Міністр юстиції Олександр Лавринович повідомив, що Закон реформував засади здійснення адвокатської діяльності в Україні відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, що забезпечить надання адвокатами професійної правової допомоги кожному, хто її потребує. Міністр юстиції також зазначив, що для цього вдосконалено, зокрема, порядок допуску до професії адвоката, визначено види та гарантії адвокатської діяльності, встановлено чітку систему органів адвокатського самоврядування, запроваджено ведення Єдиного реєстру адвокатів України, встановлено дієвий механізм дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Це твердження пана міністра вбачається сумнівним, адже Закон утруднює отримання статусу адвоката, що відповідно підвищить ціни на адвокатські послуги і тим самим зробить їх недоступними для пересічних громадян. А враховуючи те, що 19 листопада ц.р. набирає чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, який позбавляє близьких родичів можливості набувати статусу захисника (отже, захисником зможе бути лише адвокат), для більшості громадян України захисник стане недозволеною розкішшю.

 

Радник Президента України – керівник головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов заявив: «Закон гарантує кожній особі, незалежно від її фінансового чи майнового стану, можливість отримання від адвоката правової допомоги за рахунок держави. Ця норма в комплексі з новим Кримінальним процесуальним кодексом та Законом «Про безоплатну правову допомогу» стане належним законодавчим підґрунтям для захисту прав та інтересів кожного громадянина». У контексті, зазначеному вище, це твердження і зовсім здається знущанням.

Олександр Лавринович до того ж вважає вдосконаленням врегулювання питання про участь адвокатів іноземних держав у здійсненні адвокатської діяльності на території України лише шляхом звернення вказаної особи із заявою про її включення до Єдиного реєстру адвокатів України. Але чи є гідним України як держави, що прагне увійти до європейської спільноти, допуск всіх бажаючих здійснювати адвокатську діяльність на її території, який не передбачає навіть найменшої перевірки знання вітчизняного законодавства? І це при тому, що, за словами того ж Лавриновича, порядок допуску до професії адвоката українського громадянина Законом посилений. Не кажучи вже про те, що українських адвокатів, які мають намір здійснювати адвокатську діяльність на території іноземних держав, ніхто не чекає у Європі із розпростертими обіймами.

Аналізуючи Закон, одразу ж звертаємо увагу на те, що в ст. 9 законодавець дозволяє проводити кваліфікаційні іспити один раз на три місяці, а «свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне лише протягом трьох років із дня складення іспиту». Якщо згадати, що раніше кваліфікаційні іспити проводилися щотижня, а свідоцтво видавалося пожиттєво і все ж таки чекати своєї черги проекзаменуватись доводилося по декілька місяців, то страшно припустити, скільки тепер доведеться чекати набуття статусу адвоката, наскільки зменшиться кількість адвокатів і, відповідно, збільшиться вартість адвокатських послуг.

Але вже зі ст. 12 Закону ми дізнаємось, що «свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю є безстроковим». Що це? Кричуща помилка законодавця? Або ж Закон передбачає два свідоцтва: про складення кваліфікаційного іспиту і про право на зайняття адвокатською діяльністю?

Не сприятиме зменшенню вартості адвокатських послуг і запровадження стажування тривалістю шість місяців, за оцінкою результатів якого рада адвокатів регіону приймає рішення щодо видачі особі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Щоправда, заради справедливості зазначимо, що від проходження стажування звільняються особи, які на день звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають стаж роботи помічником адвоката не менше одного року за останні два роки. А отже, претендент на статус адвоката, який за родом своєї діяльності принаймні уявляє, що таке бути адвокатом, омине стажування, а колишнім правоохоронцям, які масово стають адвокатами невисокого рівня, вважаю, стажування не завадить.

Адвокатом, як і його помічником, може бути тільки особа, яка має повну вищу юридичну освіту, тоді як раніше достатньо було базової вищої юридичної освіти. Ці норми Закону, звісно, є позитивними, оскільки підвищують професіоналізм адвокатів і їхніх помічників, але водночас збільшують вартість адвокатських послуг.

«На забезпечення незалежності адвокатів також спрямована діяльність органів адвокатського самоврядування, які, на відміну від чинного законодавства, формуватимуться адвокатами виключно з числа адвокатів. Крім того, на виконання зобов’язань України перед європейською спільнотою Закон передбачає створення Національної асоціації адвокатів України, яка об'єднає всіх адвокатів нашої держави в єдину організацію, – це також буде гарантією їхньої незалежної діяльності», – хвалиться Андрій Портнов.

Але в досвідченого адвоката, якого не може не насторожити така «гарантія незалежної діяльності», одразу ж виникає запитання: «А скільки ж нам коштуватиме така гарантія?» Відповідь знаходимо у ст. 58 Закону: утримання органів адвокатського самоврядування здійснюватиметься за рахунок щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а також «добровільних» внесків адвокатів, адвокатських бюро та об’єднань. Розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування визначатиметься з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, Вищої ревізійної комісії адвокатури та потреби ведення Єдиного реєстру адвокатів України. Розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування буде однаковим для всіх адвокатів. Адвокати, право на зайняття адвокатською діяльністю яких зупинено, будуть звільнені від сплати щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на період зупинення такого права. Розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності ВКДКА визначатиметься з урахуванням потреби покриття витрат для забезпечення діяльності ВКДКА. Ось вам і «гарантія незалежної діяльності адвоката», яку ми самі собі повинні оплатити.

 

Втішає те, що є і зворотній бік медалі. Згадана ст. 58 Закону передбачає, що розмір плати за складання кваліфікаційного іспиту визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, ВКДКА та не може перевищувати трьох мінімальних заробітних плат, установлених законом на день подання особою заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Тобто якщо раніше плата за складання кваліфікаційного іспиту складала ні багато ні мало 5 тис. грн., то з набранням Законом чинності вона стане значно меншою (відповідно до Закону «Про Державний бюджет на 2012 р.» до 30 вересня 2012 р. три мінімальні заробітні плати складають 3 306 грн.).

На мою думку, головним досягненням Закону стане посилення гарантій адвокатської діяльності. Наприклад, у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка проводитиме відповідну слідчу дію чи застосовуватиме захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії. З метою забезпечення дотримання вимог Закону щодо адвокатської таємниці під час проведення зазначених процесуальних дій представнику ради адвокатів регіону надається право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій, що зазначаються у протоколі. Але й у цього досягнення є свої недоліки: зокрема, неясно, що розуміється під поняттям «завчасно» і чому неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення останньої не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.

Проте не може не радувати встановлення чітких строків для надання інформації або документів на адвокатський запит, а також запровадження відповідальності за відмову в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності.

Отже, загалом Закон є вагомим кроком держави на шляху реформування адвокатури, але потребує серйозного доопрацювання.