Всі рубрики

 

  

 

UPDATE антимонопольного законодавства

Продовження. Початок у «ПТ» від 13 жовтня 2009 р. № 41 (168)  Днями у Києві пройшов круглий стіл «Стратегія розвитку системи захисту економічної конкуренції в Україні» де очільник АМКУ Олександр Мельниченко наголошував, що повноваження АМКУ в частині одержання доказів під час розслідувань у справах щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції визначено недостатньо чітко. Цього року в огляді Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР) було дано оцінку законам України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції». Представляючи проект концепції стратегічного розвитку системи захисту економічної конкуренції, в.о. голови АМКУ зазначив: «Тут чорним по білому написано: розвивати незалежність АМКУ, розробити зміни до Закону України «Про захист економічної конкуренції», які передбачають підвищення порогових показників за економічну концентрацію, вибудувати нову систему поглядів у сфері кримінального судочинства, де має з’явитися припис про кримінальну відповідальність за картелі. І нарешті, у проекті є позитивна оцінка того, що відбулося на теренах України у сфері захисту конкуренції за останні 15 років». Необхідність надання органам АМКУ статусу правоохоронних була пояснена виникненням проблем зі збиранням доказів у справах, що розглядаються органами Комітету. «У 30-ті роки минулого століття, коли створювались антимонопольні відомства, було чітке розуміння того, що монопольні змови – це злочин, – наголосив народний депутат України Сергій Осика (на фото 1). – Тобто антимонопольні відомства створювались як правоохоронні органи». Зараз же органи АМКУ позбавлені головного робочого інструмента. Але, щоб парламент прийняв відповідні зміни до законів України, суспільству необхідно усвідомити, що мова йде про боротьбу зі злочинами, які наносять суттєву шкоду економіці держави. Водночас представники бізнесу, зокрема юридичного, з певною пересторогою поставились до такої ініціативи. «Якщо Комітет буде правоохоронним органом, тоді навіщо спеціалізовані підрозділи в інших правоохоронних органах?» – резонно зауважила голова Ради підприємців при Кабміні Оксана Продан (на фото 2). На думку пані Продан, надання АМКУ правоохоронної функції спрямує його діяльність на покарання, тоді як зараз він має забезпечувати права з погляду бізнесу. За словами старшого партнера АО «Волков Козьяков і Партнери» Сергія Козьякова (на фото 3), перш ніж надати АМКУ статус правоохоронного органу, слід дуже ретельно і виважено підготувати законодавчу базу. «Уже зараз АМКУ за своєю суттю – силове відомство, а його процедури багато в чому є квазісудовими адміністративними процедурами», – переконаний пан Козьяков. Натомість увагу законодавця слід було б спрямувати на вирішення наболілих проблем, як-от: відсутність обмеження строків розслідувань Комітетом, неврегульованість статусу експертів і експертиз і невизначеність підсудності спорів за участю АМКУ. Остання проблема турбує й суддів. Розмежування юрисдикцій між господарськими і адміністративними судами переросло в дуже серйозну проблему. «Як одні, так і інші розглядають відповідні спори», – зазначив заступник голови ВГСУ Віктор Москаленко (на фото 4). Судді ж цього суду, а також їхні колеги із Судової палати у господарських справах ВСУ переконані: оскільки ці спори виникають з господарських правовідносин, їх мають розглядати лише господарські суди. Крім того, відповідно до ст. 60 Закону «Про захист економічної конкуренції» ці спори мають розглядатися в господарській юрисдикції. «Але проблема в тому, що не всі однаково тлумачать цю статтю», – додав суддя. А судді адміністративних судів вважають, що вона набула чинності до прийняття КАСУ, тому ці спори, що виникають з публічно-правових відносин, мають розглядатися в адміністративніх судах. Одна з головних пропозицій АМКУ – запровадити кримінальну відповідальність за найнебезпечніші для суспільства антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання шляхом внесення змін до ККУ – також викликала запитання. За словами партнера ЮФ AstapovLawyers Олега Мальського, кримінальна відповідальність за картельні змови, за даними Міжнародної мережі з конкуренції, існувала в різні часи і зараз є в багатьох країнах світу, зокрема в Канаді, Японії, США, Німеччині тощо. «В Україні кримінальна відповідальність за такі злочини має досить цікаву історію», – наголосив пан Мальський. До квітня 2003 р. ст. 228 ККУ передбачала кримінальну відповідальність за змову про штучне підвищення та підтримання монопольних цін, тарифів, знижок, надбавок, націнок з метою усунення конкуренції між суб’єктами підприємницької діяльності всупереч умовам антимонопольного законодавства. У новій редакції статті кримінальним порушенням вважається лише примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди. «Очевидно, що ці дві редакції статті кардинально відрізняються за своїм змістом, – зазначив юрист. – Згідно з першою карається сам факт фіксування чи утримання цін, а друга вважає необхідною дію – примушування одним суб’єктом діяльності іншого». У сьогоднішній редакції ця стаття є вкрай важкою для застосування. Вона стосується лише малоймовірних ситуацій примушування до означеної змови. До того ж доказ факту примушування є надзвичайно складним. Можна говорити, що українське антимонопольне законодавство відстає від європейського на декілька років, однак такий стан справ є об’єктивним і почасти виправданим.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-24 | 04 грудня
Тема тижня:
Надрокористування
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

     

______________________________