Судова система Польщі: погляд польського судді Україна і Польща – дві сусідні держави, котрі мають багато спільного і йдуть по життю пліч-о-пліч. Не є винятком і судова система: поляки і українці мають багато спільних проблем. Проте так склалося історично, що Польща у своєму розвитку випереджає Україну на кілька кроків. Тож дуже цікаво, які турботи в польських суддів. Про це «ПТ» розповів пан Даріуш Сєліцкій – суддя з Польщі з більш ніж 18-річним стажем, який здобував юридичну освіту не тільки у своїй країні, але й у Великобританії та США. Протягом останніх десяти років пан Сєліцкій поєднує роботу судді з обов’язками радника Міністерства юстиції Польщі з питань впровадження сучасних інформаційних технологій у діяльність судів. Він вважає за честь співпрацю з Проектом ЄС «Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби», оскільки Україна є одним із найважливіших партнерів Польщі у сфері міжнародної правової допомоги. Отже, Даріуш Сєліцкій добре знає проблеми судових систем обох країн.
– Пане Даріуше, розкажіть, будь ласка, про свій професійний шлях. Де ви здобули вищу юридичну освіту? Які посади обіймали до того, як стали суддею?
– Отримавши у 1989 р. юридичну освіту в університеті Вроцлава, я вступив на курси підготовки суддів. У Польщі це звичний шлях кандидатів на посаду судді. У 1993 р. мене призначили суддею Районного суду м. Тржебніца, що поблизу Вроцлава. З 2004 р. я розглядаю кримінальні справи в окружному суді Вроцлава.
У 1998–1999 рр. я вивчав правову систему США в межах програми Фулбрайта (Fulbright Scholarship), по закінченні якої здобув ступінь магістра права (LLM) Школи права Маршалла – Вайза Коледжу Вільяма і Мері (Marshall – Wythe School of Law of the College of William & Mary) штату Вірджинія (США). Потім стажувався в офісі Генерального прокурора штату Іллінойс у м. Чикаго. Також закінчив курс післядипломного навчання в Університеті Лондона (Queen Mary University of London) у межах грантової Програми стипендій Чівнінг (Chevening scholarships), адміністрованої Британською Радою за фінансування Міністерства закордонних справ Великобританії. Крім посади судді в Міністерстві юстиції Польщі я обіймаю посаду спеціаліста із впровадження новітніх інформаційних технологій у діяльність судів Польщі.
– Яким вимогам має відповідати претендент на посаду судді в Польщі? Які навчальні заклади пропонують відповідну освіту?
– У Польщі суддів призначає президент за поданням Національної ради юстиції, до якої входять представники судової системи і Міністерства юстиції Польщі, а також члени парламенту. На посаду судді районного суду (найнижчу за ієрархією) може бути призначена особа, яка: є громадянином Польщі, має високі моральні якості, здобула вищу юридичну освіту і ступінь магістра в Польщі або за кордоном, за станом здоров’я може виконувати функції судді та не старше 30 років. Більше того, необхідно мати стаж роботи помічником судді або прокурора не менше трьох років.
Вимоги щодо проходження навчання для судді або прокурора не поширюються на осіб, які були помічниками суддів або працівниками апарату суду щонайменше шість років і склали іспит на зайняття посади судді. Вимоги щодо проходження окремого навчання, а також щодо стажу роботи не стосуються також професорів та доцентів, які викладають у фахових вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах. Крім того, особа, яка працювала адвокатом, юрисконсультом або нотаріусом не менше трьох років, може бути призначена на посаду судді районного суду. У разі призначення на посади суддів вищих судів (регіонального або апеляційного) до зазначених вимог додають вимоги щодо стажу роботи в судовій системі або юридичної практики.
Спочатку кандидат на посаду судді має отримати погодження органу суддівського самоврядування відповідного суду, тобто загальних зборів суддів. Потім кандидата представляють Національній раді юстиції за поданням міністра юстиції, який може висловити свою думку щодо кандидата. На основі цих матеріалів Національна рада юстиції шляхом таємного голосування приймає рішення рекомендувати кандидата президентові, який призначає суддів районних, регіональних та апеляційних судів. Щоб потрапити до суду вищої інстанції, потрібно знову пройти процедуру призначення.
– Яку структуру має судова система Польщі?
– У Польщі є чотири рівні (інстанції) загальних судів. На нижчому рівні ієрархії загальних судів знаходяться суди першої інстанції – районні. Їх 323. Наступний рівень займають регіональні суди, яких у Польщі 45. Це суди першої інстанції у складних справах (наприклад, про особливо тяжкі злочини) і суди другої (апеляційної) інстанції, що розглядають рішення, прийняті районними судами.
На вищому, третьому рівні знаходяться апеляційні суди, створені у 1990 р. Їх десять. Як суди третьої інстанції, вони розглядають апеляційні скарги на рішення регіональних судів другої інстанції.
Найвищим, четвертим рівнем судової системи є Верховний суд, розташований у Варшаві. Верховний суд Польщі має найвищі апеляційні повноваження щодо рішень судів нижчого рівня, які набули чинності.
– Які проблеми турбують польських суддів? Наприклад, в Україні це постійне недофінансування, перенавантаження судів, тиск на суддів.
– Можливо, найболючішою проблемою є несправедлива критика судових рішень з боку ЗМІ та політиків. Свобода слова – велика цінність демократичного суспільства, однак судові вироки часто коментують, не посилаючись на дійсні обставини справи. Отже, Польща потребує справедливої та виваженої інформаційної політики.
Іншим дискусійним питанням, що багато років хвилює польських суддів, є спори між Міністерством юстиції і судовою владою щодо необхідності перерозподілу територіальної юрисдикції судів і зміни кількості суддів в окремих судах.
Суттєве збільшення кількості справ та матеріалів, які надходять до судів, вимагає системних рішень, таких як збільшення кількості помічників суддів і стимулювання їх до довготривалої кар’єри помічника судді.
– Проект «Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби», у межах якого ви відвідуєте Україну, має покращити роботу керівників апарату судів. А як ці фахівці працюють у Польщі? Як розподілені обов’язки між головою суду та керівником апарату?
– Запровадження професійного керівника апарату – один з найважливіших елементів реформування польської системи управління судами, яке відбувається останніми роками. Раніше всі управлінські функції виконували голови судів – люди, яких не вчили керувати. Сьогодні ж вони відповідають за адміністративні аспекти роботи суддів, отже, не обмежують їхню незалежність.
Голови судів є головами керівників апарату з усіх питань. Виняток становлять питання формування та витрачання бюджету суду. Бюджети судів розподіляє парламент, а виконуються вони під керівництвом міністра юстиції. Під час планування та виконання бюджету суду керівник апарату суду підпорядкований і підзвітний керівникові апарату вищого суду або міністру юстиції.
– В Україні понад два роки законодавчо не врегульований механізм призначення чи обрання суддів на адміністративні посади голови та заступника голови суду. Це спричиняє багато проблем. А хто в Польщі призначає чи обирає керівників судів?
– У Польщі голови судів мають виконувати суто адміністративні функції, тому підпорядковані міністру юстиції, який відповідає за адміністрування судів. Водночас судді повинні бути неупередженими, коли приймають рішення в конкретних справах. Голів судів призначає міністр юстиції, який представляє виконавчу владу. Однак його дискреційні повноваження суттєво обмежені.
Кандидат на посаду голови суду має бути представлений спеціальному колегіальному органу, до якого входять судді відповідного апеляційного, регіонального або районного суду. Якщо цей орган не підтримує кандидатуру, міністр юстиції має отримати погодження від Національної ради юстиції або запропонувати іншого кандидата. Така ж процедура передбачена і для заступників голів судів.
– Охарактеризуйте роботу українських судів і суддів? Чи навчилися ви чогось корисного в українських колег?
– Поспілкувавшись з українським колегами, я зрозумів, що ми маємо однакові амбіції та переймаємося одними й тими ж проблемами, а також однаково ставимося до своєї професії, незалежно від того, у якій країні працюємо. Дослідження фактів і оцінювання доказів, які ґрунтуються на здоровому глузді та життєвому досвіді судді, є основними видами діяльності суддів за будь-якої правової системи. Економіки наших країн колись були адміністративно-командними і трансформувались у ринкові. Тому ми дуже добре розуміємо один одного, коли обговорюємо наявні проблеми.
Мене надихає те, що українські судді відчувають відповідальність за майбутнє своєї країни і демонструють неабиякий інтерес до реформування судової системи та підвищення її ефективності. Вони не намагаються просто використовувати досвід, напрацьований в інших правових системах, а розглядають різні аспекти запланованих реформ, шукаючи найкращий, свій шлях.
Розмову вела Лариса БАРДАЧЕНКО
«Правовий тиждень»
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|