Очищенням органів прокуратури займатимуться народні обранці Те, що в нашій країні прокуратура і слідство є ефективними інструментами тиску на політичних опонентів, – ні для кого не секрет. Однак останнім часом складається враження, що зацікавлені особи починають «включати» ці інструменти ще до початку головного дійства країни – президентських виборів. Дуже часто діяльність органів прокуратури набуває загрозливого для законності і правопорядку характеру. Зазначимо, що саме прокуратура має виключну компетенцію стежити за додержанням законності в державі. Вона ж її найчастіше й порушує. Саме про такі системні порушення правоохоронних органів йшлося на спільному розширеному засіданні колегій Генеральної прокуратури, Служби безпеки та Державної митної служби, присвяченому додержанню митного законодавства, насамперед щодо боротьби з контрабандою, законодавства в банківській сфері та прокурорського нагляду, що відбулося 7 липня 2009 р. за участі Президента України Віктора Ющенка. На цьому засіданні Гарант Конституції висловився за необхідність очищення органів прокуратури від працівників, які скомпрометували себе порушенням Конституції та законів України. На переконання глави держави, у прокуратурі працюють дуже багато випадкових людей. Більше того, Віктор Ющенко запропонував Генпрокурору Олександру Медведьку ухвалити необхідні рішення та здійснити кадрові рокіровки.
Хід народних обранців
Повністю підтримуючи Президента та його виступ на колегії Генпрокуратури, народні депутати України Володимир Бондаренко та Володимир Філенко вже 9 липня 2009 р. зареєстрували проект постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції та законів України посадовими особами Генеральної прокуратури України (http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=35732). Цією ж датою оформлені й два депутатських звернення, підписані групою народних обранців до Президента та Генпрокурора щодо звільнення з посади та органів прокуратури заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна за порушення Конституції та законів України, зловживання владою та службовим становищем, а також етики поведінки працівника прокуратури.
Підставою для утворення ТСК у парламенті (що є непересічною подією для суспільства і говорить про певний резонанс) є, за інформацією нардепів, документально підтверджена інформація про численні факти порушення Конституції та законів, зловживання владою та службовим становищем посадовими особами Генпрокуратури. Про які саме порушення йдеться? У пояснювальній записці до проекту постанови щодо утворення ТСК, мова йде, зокрема про: порушення кримінальних справ за надуманими приводами та за відсутності передбачених законом підстав; незаконне проведення слідчих та інших процесуальних дій (обшуки, виїмки, затримання тощо); незаконну дачу доручень на проведення оперативно-розшукових заходів; втручання у здійснення правосуддя; переслідування суддів за їхню діяльність зі здійснення правосуддя; розголошення таємниці слідства; поширення завідомо неправдивих відомостей про певних осіб, публічне звинувачення їх у вчиненні злочинів тощо. Із зазначеної інформації випливає, що такі методи діяльності притаманні заступнику Генерального прокурора Ренату Кузьміну та окремим працівникам Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури. «При цьому працівники прокуратури, які відмовляються працювати «на замовлення», займають законну і принципову позицію, піддаються гонінням та переслідуванням. Їх не тільки «виживають» з органів прокуратури, а й порушують проти них кримінальні справи і здійснюють кримінальне переслідування» – зазначено у проекті постанови.
Бий своїх, щоб чужі лякалися…
Прикладів такого поводження з колегами «по цеху» з боку Кузьміна безліч і саме їх наводять у пояснювальній записці народні депутати. Так, за твердженням колишнього старшого прокурора-криміналіста відділу криміналістики слідчого управління прокуратури м. Києва (нині – слідчий Головного слідчого управління Генеральної прокурори) О. Донського, «у квітні 2004 р., за вказівкою тодішнього прокурора м. Києва Кузьміна Р.Р. шляхом шантажу та погроз були примушені до звільнення «за власним бажанням» слідчий в особливо важливих справах прокуратури міста Базуркаєв О.А. та начальник слідчого відділу прокуратури міста Петраковський В.Ф.».
Про факти здійснення Кузьміним Р.Р. тиску на службових осіб прокуратури міста Києва 26 листопада 2004 р. повідомляли й працівники прокуратури в прямому ефірі «5 каналу». Свого часу ці факти не були об’єктивно перевірені і не отримали належної правової оцінки.
Полювання на суддів та урядовців
Як вбачається з депутатських звернень та пояснювальної записки до проекту зазначеної постанови, «жага до справедливості» пана Кузьміна призводить до безпідставного «полювання» на суддівський корпус.
«Так, у травні 2009 р. заступник Генерального прокурора України, член Вищої ради юстиції Кузьмін P.P. направив звернення прокурору м. Києва та прокурорам усіх районів м. Києва про надання йому «інформації про всі наявні факти порушення головою апеляційного суду м. Києва Антоном Чернушенком вимог Конституції України та діючого законодавства, які мали місце у 2008-2009 рр. в цілому по місту та окремо по кожному району м. Києва». На переконання депутатів, як заступник Генерального прокурора пан Кузьмін не мав жодних правових підстав для дачі такої вказівки підлеглим прокурорам. У листі Антона Чернушенка до Вищої ради юстиції зазначається, що «за наявності чинної, ніким не зміненої, а відтак, такої, що має силу закону, ухвали Апеляційного суду м. Києва, перевищуючи свої повноваження, взявши на себе функції ВСУ, заступник Генпрокурора з використанням повноважень члена ВРЮ тривалий час продовжує вживати заходи для здійснення особистої помсти суддям Апеляційного суду м. Києва за їхню правомірну судову діяльність». У зв’язку із цим голова Апеляційного суду констатує, що член ВРЮ Кузьмін Р.Р. у даному випадку виявив упередженість, несумлінність, порушив норми законів та етики, що є підставою для припинення його повноважень у зв’язку з порушенням присяги.
Більше того, як зазначається у зверненні до Президента, «як член Вищої ради юстиції, він неодноразово ініціював питання щодо звільнення з посади судді тих суддів, які щойно приступали до розгляду конкретної судової справи або виносили рішення суду не в інтересах прокуратури чи певних осіб. «Перевищуючи свої повноваження члена Вищої ради юстиції, протиправно ініціював звільнення з посад за порушення присяги усіх голів судів та їх заступників, які були призначені на адміністративні посади Радою суддів України за поданням голови ВСУ у 2007-2009 рр. А це близько 700 суддів, або більш ніж половина керівних посад у всій судовій системі України», – зазначено у пояснювальній записці до проекту постанови.
Не оминув своєю увагою пан Кузьмін і вищу судову інстанцію. У своєму інтерв’ю інтернет-сайту «Українська правда» 22 червня 2009 р. (стаття В. Чивокуні «З життя прокурорської еліти: маєток Рената Кузьміна») він зазначив: «Сьогодні підрозділ Генпрокуратури, яким я керую, перевіряє діяльність державних чиновників, наближених до Василя Онопенка. Зокрема, слідчі займаються керівником апарату Верховного Суду Миколою Мельником та Євгеном Корнійчуком». Ці слова підтвердилось подальшими обставинами. 24 червня 2009 р. відбулася подія, свідком якої стали народні депутати України: після закінчення робочого дня слідчі Генеральної прокуратури намагалися провести обшук і виїмку документів у кабінеті першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука. Наступного дня пан Корнійчук в інформаційному агентстві «Інтерфакс» провів прес-конференцію, в ході якої навів кричущі факти порушення процесуальних норм слідчими Генпрокуратури, які проводили обшук в його кабінеті. Щодо пана Мельника, на переконання парламентарів, «Кузьмін P.P. має особисту неприязнь до керівника апарату Голови Верховного Суду України через те, що останній публічно у Київраді відстоював необхідність скасування незаконного розпорядження КМДА, яким надано дозвіл на будівництво Кузьміну P.P. будинку на території комплексу «Пуща-Водиця».
У червні 2009 р. пан Кузьмін як заступник Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду та його голови запити про надання йому певних документів та інших матеріалів щодо обставин обрання Василя Онопенка головою ВСУ у 2006 р. Тим самим, як зазначено в проекті постанови, Кузьмін вийшов за межі своїх повноважень, оскільки проведення перевірки обставин прийняття ВСУ рішення про обрання тієї чи іншої особи на посаду голови ВСУ не входить до повноважень Генеральної прокуратури України.
Крім того, він з власної ініціативи, за відсутності передбачених законом підстав направив відповідні запити щодо обставин обрання пана Онопенка суддею ВСУ у 2002 р. до Верховної Ради України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України.
Отже, мова йде про масштабну боротьбу за вплив на судову систему напередодні виборів.
***
Ці та інші факти свідчать, на думку депутатів, про вкрай тривожну ситуацію, що складається у діяльності багатьох посадових осіб Генеральної прокуратури. Вони вказують на ознаки системних та небезпечних зловживань, які створюють загрозу національній безпеці України. Зазначена вище інформація, на переконання авторів постанови про утворення ТСК, потребує об’єктивної та всебічної перевірки. Така перевірка з боку правоохоронних органів, на думку нардепів, є неможливою з огляду на службовий статус працівників прокуратури, яка є для інших правоохоронних органів (у тому числі СБУ та МВС) наглядовою інстанцією. Як наслідок – високопосадовці Генеральної прокуратури мають фактично необмежену недоторканність, і їхні дії є недосяжними для закону, який передбачає відповідальність за службові зловживання. Тому депутати пропонують утворити колегіальний тимчасовий орган парламентського контролю – тимчасову слідчу комісію. Тож слово за парламентарями…
До речі
Саме напередодні славнозвісного засідання колегії Генпрокуратури пан Медведько, за даними ЗМІ, таки здійснив певні зміни у апараті Генпрокуратури, перерозподіливши обов’язки між своїми заступниками. Важко сказати, була це випадковість чи збіг обставин, однак пан Кузьмін, який керував Управлінням з розслідування особливо важливих справ у Генпрокуратурі, відтепер опікуватиметься дотриманням законів на транспорті і підприємствах оборонної промисловості. Також два слідчих управління (Головне слідче управління, яким керував Микола Голомша, та Управління з розслідування особливо важливих справ) об’єднані в одне управління, керувати яким доручено Віталію Щоткіну
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|