Адмінпосади суддів: різні алгоритми обрання

З історії питання 23 вересня ц.р. Комітет Верховної Ради з питань правосуддя ухвалив незвичне рішення – рекомендувати парламенту ухвалити в першому читанні і в цілому три законопроекти, які стосуються призначення суддів на адміністративні посади. Якщо врахувати, що раніше три подібні законопроекти вже були схвалені Комітетом, а ще один (народного депутата Юлії Новікової) був того дня лише зареєстрований, то маємо щонайменше сім проектів, що містять різні варіанти заповнення законодавчої прогалини, а отже, і різні алгоритми обрання суддів на адмінпосади. Нагадаємо, що рішенням Конституційного суду України (далі – КСУ) від 16 травня 2007 р. № 1-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 5 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України», відповідно до якого голова суду та його заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України. У зв’язку із прийняттям цього рішення в законодавстві України виникла прогалина щодо порядку призначення та звільнення суддів з адміністративних посад. Тимчасово, до врегулювання цього питання, функцію призначення керівників судів перебрала на себе Рада суддів України, чим викликала шквал критики і звинувачень на свою адресу. Тож ні в кого немає сумніву, що усунення правової прогалини в законодавстві України і встановлення демократичного порядку призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з них є нагальною потребою. Які ж механізми обрання керівників судів пропонують народні обранці? Розмаїття варіантів Згідно з проектом № 1122 Дмитра Притики рішення про призначення та звільнення голови суду та його заступників приймається зборами суддів відповідного суду, а у вищих спеціалізованих судах – Пленумом відповідного вищого спеціалізованого суду. Термін обрання – п’ять років. Проект № 1122-1 Олени Шустік, Віктора Швеця, Ярослава Кендзьора та Леоніда Фесенко пропонує законодавчо закріпити порядок призначення керівників судів Радою суддів України терміном на п’ять років. За цим проектом подання про призначення на такі посади до Ради суддів України вноситиме не рада суддів відповідних судів, а голова Верховного Суду України (далі – ВСУ) на підставі рекомендації відповідної ради суддів. У проекті № 1122-1 передбачена також демократична норма, відповідно до якої більшість складу Ради суддів на момент обрання мають становити судді, які не обіймають адміністративні посади в судах. Сергій Ківалов та Олександр Лавринович у проекті № 3163 пропонують призначати та звільняти керівників судів з числа суддів відповідного суду Пленумом ВСУ (щодо спеціалізованих судів – Пленумом відповідного спеціалізованого суду) за поданням Вищої ради юстиції, яке вноситься нею на підставі рішення зборів суддів відповідного суду. Термін призначення – п’ять років. Проте в законопроекті № 5101, внесеному Олександром Лавриновичем роком пізніше, передбачено обрання голови суду та його заступника в місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судах складом суддів відповідного суду, знову ж таки терміном на п’ять років. Володимир Пилипенко в законопроекті № 5101-2, незважаючи на низку рішень КСУ, зазначив, що керівники судів призначаються на посаду з числа суддів відповідного суду та звільняється з посади Вищою радою юстиції за рекомендацією Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів – відповідної ради суддів), внесеною на підставі пропозиції зборів суддів відповідного суду. Строк призначення – три роки. У законопроекті Андрія Портнова № 5101-1 керівники судів (крім ВСУ) призначаються з числа суддів відповідного суду та звільняються з посади Радою суддів України за поданням ради суддів відповідних судів. Строк призначення – п’ять років. До складу Ради суддів України не можуть входити судді, які обіймають адміністративні посади в судах. Юлія Новікова в законопроекті № 5101-3 пропонує встановити, що судді обираються на адміністративні посади строком на три роки та звільняються з цих посад зборами суддів відповідного суду шляхом таємного голосування. У разі неможливості обрання судді на адміністративну посуду зборами суддів передбачений механізм такого обрання Пленумом ВСУ (щодо спеціалізованих судів – Пленумом відповідного вищого спеціалізованого суду). У підсумку Підсумовуючи, слід зазначити, що законопроекти містять діаметрально протилежні положення і народним депутатам доведеться багато попрацювати в сесійній залі, щоб із семи запропонованих алгоритмів обрати один – найоптимальніший. Окрім способу обрання керівників судів проекти відрізняються ще й пропонованим строком перебування на адмінпосаді, оскільки є два варіанти – п’ять і три роки. До того ж у законопроектах не приділено достатньої уваги підставам звільнення суддів з адміністративних посад, а, як свідчить практика, це дуже важливе питання. Лише у проекті Володимира Пилипенка є перелік підстав для звільнення: закінчення строку перебування судді на цій посаді, припинення повноважень судді, переведення на роботу до іншого суду, порушення посадових обов‘язків. Тож з огляду на продуктивність роботи Верховної Ради можна припустити, що найближчим часом навряд чи вдасться заповнити цю законодавчу прогалину, бо обговорення законопроектів не обійдеться без ламання списів прихильниками різних поглядів на одну проблему. Коментарі фахівців Народний депутат України Олена Шустік: – Вважаю оптимальною пропозицію законодавчо закріпити існуючий порядок призначення керівників судів РСУ – незалежним самоврядним органом. Тим більше що така практика добре себе зарекомендувала. Що ж стосується пропозицій моїх колег залучити до процесу призначення керівників судів ВРЮ, нагадаю, що ця норма не відповідає Основному закону. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційний статус ВРЮ визначений у ст. 131 Конституції, яка не наділяє цей орган повноваженнями розглядати питання та вносити подання про призначення суддів на адміністративні посади в будь-яких судах і звільняти суддів з цих посад. Крім того, положення проектів, які виключають участь найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, яким є ВСУ, у процесі формування керівного складу судів з огляду на його конституційний статус, нелогічні. Сподіваюся, парламентарі відповідально підійдуть до визначення засад адміністративної роботи в судах і ухвалять рішення, яке не суперечитиме Конституції України. Голова Ради суддів України Петро Пилипчук: – Проблема призначення суддів на адмінпосади і звільнення з них надзвичайно актуальна, і її вирішення не можна затягувати, адже вже близько двох з половиною років ми існуємо в не зовсім правовому просторі. У зв’язку з цим стикаємося з критикою, судовими позовами та іншими негараздами, зумовленими тим, що немає закону, який регламентував би ці надзвичайно актуальні питання. Необхідно перенести цю дискусію до сесійної зали, щоб призначити повторне слухання. Тоді можна буде об’єднати всі пропозиції в єдиний проект і знайти правильне рішення. На мій погляд, небажано, щоб до сесійної зали потрапили законопроекти, які містять норми, не узгоджені з рішеннями КСУ про участь у цих процедурах Президента та Вищої ради юстиції. Це може перетворити розгляд означених питань у сесійній залі на ревізію рішень КСУ і самої Конституції. Неважливо, який законопроект візьмуть за основу. Але принципово, щоб ці питання вирішували органи суддівського самоврядування.