Після прийняття Верховною Радою Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» від 19.10.2010 р., яким скасовується ліцензування турагентської діяльності, на ринку туристичних послуг побільшало охочих займатися цим видом діяльності. І це не дивно, адже тепер кожен суб'єкт підприємницької діяльності може надавати турагентські послуги.

У зв'язку із цим збільшилася конкуренція між туристичними компаніями. Якщо раніше компанія могла з успіхом продавати свій туристичний продукт певний період, то тепер, щоб збільшити свій дохід, залучити якомога більше клієнтів і укріпити своє становище на туристичному ринку, доводиться шукати нові можливості та розробляти нові пропозиції.

Тому безліч туристичних компаній крім основних послуг, таких як організація подорожей та екскурсій, надають й інші, найпоширенішими з яких є освітні послуги (навчання за кордоном, мовні курси), студентські літні програми Work & Travel («Працюй та подорожуй»), програми міжнародного культурного молодіжного обміну «AU – PAIR» тощо.

Для надання таких послуг, як організація участі в Work & Travel, компаніям необхідно отримати ліцензію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном. Справа в тому, що відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про туризм» туризм – це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, до якого особа від'їжджає. Турист – це особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін. З погляду Всесвітньої туристської організації (World Tourism Organisation) важливим критерієм, що відокремлює туризм від інших видів поїздок, є те, що у туриста не має бути діяльності, джерело оплати якої знаходиться у відвідуваному місці.

А оскільки студентська літня програма Work & Travel – це програма міжнародного культурного обміну, що дозволяє студентам різних країн світу провести канікули у США, працюючи та відпочиваючи (подорожуючи), і визначає умови життя та праці, вивчення мови, соціальні гарантії, права та обов'язки як сімей, що приймають учасників проекту, так і їх самих, вона передбачає використання праці учасників програм через надання послуг, які підлягають оплаті.

Враховуючи це, діяльність суб'єктів господарювання за програмами Work & Travel підлягає ліцензуванню відповідно до п. 35 ч. 3 ст. 9 ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” як посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном, оскільки таке посередництво – це надання суб'єктами господарювання послуг із пошуку роботи відповідно до заявок роботодавців щодо незайнятих робочих місць (вакантних посад) і надання інформаційно-консультативних послуг щодо можливостей працевлаштування, умов та розмірів оплати праці, найменування та місцезнаходження роботодавців.

Також, як зазначається на сайті Міністерства праці та соціальної політики України, у статуті суб'єктів господарської діяльності, які займаються програмою, має бути зазначено відповідний вид діяльності. Згідно із КВЕД (Класифікація видів економічної діяльності) це вид економічної діяльності 74.50.0 «Підбір та забезпечення персоналом».

Отже, суб'єктам господарюванням для ведення діяльності в якості агента Work & Travel необхідно отримати ліцензію Міністерства праці та соціальної політики України з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном. А також дотримуватися положень наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном» № 272. У першу чергу необхідно звернути увагу на те, що відповідно до п. 3.6. ст. 3 зазначених Ліцензійних умов ліцензіат зобов'язаний не стягувати із клієнтів будь-які види попередніх оплат за послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном до отримання клієнтом завізованого іноземним роботодавцем трудового договору (контракту) та/або робочої візи (за наявності між Україною та країною працевлаштування візового порядку в'їзду) у посольстві (консульстві) іноземної країни.

Тому доцільно складати декілька договорів: за одним договором клієнту надаються послуги із працевлаштування, в якому оплата здійснюється після підписання робочого контракту, а за другим – надаються консультаційні послуги з візової підтримки, перекладу, пересилки документів тощо і оплата здійснюється на момент його підписання.

Однак слід зазначити, що такі послуги, як навчання за кордоном, мовні курси, програми Work & Travel та «AU – PAIR» (з отриманням ліцензії на посередництво у працевлаштуванні за кордоном), відповідно до чинного законодавства України можуть надавати не тільки туристичні агенти, але й інші суб’єкти господарської діяльності. Що ж стосується туристичних операторів, то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про туризм” і п. 1.1. ст. 1 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства культури і туризму України “Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності” туристичні оператори – це юридичні особи, створені згідно з чинним законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

З цього визначення випливає, що туроператорська діяльність – це виключна діяльність із надання туристичних послуг. Отже, надавати інші послуги, в тому числі за програмою Work & Travel, туроператор не має права. Що ж стосується надання характерних і супутніх послуг, то відповідно до п/п 5 і 6 п. 1.1. ст. 1 Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності характерні туристичні послуги та товари – це послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам. Перелік таких послуг визначений у Методиці розрахунку обсягів туристичної діяльності, затвердженій спільним наказом Державної туристичної адміністрації України та Державного комітету статистики України від 12.11.2003 р. № 142/394 і зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 08.12.2003 р. за № 1128/8449. Зокрема, до таких послуг належать:

• послуги розміщення: послуги готелів та аналогічних засобів розміщення; послуги розміщення, що надаються безплатно (у родичів, на дачі тощо);
• громадське харчування та продаж напоїв;
• послуги пасажирського транспорту: послуги залізничного транспорту; послуги автомобільного та іншого сухопутного транспорту; послуги водного транспорту; послуги повітряного транспорту; послуги допоміжної пасажирської транспортної служби; оренда пасажирських транспортних засобів; технічне обслуговування та ремонт пасажирських транспортних засобів;
• послуги турагентів, туроператорів, туристських гідів;
• послуги у сфері культури: сценічне мистецтво; послуги музеїв та інші культурні послуги;
• рекреація та інші види дозвілля: спорт та інші види спортивного дозвілля; санаторно-курортні послуги;
• інші туристські послуги: фінансові та страхові послуги; інші види оренди; інші види послуг для туристів.

Супутні туристичні послуги та товари – це послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам.

До супутніх послуг належать послуги, які замовлені туристом, є предметом договору про туристичне обслуговування та не підпадають під визначення характерних туристичних послуг.

Також оскільки туроператор не має права надавати будь-які інші, окрім туристичних, послуги, він не має права й отримувати ліцензії на інші види діяльності, а також рекламувати на власному сайті, у засобах масової інформації, буклетах та вивісках тощо інформацію про надання інших видів послуг (таких як освітні послуги, програми Work & Travel, AU – PAIR тощо), а повинен зазначати в рекламі лише вид діяльності згідно з виданою ліцензією. Підставою для розміщення в рекламних оголошеннях інформації про туроператора, його можливості в наданні туристичних послуг є наявність у нього ліцензії на провадження туроператорської діяльності, а також документів (матеріалів) стосовно організації послуг, що рекламуються.

Важливе питання, яке виникає під час реалізації таких послуг і пов’язане з моментом оплати послуг навчального закладу, деякі навчальні заклади намагаються перекласти на агенції. У цьому разі виникає декілька проблем:

• збільшення оборотів агенції за рахунок транзитних коштів, що призводить до збільшення податкового навантаження. При цьому застосування туристичної пільги до ПДВ і податку на прибуток неможливе, оскільки освіта за кордоном не входить до туристичних послуг;
• додаткові претензії від клієнтів, оскільки вони вимагатимуть повернення не тільки коштів, сплачених за послуги агенції, але й сум за оплату освіти.

Тому ми рекомендуємо організовувати оплату послуг з навчання безпосередньо в освітніх закладах. Це вирішує всі зазначені проблеми. У цьому разі клієнт оплачує інвойс від закладу і надає агенції копію квитанції.

До супутніх послуг, що їх широко використовують туристичні компанії, формуючи свій туристичний продукт, належать послуги з бронювання та продажу авіаквитків. У цьому разі, замовляючи туристичну послугу, турист стикається з вибором: він може або скористатися послугами авіакомпанії безпосередньо, замовивши квиток за обраним маршрутом, або через посередників – туристичні фірми, які включають таку послугу до турпакету. В останньому випадку всі претензії за цією послугою мають пред'являтися посереднику, з яким укладено прямий договір на придбання путівки (туру).

Для самостійного бронювання та продажу авіаквитків туристичним компаніям необхідна акредитація Міжнародної організації авіаційного транспорту (ІАТА). Це всесвітня організація для всіх міжнародних авіаперевезень, що становить професійну асоціацію авіаційних компаній, які здійснюють міжнародні рейси. Її головна функція – упорядкування міжнародного комерційного авіаційного сполучення, запровадження єдиних для всіх членів правил і процедур та встановлення погоджених тарифів на пасажирські авіаперевезення на міжнародних маршрутах.