Зміна підвідомчості справ про соцвиплати У ВСУ розглянуто проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами)» від 23 липня 2009 р. № 5010 (далі — законопроект), запропонований народними депутатами України А.В. Портновим, О.В. Лавриновичем і В.П. Пилипенком. Законопроект передбачає внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПКУ) та Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ) щодо визнання підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами, органам правосуддя цивільної юрисдикції.
Зазначений документ вища судова інстанція країни не підтримала з таких підстав. Метою запровадження адміністративного судочинства в Україні було саме створення спеціалізованого судового механізму розгляду скарг громадян та юридичних осіб на незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування (адміністративних органів), їхніх посадових чи службових осіб, у тому числі у сфері соціальних правовідносин.
Пункт 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ відніс до компетенції адміністративних судів розгляд і вирішення спорів фізичних та юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності. Тобто відповідачем у справах адміністративної юрисдикції зазвичай є суб’єкт владних повноважень. Саме такою властивістю характеризується відповідач у справах про призначення, обчислення, перерахунок, здійснення, надання та одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації. У зв’язку з цим спори зазначеної категорії мають розглядатися та вирішуватися саме в порядку адміністративного судочинства, адже тільки цей вид судового процесу (а не цивільний) розрахований за принципами доказування (порядку надання доказів) на захист прав і свобод громадян від порушень їх органами державної влади.
Відповідно до ст. 11 КАСУ принципи диспозитивності та офіційності в адміністративному судочинстві значно ширші, ніж у цивільному. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Передбачене і право суду з власної ініціативи витребувати докази, необхідні, на його думку, для з’ясування всіх обставин у справі. Крім того, згідно зі ст. 71 КАСУ в адміністративному процесі запроваджено презумпцію вини суб’єкта владних повноважень. Фізична та юридична особа в адміністративному процесі не повинні доводити, що їхні законні права та інтереси порушено. Саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень і у спосіб, визначений законом. Ці принципи не можуть застосовуватися під час здійснення правосуддя в цивільних справах. У зв’язку з цим захист порушених прав фізичної особи в соціальній сфері перед суб’єктом владних повноважень може істотно ускладнитися.
У разі прийняття зазначеного законопроекту виникнуть проблеми й організаційного характеру, а саме зросте навантаження на систему цивільних судів і погіршиться захист цивільних (майнових) прав громадян. Прийняття пропозицій, які містить законопроект, збільшить навантаження на апеляційні загальні суди та Судову палату у цивільних справах ВСУ.
Законодавча невизначеність щодо компетенції адміністративних судів вже спричинила проблеми у здійсненні цивільного та господарського судочинства, що потягло за собою скасування значної кількості судових рішень через недотримання правових норм щодо судових юрисдикцій, формування неоднакової практики розгляду і вирішення судових справ, утрату довіри громадян до органів судової влади. Законопроект містить необґрунтовані пропозиції, а тому не може бути прийнятий ВР як закон.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|