розробку та прийняття час, так і витрачені на його розробку кошти. За моїми скромними оцінками, всього на цей Закон вітчизняними та міжнародними спонсорами було витрачено близько $15 млн. Можна було б очікувати, що і Закон вийде якіснішим. Але, незважаючи на вкладені у нього гроші, час і сили робочих груп, документ переповнений нісенітницями, котрі помітні неозброєним оком навіть не дуже освіченим юристам. Відтак, сьогодні необхідно направляти зусилля для того, щоб усунути внутрішні протиріччя цього Закону, котрі не дозволяють його виконувати навіть тим емітентам, котрі цього хочуть, але бояться проблем». Водночас, за словами члена ДКЦПФР Сергія Бірюка, розбіжності із юридичної точки зору завжди виникали і виникатимуть, треба працювати задля їх скорочення. «Не робить помилок той, хто не працює. То, може, краще не працювати, то й не буде помилок?» – поставив він риторичне запитання.  «Ми аналізуємо ситуацію, але не збираємося впроваджувати нововведення швидше, аніж це призначено Законом», - наголосив Сергій Бірюк, додавши, що впровадження норм Закону потребує розуміння, насамперед емітентами, їх сутності. Зокрема, основний сенс створення публічних акціонерних товариств – у прозорості, публічності розкриття інформації, здійснення процедури лістингу, залучення капіталу на біржах як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Однак емітенти саме цієї публічності і бояться. Як заперечила Ольга Ратушняк, більшості АТ така публічність не потрібна. Але якщо її не буде – вони не відповідатимуть нормам Закону. Між тим, за її словами, в Україні незначна частина акціонерних товариства відповідають встановленим на біржі правилам для лістингу. При цьому старший експерт Аналітико-консультаційного центру «Блакитна стрічка» Програми розвитку ООН в Україні Анатолій Єфіменко, який є послідовним противником впровадження обов’язкового лістингу для публічних АТ, відзначив, що публічність означає збільшення кількості акціонерів, у зв’язку із чим підвищуються вимоги до розкриття інформації. Однак публічність не означає автоматичного виходу на ринок, що має бути свідомим рішення емітента. «У нас же відсутність ліквідності та ліквідних інструментів компенсується шляхом заганяння на біржу, що у мене асоціюється із колективізацією», – наголосив пан Єфіменко. Своєю чергою, директор з розвитку ОАО «Фондова біржа ПФТС» Ігор Селецький підкреслив, що, безсумнівно, Закон є поштовхом для розвитку бірж, однак у нашій країні це палка о двох кінцях. В Україні є 12 бірж, значна частина яких є фактично маргінальними. Тому не виключено певні зловживання. Крім того, під час круглого столу порушувалась і проблема ринкової вартості цінних паперів. Так, Закон передбачає чотири випадки (у ст.ст. 22, 62, 66 і 68), коли у різних ситуаціях використовується поняття «ринкова вартість», але значення його не розкривається: чи це ціна останньої угоди, чи середня ціна за день, чи середня за певний період. «При цьому у разі виникнення судового спору щодо цього питання ми не застраховані від неправильного розуміння суддями цього поняття. Тому ДКЦПФР визначитися із поняттям «ринкова вартість» потрібно було ще учора», – резюмував Ігор Селецький.