Гарний адвокат без клієнтів не залишиться За офіційною статистикою Міністерства юстиції України, у 2009 р. зареєстрована рекордно низька кількість розлучень. Це свідчить про те, що у кризових умовах люди не сваряться, а, навпаки, об’єднуються, аби разом пережити скрутні часи. Здавалося б, ця тенденція мала б негативно позначитися на обсязі роботи та заробітках адвокатів, котрі займаються сімейними справами. Проте адвокат, керуючий партнер ЮФ «Чернявський, Калінська та Партнери» Ірина Калінська переконана, що в гарних адвокатів робота завжди була, є і буде.
– Пані Ірино, як ви оцінюєте таке поширене зараз явище, як цивільний шлюб?
– В українському законодавстві немає такого поняття, як «цивільний шлюб». Його вигадали жінки, яких чоловік не кличе до РАЦСу. На мою думку (і так зазначено в Сімейному кодексі України), будь-яке спільне проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не є сім’єю. Отже, коли є бажання виправдати таку ситуацію і немає бажання її вирішувати, тоді і з’являється «цивільний шлюб».
– Статистика свідчить, що протягом останнього року в Україні зареєстрований рекордно низький рівень розлучень. Ви, як адвокат, котрий займається сімейними справами, відчули цю тенденцію?
– Так, я відчуваю її завдяки своїм клієнтам. Зараз відбувається переоцінка стосунків між людьми взагалі і сімейних відносин зокрема. Мої клієнти переглянули свої стосунки та почали піклуватись один про одного, розуміючи, що найкращу підтримку можна отримати лише в родині, від коханої людини.
– Тобто можна сказати, що криза має й позитивний бік, – дає можливість для оновлення?
– А чому ні? Адже будь-яка криза – це переломний момент. А перелом – це завжди оновлення. Більше того, напередодні святкування нового року в компанії нам сказали, що кризу взагалі вигадали адвокати та нотаріуси.
– А чому нотаріуси? Вони ж зараз скаржаться на відсутність клієнтів?
– Я не думаю, що це правда. Адже зараз, навпаки, виникає потреба ділити майно, бізнес. Отже, в адвокатів та нотаріусів значно побільшало роботи. Споконвік три професії – лікар, священик та адвокат – передбачали збереження таємниці спілкування. Тому коли в тебе проблема, ти йдеш до того, у кому впевнений, хто вміє берегти чужі таємниці, – до лікаря, священика, адвоката.
– Для вас зменшення кількості розлучень – позитивне чи негативне явище?
– Для мене те, що розривати шлюби стали рідше, – позитивне явище. Крім того, з минулого року ми пропонуємо позасудовий спосіб вирішення спорів. З дозволу клієнта ми залучаємо опонентів, сідаємо за стіл перемовин. Спочатку по черзі зустрічаємося з кожною стороною, вислуховуємо істинні причини спору, а не ті, що записані як предмет позову. Власне, це і є суть медіації.
Окремо спілкуємося з кожною стороною і займаємося рефреймінгом, тобто перефразовуванням сказаного. Наприклад, клієнтка сказала, що її чоловік «негідник». Я прошу її: «Поясніть, що ви маєте на увазі». І вона говорить мені: «Він негідник, тому що посуд не миє, сміття не виносить». А чоловік клієнтки при цьому думає, що він негідник, тому що поганий у ліжку. Тобто кожна зі сторін має своє тлумачення тієї ж самої фрази. А коли все з’ясовується, ми пояснюємо чоловіку клієнтки, що вона мала на увазі.
– Останнім часом виникає багато питань з приводу кредитних зобов’язань подружжя. Наприклад, така ситуація: у шлюбі було укладено кредитний договір на квартиру. Хто має виплачувати кредит після розлучення? Які права на цю квартиру обидва з подружжя матимуть після розлучення?
– Погляньмо, які взагалі існують підходи до поділу майна. Сімейний кодекс України пояснює, що є особистою власністю подружжя: те, що вам подароване, успадковане, придбане вами за власні кошти до укладення шлюбу. Також у СКУ написано, що всі коштовності є власністю кожного з подружжя.
Отже, якщо «цивільний» чоловік подарував «цивільній» дружині коштовності, а у квитанції на їх придбання зазначене його прізвище, а не прізвище його співмешканки, то вважається, що він придбав коштовності на власні кошти і це його особиста власність.
– Але ж він подарував…
– А який документ підтверджує, що він саме подарував? І подарував саме вам? Хіба він уклав договір дарування? Якби був такий договір, не було б питань. Тому я раджу клієнтам фіксувати всі угоди в нотаріусів – тоді буде легше розібратися з майном при розлученні та розподілі спадку.
Що стосується кредитів, треба з’ясувати, хто яке джерело доходів мав. У цьому разі жінки можуть виграти. Адже чоловіки, як правило, заробляють більше, беруть кредити під розвиток бізнесу, отже, і повертати кредити мають самостійно, тому що у дружини немає доходів – вона виховує дітей і сидить вдома.
Але набагато краще сто разів подумати, перш ніж давати чоловіку чи дружині згоду на отримання кредиту. Тому що негативні наслідки торкнуться обох.
– Тож якщо чоловік дарує дружині каблучку з діамантами, вона, приймаючи подарунок, має вимагати договір дарування?
– Я раджу чинити саме так, але зрештою адвокати не мають права приймати рішення за клієнта. Нічого образливого в цьому немає. Це роблять у США, і там виникає набагато менше проблем при розлученнях.
– У нас менталітет інший…
– Згодна. Тому краще укласти шлюбний контракт. В Україні такі контракти не дуже популярні, бо в нас вважають: якщо це кохання, які можуть бути папірці.
– Тим більше що двоє закоханих збираються прожити разом усе життя. Хто ж у цій ситуації думатиме про розлучення?
– Жінка боїться навіть натякнути на шлюбний контракт, щоб чоловік не запідозрив, що вона виходить заміж за гроші, а не за нього. Якщо це не так, вона знайде спосіб довести своє кохання. Скаже: «Любий, я хочу, щоб між нами було лише кохання. Тож давай зараз розпишемо все у шлюбному договорі». Я раджу базувати шлюбний контракт на такому правилі: все, що придбавається на чиєсь ім’я, залишається власністю цієї особи і після розлучення.
– Усе частіше колишнім подружжям доводиться ділити при розлученні не лише квартиру, машину, дачу, але й корпоративні права. Якою є практика поділу під час розлучення корпоративних прав, котрі належать одному з подружжя?
– Якщо джерелом внеску до статутного фонду були спільні кошти чоловіка і дружини, потрібно було принаймні прописати це – чи в протоколі при заснуванні фірми, чи іншим чином, – щоб члени товариства знали про тебе як про учасника бізнесу.
– У Верховній Раді України більше півтора року лежить законопроект, який пропонує призначати аліменти на дітей у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для дітей відповідного віку. На вашу думку, чому цей документ досі не прийняли?
– Я вважаю, що норми СКУ щодо аліментів – це сльози. Кого ми виростимо на ті 600 грн., які пропонують автори законопроекту? Це ж лише 20 грн. на день – сором і жах. На ці гроші батькам треба дитину і одягти, і нагодувати, та ще й до музею і театру інколи відвести задля духовного розвитку.
Сьогодні багато хто забув, що ухилення від сплати аліментів – це кримінальний злочин. Я раджу жінкам іти до правоохоронних органів і подавати заяви про притягнення до кримінальної відповідальності тих чоловіків, які мають сплачувати аліменти за рішенням суду.
– Яких нагальних змін потребує Сімейний кодекс України?
– Передусім треба збільшити розмір утримання, і не лише на дітей, але й на батьків-пенсіонерів, адже це незахищена верства населення. Тому і з’явилася в Цивільному кодексі України така стаття, як укладання договору довічного утримання. Сьогодні практика щодо присудження утримання на батьків надзвичайно нерозвинена. А прожити на одну пенсію майже нереально. Тому СКУ має вдосконалювати сімейні традиції.
Також я скасувала б норму про утримання одного з подружжя: якщо протягом року після розлучення один з подружжя отримає інвалідність, то другий з подружжя повинен пожиттєво утримувати його. Я знаю приклад, коли чоловік одружився вдруге, але рік після розірвання першого шлюбу ще не минув. Так колишня дружина з ревнощів «зробила» собі інвалідність і через суд отримала пожиттєво чималу суму коштів, лише щоб помститися за те, що чоловік одружився з іншою. Це абсолютно неправомірно. Якби таке трапилось у шлюбі, не було б питань, але протягом року після розлучення… Цю норму треба виключити.
Що стосується «цивільного шлюбу», потрібно запровадити заручини. Тоді можна буде точно визначити момент, коли виникає право на спільну сумісну власність.
Розмову вела Лариса БАРДАЧЕНКО
«Правовий тиждень»
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|