Законодавчі новації щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств

Як уже повідомляв «ПТ», 17 листопада ц.р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств» (далі – Закон). Цей антирейдерський Закон вніс зміни до Господарського та Цивільного процесуальних кодексів, законів «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі – Закон про реєстрацію), «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» тощо.  Про основні нововведення та значимість цього Закону ми попросили розповісти представників юридичної спільноти.   Коментарі фахівців  Юрист ЮФ «Центр правового консалтингу»
Микола ОСІНСЬКИЙ: – Серед істотних змін до законодавства України, передбачених цим Законом, слід відзначити зміни до ГПКУ, відповідно до яких спори про облік прав на цінні папери віднесені до компетенції господарських судів. Інші зміни до ГПКУ та ЦПКУ, передбачені цим документом, мають «декоративний» характер і фактично закріплюють сформовану практику застосування судами процесуальних норм при розгляді справ цієї категорії. На жаль, доводиться констатувати, що, незважаючи на гучну назву, тривалу роботу над текстом і низку позитивних змін до законодавства, особливо щодо підвідомчості справ, зазначений Закон загалом не вирішує проблему протиправного поглинання та захоплення підприємств в Україні. Юрист київського представництва ЮФ «Халас і Партнери»
Вадим СТАВІНСЬКИЙ: – Одна з переваг цього Закону – чітке визначення місця розгляду судових позовів акціонерів до осіб, які здійснюють облік прав на цінні папери емітента. Віднині такі справи розглядатимуть виключно суди за місцезнаходженням емітента, що значно послабить корупційний тиск. Закон також деталізував процедуру відновлення свідоцтва про державну реєстрацію підприємства. Тепер до відповідної заяви необхідно подавати підтверджуючі документи про втрату оригіналів свідоцтв, отримані в органах внутрішніх справ. Іще одне важливе нововведення – погодження мирової угоди (плану санації) підприємства з уповноваженою особою власників з метою врахування їхніх інтересів. Доцільною здається і заборона органам державної виконавчої служби залучати до виконавчих дій суб’єктів господарювання недержавної форми власності (у тому числі приватні охоронні фірми), адже раніше саме за їх допомогою здійснювали силові захоплення підприємств. Загалом ефективність Закону, його переваги та недоліки перевірить правозастосовна практика. Однак вже зараз можна стверджувати, що цей нормативно-правовий акт значно посилить захист прав і законних інтересів власників, а отже, запобігатиме недружнім поглинанням та захопленням підприємств. Юрист ЮФ «Авеллум Партнерс»
Анна ГОРКУН: – Ухвалення цього Закону є безперечним кроком вперед на шляху врегулювання корпоративних відносин, діяльності фондового ринку та принципів їх державного регулювання. Однак низка суттєвих пропозицій та слушних ідей не отримали підтримки під час розгляду відповідного законопроекту, тому сфера регулювання Закону обмежується протидією несиловим методам захоплення підприємств, тоді як силові методи ще очікують на належну законодавчу оцінку. Проте не можна недооцінювати важливість цього документа. Закон передбачає внесення змін та доповнень до процесуального законодавства і спеціальних норм, що регулюють порядок підсудності та розгляду корпоративних спорів, особливості використання заходів забезпечення позову, порядок реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб та інших даних, які потребують обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Відтепер значно ускладнюється вплив на суддів та реєстраторів, запроваджується механізм захисту майна юридичної особи під час судового провадження, а також обов'язок щорічного подання інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що має забезпечити публічність та прозорість діяльності господарських товариств на території України. Юрист ЮК «Правовий альянс»
Семен СОКОЛ: – Новий Закон визначив підсудність справ про облік прав на цінні папери, а також заборонив об’єднувати в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено Законом. Проте деякі його положення невиправдані, а в деяких випадках судова практика свідчить про неповноту його норм. Так, ст. 19 Закону про реєстрацію викладена в новій редакції, яка також встановлює порядок відновлення втрачених установчих документів. Але в ч.5 ст. 19 Закону про реєстрацію вказано, що державний реєстратор має право залишити заяву про втрату оригіналів установчих документів без розгляду, якщо вона оформлена з порушенням вимог, встановлених ч. 1 та 2 ст. 8 цього Закону про реєстрацію, або якщо до заяви не додаються документи, передбачені ч.1 ст 19 Закону про реєстрацію, або якщо до державного реєстратора надійшло рішення суду про заборону реєстраційних дій. Останнє положення також спірне, адже відновлення втрачених документів (якщо вони були втрачені через крадіжку або силове захоплення), а також винесення рішення з порушенням норм матеріального права щодо власника може ускладнити відновлення його прав у судовому порядку, а також процес доказування наявності будь-яких прав. Старший юрист АК Arzinger
Наталія МАРТИНЮК: – Згідно із Законом усі спори про облік прав на цінні папери розглядатимуть тільки господарські суди за місцезнаходженням емітента. Це має запобігти ситуаціям, у яких різні суди України, зокрема районні, приймають всілякі рішення та постанови, які фактично блокують діяльність підприємства, що є об'єктом рейдерських атак. Найпоширеніші варіанти – судові заборони на проведення загальних зборів акціонерів, прийняття рішень органами управління акціонерним товариством, надання реєстратором інформації про акціонерів тощо. До Закону про реєстрацію також внесли зміни, які посилили і без того бюрократичну систему реєстрації підприємств і підприємців в Україні. Зокрема, підпис особи на реєстраційній картці та заяві про втрату документів має бути завірений відповідальною посадовою особою та скріплений печаткою юридичної особи або нотаріально завірений. Заслуговує на увагу й те, що відтепер, щоб замінити втрачене свідоцтво про державну реєстрацію, необхідно буде додатково надати державному реєстраторові довідку про реєстрацію заяви про втрату оригіналу свідоцтва, видану органом внутрішніх справ за місцезнаходженням юридичної особи або фізичної особи – підприємця. Юрист АК «Правочин»
Юрій СІВОВНА: – Проект цього Закону довго лежав на полиці в парламенті, а його прийняття багато разів відкладали. Отже, законодавці явно запізнилися з цим документом. Він був актуальний кілька років тому, під час апогею рейдерських захоплень. Але Закон може виявитись своєчасним з огляду на можливий перерозподіл власності внаслідок президентських виборів. Скоріше за все, зміни, запропоновані Законом, не стільки вирішать проблему незаконних захоплень підприємств, скільки ускладнять використання напрацьованих рейдерських схем. Особливу увагу слід звернути на такі зміни до ГПКУ, як віднесення спорів про облік прав на цінні папери до підвідомчості господарських судів і виключна територіальна підсудність таких спорів за місцем знаходження емітента. Це перешкодить розгляду в судах по всій Україні питань, пов’язаних з реєстратором цінних паперів товариства. Звичайно, це позитивне нововведення, проте надто запізніле. Фактично заповнено прогалину ГПКУ та ЦПКУ, що можна було зробити ще наприкінці 2006 р., під час минулих антирейдерських змін до законодавства. Усе це схоже на чергове латання дірок, тому послідовною та принциповою таку позицію законодавця назвати не можна. Безумовно, корисною є заборона на об’єднання в одному провадженні кількох позовних вимог, що підлягають розгляду в рамках різних видів судочинства (ч. 3 ст. 58 ГПКУ). Вважаю, що відсутність такої імперативної норми значною мірою сприяла рейдерському захопленню підприємств. Виправданими є й зміни до ст. 67 ГПКУ та ст. 152 ЦПКУ, що стосуються конкретизації заходів забезпечення позову. Однак не зовсім зрозуміло, чому ці зміни впроваджує Закон щодо протидії протиправному захопленню та поглинанню підприємств. Ще багато можна було б сказати з цього приводу, але зупинимось на думці, що людська уява не знає меж, і обов’язково знайдуться такі «майстри», яким буде під силу обійти і ці нововведення, щоб здійснити рейдерську атаку на чергове підприємство. Адже жоден нормативно-правовий акт не лікує хворобу, коріння якої не в правовому регулюванні, а у формуванні суспільної свідомості і вихованні поваги до принципу непорушності права власності.