Якби хтось спробував скласти рейтинг найрезонансніших подій, які найчастіше обговорювали у пресі в січні ц.р., то, імовірно, ситуація навколо державного підприємства «Український інститут промислової власності» була б в останніх рядках. Серед новин, які у всіх на слуху, – газові контракти, перипетії судових процесів, майбутні парламентські вибори, снігові пастки й аномальні морози, тому історія про нібито неминучий крах державної системи правової охорони інтелектуальної власності викликала зацікавленість лише у фахівців, та й то лише через свою «шпигунську» специфіку.

Але сучасна преса й Інтернет мають для багатьох майже магічну силу, тому звільнення з посади директора підприємства Алли Жарінової стало каталізатором масованої «демократичної» інформаційної кампанії, звернень до громадськості та керівництва країни з приводу нібито ліквідації підприємства і навіть руйнування державної системи.

«Є вкрай популярний метод: лаяти всіх, критикувати все і нічого не пропонувати натомість, – говорить т.в.о директора Інституту Юрій Петров. – У мене питання до всіх критиків і скандалістів одразу: а що ти пропонуєш, окрім ниття й істерик? Є конструктивні пропозиції – звертайтеся, вислухаємо. Нам потрібні творці. Хочете перевірити нашу роботу – приходьте, ми відкриті для всіх».

Організатори скандалу навколо органу експертизи на об'єкти промислової власності не вигадали нічого нового: в ходу апробований багатьма фахівцями з чорного піару традиційний набір класичних елементів інформаційної провокації. Інформаційне сміття із завидною регулярністю вкидається в чудовий демократичний засіб – Інтернет, а потім активно розповсюджується іншими ЗМІ.

Але в поважних критиків, мабуть, криза жанру або брак коштів. Уже цілий місяць громадськості із завидною регулярністю пропонують одні й ті самі інформаційні бомби, хіба що в різній інтерпретації та послідовності.

А зараз трохи хронології. Каталізатором конфлікту в державній системі стало «систематичне невиконання й ігнорування рішень Державної служби інтелектуальної власності України директором Інституту А.Г. Жаріновою» і прийняте 22 грудня 2011 р. кадрове рішення. Скажіть, в Україні мало звільняється керівників? Є цілком законний спосіб довести свою правоту: звернутися до суду. Але ж це нецікаво! Рядовий трудовий конфлікт миттєво став приводом для активних інформаційних атак на всю державну систему охорони інтелектуальної власності. Ще до кінця року була організована прес-конференція в авторитетному інформаційному агентстві, послуги якого вельми недешеві. Під час її проведення шість «авторитетних» фахівців галузі, як не намагалися, так і не змогли донести до п’яти запрошених журналістів (інших просто не пускали) суть проблеми. Саме тому агентство поширило в інформаційному просторі підготовлений організаторами прес-реліз, у якому і явило світу інформацію про те, що, мовляв, система вимагає термінової уваги вищих керівників країни.

Далі в програму інформаційної атаки включилися керівники профспілки Інституту. І знову криза жанру: два нечисленні десятихвилинні мітинги для «картинки» у випуск новин одного з рейтингових у деяких колах телеканалу. І нове вкидання «компромату»: керівник профспілкової організації Олена Левічева інформувала громадськість про підготовлюваний вступ України до якоїсь міжнародної організації, що нібито позбавить країну незалежності. Цю новину передрукували 17 сайтів. І нікого не здивувало, що профспілковий лідер і рядовий співробітник Інституту раптом коментує питання міжнародної співпраці. Наскільки він компетентний у питаннях міждержавних відносин? Зауважте: виконання колективного договору, яким відає профспілка на будь-якому підприємстві, пані Левічева не обговорює. Говорити ж про це нічого: нова адміністрація підприємства виконує колективний договір у повному обсязі.
Сьогодні отримати інформацію від головного ньюсмейкера, голови профкому Олени Левічевої, неможливо. Відпрацювавши своє «завдання», після гучних заяв у пресі вона перебуває на лікарняному та поза зоною зв'язку. Алла Жарінова від інтерв'ю відмовилася, зазначивши, що їй не до вподоби сумнівна слава Герострата від інтелектуальної власності. Спроба отримати коментарі щодо ситуації в Інституті від керівників профільних структурних підрозділів – начальників відділень експертизи на об'єкти промислової власності Василя Баннікова і Наталії Петрової – завершилася невдачею: вони категорично відмовилися від розмови. Щоправда, пан Банніков зазначив, що йому «працювати ніхто не заважає».

А що ж відбувається на самому підприємстві? Усе нормально: продовжується експеримент щодо подачі заявок на об'єкти промислової власності в електронному вигляді, удосконалюється електронна патентна бібліотека, всі підрозділи працюють у плановому режимі, заявки проходять експертизу відповідно до закону, оклади співробітникам підвищено вперше за чотири роки – на 20%, премії за підсумками 2011 р. виплачено, готуються пропозиції Міністерству щодо можливостей надання фахівцям службового житла, в Інституті відкривається чергова, вже 36-та виставка картин відомих українських художників. Страйк, про який так багато говорять деякі ЗМІ, до планів співробітників не входить. Більше того, керівництво Державної служби ініціювало створення спеціальної комісії Міністерства для перевірки роботи Інституту, а т.в.о. директора Інституту Юрій Петров під час зустрічі з головою профспілки працівників державних установ м. Києва Віталієм Поштовим запропонував направити на підприємство профспілкову комісію, зокрема, для перевірки сумнівних тверджень, що поширюються останнім часом.

Утім, профспілкова комісія на підприємстві так і не з'явилася, адже всім очевидно: чутки про розвал Інституту і проведення страйку занадто перебільшені. А в дестабілізації системи зацікавлені якраз ті, хто вже перебуває поза нею. На «лікарняному», звичайно, багато вільного часу для різноманітної творчості…

Цікаво, коли закінчиться «білий шум» навколо успішно працюючого підприємства? У нас, безумовно, демократія, та Інтернет витримає все!