«А где бабуля?» – «Я за нее!» Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ) визначає представництво як правовідношення, у якому одна особа (представник) має право вчинити правочин від імені другої особи (яку представляють) через повноваження, що ґрунтуються на довіреності, законі або адміністративному акті.
Потреба у представництві виникає тоді, коли особа, яку представляють в силу закону (через відсутність дієздатності) або конкретних життєвих обставин (через хворобу, відрядження, зайнятість) не може особисто здійснювати свої права та обов'язки. Крім того, часто до послуг представників звертаються, щоб скористатися їхніми спеціальними знаннями та досвідом, заощадити час і кошти.
Три суб’єкти представництва
У відносинах представництва беруть участь три суб'єкти:
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ УХВАЛА від 20.10.2005 р. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши справу за позовом Н. до Б., Б. Л. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, встановила: У вересні 2004 р. позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 3 серпня 2004 р. видала довіреність відповідачу Б., якою уповноважила його продати належне їй на праві власності приміщення магазину по вул. Братській у м. Шахтарську. 14 вересня 2004 р. останній продав це приміщення дружині – відповідачці Б. Л. Позивачка Н. просила визнати договір купівлі-продажу недійсним з підстав, передбачених ст. 215 ЦКУ. Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2004 р. в задоволенні позову Н. відмовлено. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2005 р. зазначене судове рішення скасовано. Постановлено нове рішення, яким позов Н. задоволено. Визнано договір купівлі-продажу недійсним та зобов'язано Б. й Б. Л. повернути їй будівлю магазину. У поданій касаційній скарзі Б. та Б. Л. просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 337 ЦПКУ суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що судові рішення постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Судом встановлено, що 3 серпня 2004 р. Н. видала Б. довіреність на продаж належного їй на праві власності приміщення магазину з прилеглими спорудами. 14 вересня 2004 р. Б. продав це приміщення магазину своїй дружині Б. Л. Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦКУ представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Згідно зі ст. 60 СКУ майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Оскільки, відчужуючи майно позивачки, Б. продав його своїй дружині, апеляційний суд дійшов висновку про порушення вимог ч. 3 ст. 238 ЦКУ і обґрунтовано задовольнив вимоги Н. Даних про те, що сім'я Б. припинила подружні стосунки, у матеріалах справи немає. Посилання в касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст. 305 ЦПКУ, є безпідставним. Відповідачі – подружжя Б. – були присутніми на засіданні апеляційного суду, давали пояснення й не заявляли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою їхнього адвоката. Що стосується прав і обов'язків З., з якою Б. Л. під час розгляду справи уклала 20 грудня 2004 р. договір оренди спірного приміщення, то прийнятим апеляційним судом рішенням її права не порушені, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 770 ЦКУ в разі зміни власника речі, переданої в найом, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Тобто зміна власника речі не є підставою для зміни або припинення договору найму (оренди). На підставі наведеного, керуючись ст. 336 ЦПКУ, колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила: Касаційну скаргу Б. та Б. Л. залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2005 р. – без зміни. Ухвала оскарженню не підлягає. Замість висновків Як свідчить практика, люди, які отримують довіреність, часто не мають уявлення про свої права. Ті, хто стали жертвами шахрайства (найчастіше це стосується продажу нерухомого майна та транспортних засобів), розповідають, що не приділили особливої уваги довіреності, бо не мають достатніх знань у галузі права, щоб оцінити її зміст. У цьому разі я б радив бути уважними та не боятися ставити запитання щодо незрозумілих виразів чи слів, які містить довіреність. Адже через те, що ви запитаєте, нічого страшного не трапиться. Гарний юрист, так само як і гарний нотаріус, сам запропонує роз’яснити положення документа, на якому ви маєте поставити підпис. Не треба боятися показати комусь, що ви не знаєте того, під чим підписуєтесь. Навіть досвідчені юристи постійно звертаються до своїх колег за порадою.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|