Україна в СОТ: на терезах прагматизму

16 травня 2009 р. минув рік після вступу України до Світової організації торгівлі. Щоб з’ясувати, наскільки адаптувалась українська економіки до вимог СОТ, народні депутати, відповідальні працівники міністерств і відомств, представники громадських організацій і бізнес-асоціацій зібрались у стінах Верховної Ради України на круглому столі «Стан виконання зобов’язань України перед СОТ: рік після приєднання». Захід відбувся у липні ц.р. за ініціативи Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва ВРУ, а також за підтримки аналітичного центру «Інститут власності і свободи» та Центру міжнародного приватного підприємництва (СІРЕ, США, Вашингтон). Рік у СОТ крізь призму кризи Відкриваючи цей захід, голова Комітету ВРУ з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська (на фото 1) підкреслила, що за рік членства України у СОТ простежувалися як позитивні, так і негативні тенденції. Проте в умовах світової економічної кризи неможливо об’єктивно та повно оцінити вплив членства в цій міжнародній економічній організації. «Екстраполяція на сусідні країни свідчить про вірогідність зростання інвестицій внаслідок вступу до СОТ. Зокрема, у Болгарії приплив інвестицій збільшився в 4,6 разу, Словенії – у 3,2 разу, Естонії – в 1,8 разу», – зазначила народний депутат, додавши: щодо України існують сумніви в об’єктивності такого підходу. На думку пані Королевської, вони зумовлені різницею у правовому режимі щодо інвестора і власності, корупційністю ринку та наявністю на ньому монополістів. «Таким чином, гармонізація законодавства України з нормами СОТ лише сприятиме поліпшенню інвестиційної привабливості першої», – вважає голова Комітету. Вступ України до СОТ і, як наслідок, лібералізація імпортного митного режиму звільнили доступ на український внутрішній ринок і збільшили обсягів імпорту. Проте пані Королевська виокремлює такі проблеми, як конкурентноздатність вітчизняної продукції та можливість українських підприємств виробляти імпортозамінні товари високого рівня. Тому нагальною вимогою підвищення конкурентноздатності української економіки є приведення принципів, стандартів і норм державного регулювання господарської діяльності в Україні у відповідність до найкращих світових практик і, зо­крема, до вимог СОТ. Це пов’язано як із суттєвим зменшенням адміністративних бар’єрів у підприємницькій діяльності, так і з підвищенням ефективності системи державного управління. Кращі конкурентні умо­ви для бізнесу стимулюють економічну активність, сприяють залученню інвести­ційного ресурсу з інших країн. План заходів адаптації українського законодавства до вимог СОТ було затверджено розпорядженням Кабінету міністрів України від 30.10.2008 р. № 1381-р. Проте наразі державні органи порушують значну частину його положень, що ставить під загрозу дотримання зобов’язань України, які містяться у Протоколі про вступ до СОТ. Учасники круглого столу погодилися, що однією з ключових перешкод для розвитку національного бізнесу загалом та адаптації до законодавства СОТ зокрема є проблеми технічного регулювання, харчової безпеки та державних закупівель, вирішити які можна, привівши національне законодавство у відповідність до зобов’язань СОТ, а виконання зазначених зобов’язань слід максимально прискорити. Одним із найскладніших та найактуальніших аспектів світової торгівлі, значення якого для стабільного розвитку економіки країни важко переоцінити, як підкреслив директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, д.е.н., професор Ігор Бураковський (на фото 2), є технічне регулювання. «Саме якість продукції та її відповідність стандартам визначають конкурентноздатність товарів, а отже, і країни загалом на світових ринках. Вступ України до СОТ – один із чинників реформування вітчизняної системи технічного регулювання, її адаптації до міжнародних та європейських стандартів, а також підвищення її ефективності», – наголосив пан Бураковський. Угода СОТ про ТБТ і відповідні зобов’язання України Угода СОТ про технічні бар’єри в торгівлі (далі – Угода про ТБТ) має забезпечити максимально вільну торгівлю товарами шляхом мінімізації перешкод, які виникають завдяки використанню технічних регламентів і стандартів, вимог до пакування та маркування, а також процедур оцінки відповідності таким стандартам та вимогам. В Угоді використано терміни «технічний регламент» (для позначення стандартів, які є обов’язковими для дотримання) і «стандарт» (для стандартів, дотримання яких є добровільним). Положення Угоди ТБТ стосуються переважно стандартів продукції, а також методів обробки та виробництва, які впливають на якість та інші характеристики продукції. За правилами СОТ національні стандарти країни-члена не ство­рюють зайвих обмежень у торгівлі, якщо ґрунтуються на міжнародних стандар­тах. Якщо ж країни – члени СОТ вва­жають міжнародні стандарти й рекомендації неефективними та такими, що не відповідають досягненню національних цілей, або якщо міжнародні стандарти не існують, країни можуть використовувати власні стан­дарти, розроблені на основі наукової інформації та доказів. У цьому разі країни-члени мають надати зацікавленим сторонам можливість прокоментувати їхні проекти та взяти до уваги ці коментарі. У сфері технічного регулювання Україна зобов’язалася віддавати пріоритет використанню міжнародних стандартів як основи для національних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності. До 30 грудня 2011 р. всі технічні регламенти України братимуть за основу відповідні міжнародні стандарти. Крім того, розробляючи та приймаючи стандарти, Україна має дотримуватися Кодексу найкращої практики, зокрема вимог щодо наукової обґрунтованості та орієнтованості на можливі ризики. Відповідно до зобов’язань України з дати вступу до СОТ всі чинні національні та регіональні стандарти є добровільними, за винятком тих, на які є посилання або про які йдеться в технічних регламентах, розроблених для захисту інтересів національної безпеки, здоров’я та життя людей, рослин та навколишнього середовища, для запобігання шахрайським діям тощо. Отже, відповідно до зобов’язань Україна не має перехідного періоду в застосуванні положень Угоди про ТБТ. Імпортована продукція, що підлягає оцінці на відповідність, стандарти якої не були гармонізовані з міжнародними, з дати вступу до СОТ розглядається як така, що відповідає українським стандартам, якщо спеціальні органи, визнані в Україні, підтвердять її відповідність міжнародним стандартам. Крім того, Україна зобов’язалась визнавати, коли це можливо, результати оцінки відповідності інших країн – членів СОТ. Україна продовжуватиме зменшувати кількість категорій продуктів, які підлягають обов’язковій сертифікації, і до 31 січня 2012 р. надасть СОТ їх оновлений перелік. Натомість у країні поширюватиметься практика підтвердження відповідності на основі декларацій виробника. Водночас, щоб забез­печити дотримання стандартів, буде запроваджено систему ринкового нагля­ду, що передбачає постійне спостереження за відповідністю продукції на внутрішньому ринку технічним регламентам, повнотою і достовірністю інформації про таку продукцію тощо. Технічне регулювання в Україні Реформа системи технічного регулювання в Україні фактично розпочалась із прийняттям у 2001 р. законів України «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповід­ності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», яке започаткувало перехід до принципів Угоди про ТБТ. Наступними роками було визначено правові та організаційні засади розробки і застосування національних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності. Було передбачено пріоритетне застосування міжнародних стандартів, інструкцій і рекомендацій як основи для національних стандартів і технічних регламентів, а також гармонізацію частини зобов’язань України щодо процедур оцінки відповідності з вимогами ст. 6.1 Угоди про ТБТ. Проте в Україні і досі існують протиріччя між «новими» нормами, прийнятими у 2001 р., і «старим» законодавством у сферах технічного регулювання, захисту прав споживачів тощо. Найважливіше, що впровадження «нової» законодавчої бази в системі технічного регулювання відбувається вкрай повільно. Усього станом на 15 квітня 2009 р. в Україні були чинними 5 618 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими. Рівень гармонізації досяг 25%. Водночас статус асоціації з ЄС потребує прийняття як національних не менше ніж 80% європейських стандартів. У нашій державі прийнято 30 технічних регламентів, більшість з яких розроблено на основі європейських директив. До 2012 р. планують запровадити ще 24, що дозволить вилучити з Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, 17 розділів. Однак жоден із затверджених технічних регламентів в Україні не застосовується. Відтак, давно задекларований перехід до системи регулювання на основі технічних регламентів, який ще раз підтвердили зобов’язання перед СОТ, фактично відбувається лише на папері. На практиці ж продовжує діяти стара система технічного регулювання. Технічне регулювання «по-українськи», на жаль, обмежує підприємницьку діяльність, замість того щоб стимулювати її. Відповідність стандартам є обов’язковою вимогою практично для всіх видів товарів і багатьох послуг, тоді як у світовій практиці стандарти використовують здебільшого добровільно. Так, за даними опитування IFC, у 2008 р. більше половини промислових підприємств України були змушені користуватися технічними умовами та/або обов’язковими стандартами. Ускладнює ситуацію і те, що з 16 тис. чинних стандартів 10 тис. – старі радянські ГОСТи. Жорсткі вимоги держави до вітчизняних підприємств поєднуються із жорстким контролем. Так, Держспоживстандарт – один з найактивніших контролюючих органів – у 2008 р. перевірив кожне п’яте підприємство. 15% підприємств перевіряли частіше трьох разів на рік, а для 40% перевірка тривала понад два дні. Незважаючи на значний прогрес в адаптації національного законодавст­ва у сфері технічного регулювання до міжнародних правил та норм, справжня реформа ще попереду. *** Загалом же учасники круглого столу запропонували посилити парламентський контроль за виконанням міжнародних зобов’язань України як члена СОТ, розглянути та прийняти законопроекти «Про ринковий нагляд», «Про загальну безпеку продукції», підготувати робочий план з прискорення виконання зобов’язань щодо технічних бар’єрів торгівлі, санітарних та фітосанітарних заходів. Крім того, уряду запропонували перевірити результативність і ефективність державної системи контролю харчових продуктів за критеріями, що визначені Міжнародною організацією з продовольства і сільського господарства (FAO), із залученням представників бізнес-асоціацій, громадськості та проектів міжнародної технічної допомоги.