Адвокатура поза ієрархією Ще не вщухли пристрасті довкола V З’їзду адвокатів України та призначення трьох членів Вищої ради юстиції України (далі – V З’їзд), а Всеукраїнська професійна спілка правників запропонувала провести 18 грудня 2009 р. VI З’їзд адвокатів України. «ПТ» попросив пояснити причини такого рішення голову цієї організації, адвоката Київської міської муніципальної колегії адвокатів, Заслуженого юриста України Юрія МИХАЛЬСЬКОГО. А оскільки наш співрозмовник як делегат брав участь у V З’їзді, проведеному 2 листопада 2009 р., він поділився своїми враженнями від цього представницького зібрання.
– Пане Юрію, як ви можете охарактеризувати ситуацію, пов’язану з V З’їздом?
– Ситуація досить цікава. Строк повноважень членів ВРЮ від адвокатури спливає у березні 2010 р. Компетенція Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті міністрів України (далі – ВККА) щодо скликання та проведення З’їзду адвокатів є спірною. А оргкомітет з питань організації та проведення З’їзду, створений ВККА, взагалі не має права призначати чи переносити його дату. Адже ця структура не є органом адвокатського самоврядування і фактично привласнила собі повноваження щодо призначення V З’їзду. Таким чином, говорити про законність його скликання не доводиться.
– 2 листопада 2009 р. V З’їзд таки відбувся. Чи був він легітимним? Які порушення були допущені при його організації та проведенні?
– У зв’язку зі складним епідеміологічним станом КМУ своєю постановою № 1152 з 30 жовтня 2009 р. запровадив на всій території України вищий рівень небезпеки поширення пандемічного грипу та заборонив проведення масових заходів.
Крім того, Одеський міський голова своїм розпорядженням від 30.10.2009 р. №2102-01р також зобов’язав санітарно-епідеміологічну службу Одеси посилити нагляд за дотриманням протиепідемічного режиму на території міста та запровадив посилений протиепідемічний режим у місцях масового перебування людей.
Отже, виникає цілком логічне запитання: чи необхідно було проводити V З’їзд саме 2 листопада 2009 р.? Адже відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції» (далі – Закон про ВРЮ) делегатів З’їзду обирають від усіх областей України, у тому числі й від тих, у яких станом на 30 жовтня 2009 р. був запроваджений карантин. Бажаючи якнайскоріше «поділити» місця у ВРЮ, організатори V З’їзду не замислилися над тим, на яку небезпеку вони наражають людей. Через складну епідеміологічну ситуацію в Україні та небезпеку зараження грипом на V З’їзд прибули не всі обрані делегати. Так, з Києва приїхав 31 делегат, тоді як обрано було 37 делегатів, з Київської області прибули 35 осіб, а обрано було 41.
Згідно з протоколами конференцій усього обрали 293 делегатів. За даними ЗМІ, на V З’їзді були присутні 280 делегатів, за моїми ж даними – 278. Відомо, що делегати від Полтавської області взагалі не отримали картки для голосування.
За даними члена лічильної комісії Тетяни Монтян, для голосування видали 275 бюлетенів, 273 з них вкинули до урн, а 11 визнали недійсними. Таким чином, врахували 262 бюлетені для голосування. Отже, близько 30 адвокатів не змогли реалізувати своє право на участь у виборах членів ВРЮ. А голоси цих осіб, мабуть, вплинули б на результати голосування.
Зрештою голоси розподілилися так: Лідія Ізовітова – 199 голосів, Володимир Висоцький – 162 голоси, Сергій Сафулько – 108 голосів, Ольга Жуковська – 91 голос, Павло Гречківський – 84 голоси, Павло Луцюк – 74 голоси. До речі, пана Сафулька могли б і не обрати, якби не участь у роботі лічильної комісії делегата від Києва Тетяни Монтян. Цілком імовірно, що саме пані Монтян запобігла фальсифікації результатів голосування. Частину голосів, які було віддано Сергію Сафульку, ледве не зарахували на користь Ольги Жуковської.
За наявною інформацією, адвокати в більшості областей України не знали не лише про проведення конференцій (зборів), але й про те, що взагалі має відбутися V З’їзд. Отже, виникають сумніви щодо того, чи був дотриманий порядок призначення конференцій (зборів) з обрання делегатів. Більше того, до початку V З’їзду в судовому порядку були оскаржені всі рішення ВККА стосовно його призначення та проведення, а також результати конференцій з обрання делегатів від Київської та Львівської областей. Судові рішення за цими позовами станом на 2 листопада 2009 р. винесені не були. Зважаючи на ці обставини, питання про легітимність V З’їзду мають вирішувати судові органи.
– Чи вважаєте ви законною ініціативу трьох київських адвокатів, Андрія Циганкова, Ігоря Бойка та Наталії Пліси, щодо скликання так званого альтернативного З’їзду, який мав би відбутися 6 листопада 2009 р. у Києві?
– Стаття 11 Закону про ВРЮ встановлює, що порядок скликання та проведення З’їзду адвокатів регламентує Закон України «Про адвокатуру» (далі – Закон). На жаль, він не визначає, яким чином слід скликати з’їзди адвокатів.
Скориставшись невизначеністю органу, повноважного скликати та проводити з’їзди адвокатів, і порядку їх проведення, ВККА вирішила, що це її виключна компетенція. Однак у Положенні про ВККА, затвердженому Указом Президента від 05.05.1993 р. № 155/93, немає ні слова про право скликати з'їзди адвокатів. Відсутність у законодавстві вказівки на орган, уповноважений це робити, аж ніяк на надає ВККА його повноважень. Такого рішення не приймав і попередній З’їзд адвокатів України.
Оскільки З’їзд адвокатів є вищим органом самоврядування адвокатури, скликати його можуть як організації адвокатів (у тому числі й кваліфікаційні комісії, спілки, об’єднання тощо), так і окремі адвокати. Жодних заборон з цього приводу в законодавстві немає. Головне, щоб таку ініціативу підтримала адвокатська спільнота, а інформацію про захід висвітлили ЗМІ.
З’їзд 6 листопада 2009 р. не відбувся через припис Генеральної прокуратури, підписаний заступником генпрокурора Віктором Кудрявцевим, який вимагав негайно припинити дії, спрямовані на скликання та проведення V З’їзду адвокатів, як такі, що суперечать вимогам Закону та Закону про ВРЮ. Пан Кудрявцев зазначив, що суб’єктом скликання конституційного органу можуть бути лише органи адвокатури, законодавчо визначені та визнані. Невідомо, правда, що він мав на увазі під «конституційним органом». Якщо з’їзд адвокатів, то він не є конституційним органом, якщо ж Вищу раду юстиції, то адвокати не мають права скликати її.
Більше того, чинне законодавство України мовчить про те, хто може скликати з’їзд адвокатів. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про прокуратуру», на яку є посилання у приписі, «письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуте». У чому ж полягає порушення прав чи інтересів осіб, у приписі не зазначено. Натомість є посилання на «загрозу зриву формування конституційного органу у встановленому законом порядку».
У цьому приписі заступник генпрокурора фактично визнав ВККА єдиним органом, повноважним скликати V З’їзд. Навіщо ж нам парламент, якщо припис прокурора може наділити повноваженнями чи позбавити їх?
– Чому Всеукраїнська професійна спілка правників, яку ви очолюєте, запропонувала провести 18 грудня 2009 р. VI З’їзд адвокатів України? Які питання стоятимуть на порядку денному?
– До порядку денного V З’їзду було включене одне-єдине питання – обрання членів ВРЮ. На жаль, спроби винести на розгляд делегатів й інші питання були сприйняті негативно. Проте адвокатурі вистачає проблем. Зокрема, немає закону, який надавав би адвокатам реальні права та захист, врегульовував би правила самоврядування тощо. Більше того, в адвокатському колі немає єдності, яка допомагала б протистояти чиновницькому свавіллю, у тому числі й з боку правоохоронних органів.
Порядок денний VI>З’їзду ще не сформований. Поки ми отримуємо пропозиції від адвокатів. Вони самі мають вирішити, які проблеми є першочерговими. Особисто для мене не має принципового значення, буде це з’їзд або всеукраїнська конференція. Я впевнений в одному: питання про необхідність внесення змін до Закону обов’язково буде включене до порядку денного. Саме це було вирішальним аргументом на користь проведення чергового З’їзду.
Слід зазначити, що зараз у ВР зареєстровані чотири законопроекти, які можуть змінити становище адвокатів в українському суспільстві, натомість жоден з них не розглянули навіть у першому читанні. На жаль, завдяки деяким законопроектам адвокатура ризикує перетворитися на підприємницьку структуру, головною метою якої буде отримання прибутку. Це позбавить адвокатську професію незалежності, а громадян – права на безкоштовну правову допомогу.
– У якому ж напрямі має розвиватися адвокатура як правозахисний інститут, завданнями якого є представництво та захист інтересів громадян?
– Адвокатура в Україні передусім має бути незалежною від політичних процесів і керуватись у своїй діяльності виключно нормами Конституції та законів України. Я поділяю думку про те, що правозахисною діяльністю не повинні займатися випадкові люди, непрофесіонали або особи без юридичної освіти. Безумовно, потрібні як безкоштовна правова допомога, так і адвокатські послуги за помірними цінами для малозабезпечених верств населення. Адвокатура як правозахисний інститут відбудеться за умови підбору високопрофесійних кадрів. А в цьому напрямі ще дуже багато роботи.
Розмову вела
Анастасія МОЛЧУН «Правовий тиждень»
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|