Історія однієї постанови

Почнемо з того, що Кабміном була прийнята постанова «Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» № 366 (далі – постанова № 366). Вона вступила в силу 1 травня 2009 р.   Постанова № 366 встановила, що фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), і члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб’єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім того, постанова № 366 встановила, що сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, має становити не менше одного мінімального розміру страхового внеску за кожну особу і не більше одного розміру страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. На думку Кабміну, зазначені відрахування до Пенсійного фонду, по-перше, сприятимуть наповненню його коштами, а по-друге, допоможуть забезпечити підприємців гарантованою пенсією в майбутньому. Однак таке рішення уряду викликало в підприємців негативну реакцію. Нова влада згідно з постановою КМУ від 24.03.2010 р. № 278 скасувала горезвісну постанову № 366. Усе залишилось так, як було до її прийняття. При цьому високі посадовці роблять заяви про те, що пенсійне забезпечення все ж таки потребує негайного вдосконалення. Можливо, не було потреби скасовувати постанову № 366, натомість до неї було необхідно внести зміни? Адже питання про пенсійне забезпечення підприємців досі не вирішене, а законодавство, яке регулює зазначені відносини, дуже застаріле. Відповідно до Указу Президента від 03.07.1998 р. № 727/98 встановлена спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. З часу прийняття цього Указу вже минуло більше десяти років. Середня пенсія в країні збільшилась у 15 разів, а мінімальна – у 30 разів. Але залишився незмінним страховий внесок. На даний час відрахування до Пенсійного фонду за спрощеною системою здійснюють більше ніж півтора мільйони українців. Відповідно до законодавства, яке діяло до прийняття постанови № 366, до Пенсійного фонду від «спрощенців» надходила частина податку, яка становила 42% для платників єдиного податку та 10% для платників фіксованого податку. Отже, фізичні особи, які обрали єдиний податок, сплачували 8,4–84 грн., особи ж, які обрали фіксований податок, – у середньому 6 грн. на місяць. Із прийняттям постанови № 366 цим категоріям платників податку необхідно було сплатити різницю між мінімальним страховим внеском і сумою, яка перераховується до Пенсійного фонду України від єдиного (фіксованого) податку. 21 травня 2009 р. уряд прийняв постанову «Про порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачених фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» № 505, яка врегулювала механізм сплати та зарахування сум внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Згідно з цією постановою перерахування сум внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підприємці здійснюють на рахунки Пенсійного фонду в Державному казначействі України. Дані про сплату страхових внесків Пенсійний фонд вносить до системи персоніфікованого обліку для врахування при обчисленні пенсії. Сплата страхових внесків мала здійснюватись щоквартально протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за травень та червень 2009 р. – до 20 липня 2009 р., за липень – вересень 2009 р. – до 20 жовтня 2009 р., за жовтень – грудень 2009 р. – до 20 січня 2010 р. Спілкування з підприємцями, які категорично проти  сплати внесків до Пенсійного фонду, наводить на сумні роздуми. Приватний підприємець абсолютно не дбає про завтрашній день. В одній з телепрограм член асоціації роботодавців заявив: «Підприємці не бачать сенсу в запровадженні нового податку, адже їм доведеться сплачувати вдвічі більше, а перспектива отримувати пенсію в розмірі 600 грн. нікого не тішить. І байдуже, сплачують вони ці кошти чи ні, – на майбутній пенсії це ніяк не позначиться. Тому й не дивно, що урядова постанова про сплату додаткових внесків до Пенсійного фонду викликала у «спрощенців» такий опір». На наш погляд, перед Пенсійним фондом, як і перед законом, усі мусять бути рівними. І не може бути так, щоб лікар, учитель, шахтар чи металург віддавав більше грошей, ніж приватний підприємець. Це неетично для бізнесу. Але сплачувати внески до Пенсійного фонду мусить кожен. Якщо цього не робити, Пенсійний фонд не зможе виплачувати пенсію всім людям, які досягають пенсійного віку, у тому числі й підприємцям, які працюють за спрощеною системою оподаткування.