Антикорупційне законодавство: удосконалення не має меж

До Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією (далі – Комітет) надійшли 15 проектів Законів щодо вдосконалення чинного законодавства з антикорупційних питань. Ці документи передбачають внесення 141 зміни до 19 законодавчих актів. На цьому голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення антикорупційної політики та контролю за дотриманням прав громадян, взаємодії з громадськими та іншими організаціями Комітету, Олександр Рябка наголосив під час круглого столу «Шляхи подальшого вдосконалення вітчизняного антикорупційного законодавства», який Комітет провів 3 березня 2010 р. Зважаючи на таку кількість законодавчих ініціатив, Комітет створив робочу групу, яка проаналізує та узагальнить усі пропозиції, що надійшли від суб’єктів законодавчої ініціативи, органів державної влади, установ та організацій, щоб створити єдиний уніфікований законопроект про внесення змін до чинного антикорупційного законодавства, які дозволять вдосконалити його окремі положення. Водночас основним предметом обговорення став проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії корупції» № 6130, підготований народними депутатами спільно з Міністерством юстиції, міжнародними експертами та громадськими організаціями. Цей документ, зокрема, передбачає внесення змін до Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» у частині, що стосується зменшення обмежень, спрямованих на запобігання та протидію корупції. Пропозиції щодо внесення змін до ст. 9 «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» передбачають, що провадження у справах стосовно юридичних осіб здійснюватиметься також відповідно до правил Кодексу про адміністративні правопорушення. Низку змін пропонують внести і до самого КУпАП, а також до Кримінального кодексу, щоб усунути окремі неузгодженості з чинними редакціями цих кодексів. Олександр Рябека, зокрема, наголосив, що в новій редакції визначене поняття «близькі особи». Їхнє коло значно скорочене завдяки уточненню, що близькими особами є тільки ті, які проживають разом і ведуть спільне господарство із суб’єктами, зазначеними в п. 1 ч. 1 ст. 2 чинного Закону (особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування). З переліку суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення виключено осіб рядового складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також фізичних осіб – підприємців. Учасники засідання звернули увагу на принциповість змін щодо зменшення обмежень, запроваджених Законом «Про засади запобігання та протидії корупції». Згідно з проектом Закону ці обмеження (щодо зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, щодо одержання подарунків та роботи близьких осіб, обмеження при звільненні з посад або припиненні діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави та органів місцевого самоврядування, а також щодо фінансового контролю) поширюватимуться лише на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, тобто на публічних службовців. Народні депутати наголосили, що в новій редакції викладено ст. 7 зазначеного законодавчого акта, яка детально визначає порядок застосування обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави чи органів місцевого самоврядування: строк, протягом якого діють певні заборони щодо трудової діяльності, зменшений до одного року.Пропозиції щодо внесення змін до ст. 9 Закону «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» передбачають, що провадження у справах стосовно юридичних осіб здійснюватиметься відповідно до правил КУпАП. Що стосується обмеження зайняття іншою (крім основної) оплачуваною або підприємницькою діяльністю, то, як підкреслили парламентарії, її можна здійснювати лише в позаробочий час. Сьогодні ця вимога є обов’язковою для народних депутатів і членів уряду. Питання про суміщення викладацької діяльності має вирішуватися шляхом встановлення індивідуального режиму роботи або на безоплатній основі. Питання викладацької діяльності керівництва вищих навчальних закладів врегульоване ст. 20 Закону «Про освіту» і ст. 54 Закону «Про вищу освіту», а також постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників». До речі… Верховна Рада 10 березня 2010 р. прийняла проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії корупції» (№6130) за основу.