Повернути все… Іноземні інвестиції зазвичай повертають у рамках ліквідації підприємства. Щоб спростити ліквідацію, застосовують процедуру зменшення статутного капіталу до мінімального або наближеного до мінімального розміру, передбаченого чинним законодавством України. Розглянемо деякі спірні, у тому числі процедурні питання повернення іноземних інвестицій, як майнових, так і грошових, учасникам товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) за умови зменшення статутного капіталу з дотриманням вимог валютного, податкового та банківського законодавства. Повернення іноземних інвестицій здійснюється відповідно до п/п 3.1–3.12 п. 3 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 10.08.2005 р. № 280 (далі – Положення № 280).
Щодо майнової інвестиції
Відповідно до п/п 3.6 п. 3 Положення № 280 іноземний інвестор має право на повне або часткове повернення грошовими коштами його майнової інвестиції, у тому числі здійсненої шляхом ведення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Підтвердженням вартості майнової іноземної інвестиції є звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), складений суб'єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III, на час внесення іноземної інвестиції. Підтвердженням вартості майнової іноземної інвестиції, здійсненої до набрання чинності Положенням № 280 (до 9 вересня 2005 р.), є вантажна митна декларація та/або інформаційне повідомлення про здійснення іноземної інвестиції.
Державна реєстрація
Чинне законодавство України не встановлює обов'язковості державної реєстрації інвестиції іноземним інвестором. Тому купівля уповноваженим банком іноземної валюти допускається в разі відсутності копії інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції з відміткою органу, який здійснює державну реєстрацію іноземних інвестицій, за умови письмового підтвердження іноземним інвестором відсутності державної реєстрації цієї інвестиції (лист НБУ від 05.10.2005 р. № 13-124/4696-9871).
Щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ
Відповідно до п/п «а» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 індивідуальної ліцензії НБУ потребують операції з вивезення, переказу та пересилання валютних цінностей за межі України, за винятком вивезення іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності. Таким чином, повернення нерезиденту іноземної інвестиції не потребує отримання індивідуальної ліцензії НБУ.
Надання банку необхідних документів
Купівля іноземної валюти з метою повернення нерезидентам прямих інвестицій вимагає від підприємства подання банку документів, передбачених п/п «а» п. 2 глави 3 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281 (далі – Положення № 281).
Відповідно до п/п 1.1 Положення № 280 пряма інвестиція – це операція, яка передбачає придбання об'єктів нерухомого та рухомого майна і пов'язаних з ним майнових прав, а також внесення коштів і майна до статутного фонду (статутного капіталу) юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права. Враховуючи наведене визначення, відчуження частки в ТОВ є прямою інвестицією, що підтверджується також листом НБУ від 15.12.2005 р. № 13-124/6648. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР іноземні інвестиції в Україну можуть здійснюватись у тому числі у вигляді акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або інших країн), виражених у конвертованій валюті. Таким чином, відчуження нерезидентом-інвестором належних йому корпоративних прав або акцій українських емітентів є поверненням інвестору його іноземної інвестиції.
Пункт 2 глави 3 розділу II Положення № 281 містить перелік документів, які є підставою для купівлі клієнтами-резидентами та іноземними інвесторами іноземної валюти з метою повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків та інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні.
При купівлі іноземної валюти на зазначені цілі банк має вимагати від клієнтів документи, які відповідно до законодавства України є обов'язковими для конкретної здійсненої клієнтом операції, а не всі, перелічені у відповідному п/п п. 2 глави 3 розділу II Положення № 281, що підтверджує також лист НБУ від 15.12.2005 р. № 13-124/6648.
Уповноважений банк робить відмітку про повернуті іноземні інвестиції на оригіналі договору про інвестиційну діяльність (статуті ТОВ та/або протоколі загальних зборів засновників про зменшення статутного капіталу) і на його копії, яка залишається в нього на зберіганні, що визначено п. 2 глави 3 розділу II Положення № 281.
Довідка для іноземного банку
З наведеного переліку документів, які слід надати банку, спірною є виписка (довідка) іноземного банку (іноземних банків) про проведення розрахунків між нерезидентами за об'єкт інвестування. На жаль, трактування норми, яка діє з 12 липня 2008 р. відповідно до постанови Правління НБУ від 28.07.2008 р. № 216, залишається невизначеним стосовно періоду (періодів), за який (які) має надаватись відповідна виписка (довідка).
Наведемо приклад. Засновник – іноземний інвестор продавав корпоративні права українського ТОВ іншому підприємству-нерезиденту. Відповідні угоди здійснювались неодноразово на протязі декількох років між різними нерезидентами. Щоб повернути іноземні інвестиції, учаснику банку необхідно надати довідки іноземних банків про проведення розрахунків за всіма угодами про відчуження корпоративних прав між нерезидентами. Але підприємство не може надати відповідну виписку (довідку) іноземного банку про проведення розрахунків за продані/куплені корпоративні права в минулому. Воно може надати відповідний документ тільки щодо корпоративних прав ТОВ, відчужених останнього разу. У цій ситуації банк не повинен вимагати від ТОВ надання всіх виписок (довідок) іноземних банків про проведення розрахунків за об'єкт інвестування за минулі періоди, оскільки законодавство не містить такої вимоги. Отже, можна вважати за необхідне надавати банку в обов'язковому порядку тільки виписку (довідку) іноземного банку про проведення розрахунків за корпоративні права ТОВ, продані/куплені останнього разу.
Отримання довідки
Пункт 3.8 глави 3 Положення № 280 визначає, що уповноважений банк перераховує за кордон прибутки, доходи та інші кошти, одержані іноземним інвестором у результаті здійснення інвестицій, на підставі засвідченої у встановленому порядку копії довідки податкового органу про сплачений іноземним інвестором в Україні податок на прибуток (дохід) або легалізованої довідки (чи її нотаріально засвідченої копії), яка видана компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, і підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування доходів.
Відповідно до п. 2 глави 3 розділу ІІ Положення № 281 обсяг іноземної валюти, що купується, обмінюється та перераховується уповноваженим банком за інвестиційними операціями нерезидента, не може перевищувати суму фактично внесеної інвестиції, а також отриманих доходів (дивідендів) від інвестиційної діяльності, що підтверджується відповідними документами.
Отже, при поверненні нерезидентом іноземних інвестицій (прямих і майнових) у сумі фактичного внеску немає необхідності в наданні довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) як у підставі для перерахування за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних в Україні. Адже кошти, що повертаються в розмірі внесеної іноземної інвестиції, не є доходом (прибутком) нерезидента із джерелом походження з України, з якого сплачується податок. Сама ж процедура видачі довідки податкового органу про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) визначається Порядком видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи), затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України (далі – ДПАУ) від 03.09.2003 р. № 417, що визначено листом НБУ та ДПАУ від 06.09.2006 р. № 13-214/3285-9377.
Курсова різниця при перерахунку суми інвестиції
Курсова різниця, що виникає при перерахунку суми інвестиції у гривнях в іноземну валюту, не входить до переліку доходів, отриманих нерезидентом від інвестиційної діяльності, із джерелом їх походження з України та не оподатковується податком на прибуток підприємств відповідно до ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.2004 р. № 334/94-ВР, що підтверджує лист НБУ та ДПАУ від 06.09.2006 р. № 13-214/3285-9377.
Таким чином, якщо сума іноземної інвестиції, що повертається учаснику, перевищує суму фактично внесеної ним іноземної інвестиції на відповідну суму курсової різниці, грошове збільшення не є доходом із джерелом походження з України та не оподатковується податком на прибуток підприємств. За таких обставин можлива купівля іноземної валюти без надання довідки уповноваженому банку.
Замість висновку
Чинне законодавство України потребує змін, спрямованих на встановлення чіткого механізму повернення іноземних інвестицій. Уповноважені банки, які здійснюють відповідні операції, на практиці вимагають надання додаткових документів, що є незаконним.
При купівлі іноземної валюти з метою повернення іноземних інвестицій банк повинен вимагати від клієнтів документи, які є обов'язковими для конкретної здійсненої операції відповідно до законодавства України.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|