Виконання рішень про поновлення на роботі

2 березня ц.р. відбулося чергове засідання Комітету трудового права Асоціації правників України, учасники якого обговорили практичні аспекти виконання судових рішень щодо поновлення на роботі. Модератором засідання виступив голова Комітету трудового права, начальник юридичного відділу Державного управління справами ДП «Держпостачання» Олексій Шевчук. Щоб внести ясність у питання виконання судових рішень цієї категорії, участь у засіданні взяла заступник начальника відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві Людмила Штойко (на фото). Вона розповіла про процедуру виконання судових рішень у трудових спорах та про практичні проблеми, з якими доводиться мати справу державним виконавцям. Так, у ч. 5. ст. 235 Кодексу законів про працю зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону «Про виконавче провадження» (далі – Закон), якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа. Якщо стягував протягом семи днів, що їх дають для добровільного виконання рішення суду, не поновить працівника на роботі, судове рішення виконується примусово. Але зазвичай усі керівники намагаються одразу видати наказ про поновлення на роботі. Слід також мати на увазі, що подання апеляційної скарги не зупиняє виконавче провадження в частині поновлення особи на роботі. Крім того, на практиці навіть за наявності рішення апеляційного суду про скасування рішення місцевого суду виплачена зарплата повертається підприємству лише в разі надання працівником неправдивих відомостей. До речі, скорочення відповідної штатної одиниці не може бути підставою невиконання судового рішення про поновлення на роботі. На практиці, як зазначила Людмила Штойко, підприємство поновлює працівника на посаді, одразу ознайомлюючи його з наказом про скорочення його посади через два місяці. Якщо підприємство знаходиться на стадії банкрутства чи ліквідації, усі виконавчі документи, окрім виданих у трудових спорах, зупиняються. Тобто працівника все одно мають поновити на роботі. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону, щоб рішення вважалося виконаним, мають бути наявні дві обставини: відповідний акт органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, і фактичне допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі цього акта. Тому керівник підприємства зобов’язаний негайно поновити працівника, який раніше виконував цю роботу, і має право розірвати трудовий договір з працівником, прийнятим на роботу замість незаконно звільненого, з власної ініціативи на передбаченій у п. 6 ст. 40 КЗпПУ підставі, якою є звільнення у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Але існують обмеження щодо звільнення певних категорій осіб. Зокрема, згідно зі ст. 198 КЗпПУ звільнення працівників молодше 18 років у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. Також ст. 184 КЗпПУ містить заборону щодо звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. А оскільки рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає обов’язковому негайному виконанню, власник або уповноважений ним органи зобов’язаний працевлаштувати цю категорію осіб. Відповідно до п. 8.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а у працівника з’являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.