Всі рубрики

 

  

 

Приборкання норовливого регулятора.

Те, що в Україні регуляторна політика далеко не ліберальна, для більшості є відомою істиною. Але виявляється, що в окремих галузях така регуляторна політика має рудименти адміністративно-командної системи, на які не може вплинути ні програма економічних реформ, ні зміна влади. Тому представникам ринків, громадських організацій, окремим небайдужим законотворцям доводиться об’єднуватися й ініціювати зміни регуляторної політики. Вже є приклади того, як сам ринок і професійне середовище намагаються унормувати роль, місце й ефективність державного регулятора на ринку лізингу. Так, 22 березня ц.р. Професійна асоціація ринку лізингу «Українське об’єднання лізингодавців» спільно з підкомітетом Верховної Ради України з питань контролю та законодавчого забезпечення регулювання ринків фінансових послуг провела круглий стіл «Державний регулятор на ринку лізингу. Як підвищити його ефективність?».

Чим не задоволені лізингодавці.

Запобігати монополізації та створювати умови для добросовісної конкуренції на ринку фінансових послуг має спеціальний державний орган – Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Але попри те, що законодавство чітко встановлює обв’язки та повноваження державного регулятора, на практиці Нацкомфінпослуг діє всупереч цьому завданню. Постійно створюються штучні перешкоди на етапі входження компанії на ринок (взяття на облік та внесення до реєстру), і в цьому напрямі регулятор діє так завзято, наче має із цього якийсь зиск. Навіть те, що попереднє керівництво держрегулятора зараз «гріє нари» за подібну діяльність, не змінило регуляторну політику кардинально.

Як стверджує генеральний директор Асоціації лізингодавців Марина Масіч, документи компаній, подані до Нацкомфінпослуг для взяття на облік, можуть «залишатися без розгляду» (тобто розглядатися та визнаватися непридатними для обліку) декілька разів. Інакше кажучи, процес входження лізингової компанії на ринок може тривати нескінченно довго, стільки, скільки забажає регулятор.

Як стверджують представники Асоціації лізингодавців, в одному й тому ж документі з поданого пакета Комісія може щоразу знаходити нові «помилки», а насправді формальні зачіпки, і не несе за це відповідальності (як і за те, що її фахівці не побачили цю «помилку» при першому поданні). При цьому кожний новий розгляд триває мінімум 30 днів. А після кожного рішення про «залишення без розгляду» заявника змушують подавати новий пакет документів, навіть якщо в попередньому треба було виправити лише одну кому.

Вимога про новий пакет не регламентується, просто заведена така практика – мабуть, для ускладнення життя. Щоб можна було скласти уявлення про обсяг роботи, яку належить виконати юристам, лізингодавці конкретизують: пакет – це близько 100 сторінок, з яких чи не половина – нотаріальні копії. Зрештою, щиросердно визнають лізингодавці, компанія, якщо вона разів шість-сім виготовить і заново подасть пакет, а натомість отримає чергову відмову Нацкомфінпослуг з якогось дріб'язкового приводу, майже напевно почне шукати шляхи, щоб «домовитися», бо терпіння має край і бізнес не може чекати місяцями. Юридичних же інструментів для законного виходу із ситуації фактично не існує: рішення Комісії про «залишення без розгляду», скільки б їх не приймалося протягом року чи двох, не можна оскаржити, оскільки не передбачено відповідних процедур, стверджують юристи, що обслуговують ринок лізингу. Вони вже зверталися до Комісії з пропозицією розробити типовий пакет документів і зробити його публічним, аби компанії робили менше помилок в готувати «правильні» документи. Комісія відповіла відмовою.

Існує й інша проблема взаємного нерозуміння між лізингодавцями та Нацкомфінпослуг. Так, на практиці нерідко відбувається безпідставне виключення лізингових компаній із Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги, з одночасним анулюванням довідки про взяття на облік юридичної особи.

Єдиною підставою для вжиття зазначених заходів представники Нацкомфінпослуг вважають установлений перевіркою факт здійснення діяльності за іншим місцезнаходженням, ніж зазначено в довідці про взяття на облік. При цьому не беруться до уваги відомості з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій та відкидається можливість існування в лізингових компаній невідокремлених та відокремлених підрозділів, місцезнаходження яких відрізняється від фактичного місцезнаходження керівництва лізингової компанії.

Скаржаться лізингодавці і на підходи до роботи та вимоги до звітності, які висуває Нацкомфінпослуг. Зокрема, не зрозуміла логіка збору інформації, адже те, що хоче знати про ринок Нацкомфінпослуг, за економічним змістом не має сенсу. Тобто внаслідок недолугості запитів щодо звітності держава не має повноцінної картини ринку і не може ефективно його регулювати. Та й ринок позбавлений можливості оцінити себе та конкуренцію. Така «банальна статистика» від Нацкомфінпослуг поєднується з тим, що подавати інформацію регулятор вимагає за стандартами минулого століття.

Від проблем до їх вирішення

Враховуючи все згадане, говорити про ефективність держрегулятора на ринку фінансових послуг складно. Отже, слід шукати шляхи підвищення його ефективності.

Щоб покласти край накопиченню негативного досвіду співпраці лізингових компаній із Нацкомісією, Асоціація ринку лізингу вважає необхідним визначити порядок оскарження рішень Нацкомісії та встановити адміністративну відповідальність її працівників і членів за прийняття рішень, які перешкоджають законній діяльності лізингових компаній.

Крім того, лізингодавці пропонують створити типовий пакет документів для взяття на облік юридичної особи, що може надавати послуги з фінансового лізингу, та розробити типові Правила надання послуг з фінансового лізингу. Відповідні напрацювання в Асоціації вже є, їм лише потрібно дати хід у рамках двосторонньої співпраці.

У цьому питанні ринок лізингу отримав несподівану підтримку від голови парламентського підкомітету з питань контролю та законодавчого забезпечення регулювання ринків фінансових послуг Андрія Пінчука. Нардеп, зокрема, відзначив як позитивний аспект єдність та одностайність лізингового ринку у відстоюванні своїх інтересів. Також народний депутат повідомив, що за результатами цього круглого столу планує звернутися до Президента із пропозиціями щодо оптимізації регуляторного тиску на ринку фінансових послуг. Оскільки вже проведено серію круглих столів і претензії різних ринків щодо регулювання здебільшого повторюються, проблеми є типовими. Також пан Пінчук звернеться до керівництва Нацкомфінпослуг із пропозиціями створити Громадську раду при Комісії та виступити ініціаторами оновлення нормативної та законодавчої бази з піднятих питань, пообіцявши їм депутатську підтримку зі свого боку.

Що ж, поживемо – побачимо, чи вдасться представникам ринку спільно із законотворцями вплинути на політику державного регулятора і зробити її ліберальною, а регулятора – ефективним.
 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-24 | 04 грудня
Тема тижня:
Надрокористування
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

     

______________________________