Податки для держави – це те ж саме, що й вітрила для корабля. Вони служать тому, щоб швидше ввести його в гавань,
а не тому, щоб завалити його своїм тягарем або тримати завжди у відкритому морі і щоб, нарешті, потопити його.
Катерина II Велика (1729–1796), російська імператриця з 1762 р.

Проблема побудови ефективної податкової системи одна з найактуальніших в Україні. Про необхідність прийняття Податкового кодексу говорили майже всі фахівці, які мають стосунок до податків. Перший проект ПКУ було розроблено та винесено на обговорення ще у 2001 р., але тільки через десять років, з 1 січня 2011 р., переважна більшість положень цього документа набрала чинності. І вже майже два роки вітчизняна економіка працює за новітнім, гармонізованим податковим законодавством. Але, незважаючи на це, залишаються невирішеними питання, пов’язані з переорієнтацією чинної податкової системи на стимулювання процесів соціально-економічного розвитку країни, перерозподілом податкового навантаження на бізнес, урахуванням тенденцій європейської податкової гармонізації тощо.

Не секрет, що нинішня податкова система України потребує реформування. Його метою має бути створення ефективнішої та раціональнішої податкової системи, яка забезпечить сприятливі умови для ведення бізнесу, реалізації інвестиційно-інноваційної політики, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку на фоні динамічного збільшення обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів, а також оптимальний рівень перерозподілу ВВП через податкову систему.

Українська податкова система є однією з найскладніших і найменш ефективних не тільки серед країн європейського регіону, але й у глобальному масштабі, хоча формувалася на принципах і засадах європейського та світового досвіду. Це регулярно підтверджують міжнародні рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні.

Основними проблемами вітчизняної податкової системи є велике податкове навантаження на бізнес, значні непрямі витрати платників податків і непослідовне застосування норм податковими органами. Розглянемо найнагальніші питання у цій сфері.

Незаконне відшкодування ПДВ
Незаконне відшкодування ПДВ потребує найбільшої уваги. Необхідно подолати зловживання при сплаті цього податку. В Україні дуже гостро стоїть проблема відшкодування ПДВ. Реалії сьогодення свідчать про те, що бюджетоформуючий ПДВ останніми роками перетворився на бюджетовитратний. Незаконне відшкодування ПДВ створило умови для особливого різновиду кримінального бізнесу. На фіктивних фірмах формується велика частина необґрунтованого ПДВ, яка ніколи не надійде до бюджету.

Цю проблему поглиблюють різноманітні дії представників тіньової економіки, які будують свій бізнес на незаконному відшкодуванні ПДВ. З цією метою вони створюють заплутані схеми, намагаючись штучно завищити ціни реалізації, незаконно сформувати податковий кредит, а також здійснити подвійний експорт.

Чимало експертів уже давно називають ПДВ одним із найкримінальніших податків, адже процедура його відшкодування спричинила появу багатьох корупційних схем. Щоб зменшити прояви незаконного відшкодування ПДВ, пропонуємо низку заходів, як-от:

• унеможливлення реєстрації фіктивних підприємств;
• запровадження особливого контролю новостворених підприємств у початковий період (до одного року) їхньої діяльності;
• посилення контролю за надходженням і відшкодуванням ПДВ у режимі реального часу;
• запровадження ефективної співпраці з митною службою, а саме посилення митного контролю зовнішньоекономічних операцій, що розширить можливості для викриття та припинення застосування фіктивних схем відшкодування ПДВ.

Європейські фахівці вважають, що оцінити прямі та опосередковані втрати від існування таких злочинних схем досить важко, але навіть приблизні розрахунки свідчать про те, що ці втрати дуже відчутні і становлять єдину і найбільшу загрозу для існування ПДВ у деяких країнах. Лише у Великобританії, яка активно бореться з порушеннями в системі ПДВ, річний обсяг бюджетних втрат через «карусельні» схеми, за деякими оцінками, сягає 1,73 млрд фунтів.

Згідно з інформацією Єврокомісії, деякі з країни – члени Європейського Союзу оцінюють втрати від махінацій з ПДВ у 10% загального обсягу надходжень від цього податку. Вивченням проблеми шахрайства у сфері відшкодування експортного ПДВ і розробкою варіантів її розв’язання сьогодні займаються як на рівні Євросоюзу, так і в межах податкової політики його членів.

Що стосується запобігання сплаті ПДВ та уникнення його фіктивного відшкодування, то для багатьох країн Європи є нормою визначення ризикових платників податків під час процедури їх реєстрації платниками ПДВ як один із можливих способів вирішення цієї проблеми. Наприклад, податківці Ірландії вибірково відвідують взятих на облік платників податків, а результати перевірок порівнюють із реєстраційними даними та іншою інформацією. Податківці ж Великобританії та Литви мають повноваження отримувати від платника додаткову інформацію, якщо заява на реєстрацію платником ПДВ містить сумнівні дані. А у Швеції використовують інформацію, отриману від третіх осіб.

Передбачуваність податків заважають ухиленню від їх сплати
Наступний принцип, який апріорі має ефективно діяти в Україні, можна сформулювати так: простота, помірність і передбачуваність податків заважають ухиленню від їх сплати.

Податковим кодексом України встановлено 23 податки та збори (18 загальнодержавних і п’ять місцевих). Кількість форм податкової звітності значно перевищує загальну кількість податків та зборів, тому що в Україні застосовується практика, за якої для адміністрування одного податку затверджується декілька форм податкової звітності та додатків до них. Так, для податку на прибуток підприємств затверджено 12 форм податкової звітності та 56 додатків до них, а для ПДВ – 11 форм податкової звітності та 22 додатки.

Форми податкової звітності громіздкі і потребують уніфікації показників та обов’язкових реквізитів, які вони містять. Більшість форм не мають інструкцій щодо їх заповнення. Кількість звітних періодів в Україні досить велика, що призводить до збільшення часу, який платник витрачає на справляння податків. За даними досліджень, кількість платежів, які протягом року сплачує середньостатистичне українське підприємство, сягає 135. При цьому за часом, який підприємства та підприємці в середньому витрачають на заповнення звітності та сплату податків, Україна посідає 174 місце із 183 можливих (657 годин на рік).
Ми пропонуємо спростити податкову систему, зменшити кількість загальнодержавних податків до семи, запровадити електронну форму звітності та прозору систему сплати податків – єдиний рахунок.

У багатьох країнах Євросоюзу за одним податком закріплена тільки одна форма податкової звітності, форми податкової звітності прості та зрозумілі, а інструкції щодо заповнення форм не припускають різного тлумачення. Наприклад, у Нідерландах і Бельгії декларація з ПДВ складається з однієї сторінки.
Тенденція до подання податкових декларацій в електронному вигляді спостерігається майже у всіх європейських країнах. Так, у Словенії систему електронної податкової звітності використовують для заповнення заявок на відшкодування ПДВ під час обміну товарами між країнами Європейського Союзу.

У Франції звітність подається через Інтернет, де можна порахувати свої податки, вибираючи потрібне поле, заповнюючи обов'язкові рядки, відповідаючи на запитання. Причому можна як зробити калькуляцію на поточний період, так і підрахувати свої податки на майбутнє.

У таких країнах Європи, як Швеція, Данія та Великобританія, застосовується найбільш ефективна, прозора та проста система сплати податків − єдиний рахунок. Ця система дозволяє платнику податків одним платіжним дорученням сплатити грошові зобов’язання за всіма податками та зборами, обов’язковими до сплати, та стовідсотково запобігає помилкам при перерахуванні коштів. При цьому податкова служба отримує реальну картину, що характеризує стан розрахунків платників податків з бюджетами, а тому ситуація, за якої в одного платника податків за одним податком обліковується переплата, а за іншим – податковий борг, неможлива.

Платники податків зазначених країн вважають запровадження єдиного рахунка для сплати податків найважливішим досягненням податкової служби, яке значно покращило відносини з нею, скоротило бюрократичні процедури та витрати, пов’язані зі сплатою податків. Багато країн Європи застосовують подібну систему податкових платежів, зокрема єдиний рахунок для сплати податків запроваджено в Бельгії.

Податок на прибуток підприємств
Далеко не останнє місце серед податків, які потребують суттєвого реформування, посідає податок на прибуток підприємств. Він потребує найглибшого реформування.

Диспропорції в податковій системі України мають довгу історію. По суті, ця система ніколи не виконувала функції інвестиційного стимулювання, а слугувала радше механізмом для створення розгалуженої тіньової економіки, непрозорих правил гри, надмірного податкового тиску для більшості та незрозумілих преференцій для меншості.

Однією з головних ознак недосконалого оподаткування є надто велика частка податку на прибуток підприємств у структурі ВВП та зведеного бюджету країни. Як свідчить статистика останнього десятиліття, загальні обсяги цього податку, акумульовані в бюджеті України, фактично дорівнюють податку з доходів фізичних осіб. А з 2004 р., після введення пропорційного оподаткування доходів, податок на прибуток юридичних осіб навіть кілька років перевищував податок на доходи громадян.

Проблемою української податкової системи є не тільки диспропорції у структурі податкових коштів, акумульованих у бюджеті. Ще гірше на розвиток економіки впливає незрозуміла закулісна практика надання окремим підприємствам податкових пільг. Як свідчать статистичні дані, політика влади мало пов’язана зі стимулюванням інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. Лідером в отриманні пільг при сплаті податку на прибуток упродовж останніх років була сфера фінансової діяльності. У ній питома вага пільг взагалі перевищувала загальну суму сплаченого податку. Готелі і ресторани також отримували серйозні пільгові преференції, а виробництво машин і устаткування разом із транспортом і зв’язком опинилися в категорії аутсайдерів. Тобто основний акцент при наданні пільг було зроблено на сфері споживання. І велику їх частку (67%) становили пільги для неприбуткових підприємств та банківських установ.

Світовий досвід свідчить про те, що податок на прибуток може бути потужним механізмом активізації інвестиційної діяльності та прискорення економічного розвитку. Ми вважаємо, що для економічного зростання доцільніше було б використати політику цільового стимулювання економіки за допомогою податків, а саме:

• прискорену амортизація;
• відрахування з прибутку, що оподатковується;
• витрати на інвестиції (що пріорітетніші проекти для розвитку економіки, то вищий відсоток відрахувань);
• надання податкового інвестиційного кредиту;
• відрахування з оподатковуваного прибутку всіх витрат, спрямованих на науково-дослідну діяльність;
• цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах, тощо.

Унікальність цих методів полягає в тому, що за умови їх застосування держава свідомо надає підприємцю додаткові кошти з отриманого ним прибутку, якщо зекономлені на оподаткуванні ресурси надходять у сферу інвестиційної діяльності. Таке опосередковане фінансування з державного бюджету вигідніше для бізнесу, ніж залучені для аналогічних цілей дорогі кредитні кошти. При використанні активних методів податкового стимулювання працює правило: держава надає пільги підприємствам тільки після здійснення ними інвестиційної діяльності. Немає інвестицій – немає і податкових пільг. Якщо ж бізнес воліє витрачати отриманий прибуток не на інвестиційні цілі, то податок з нього доведеться сплачувати у повному обсязі.

Доказом успішності цієї моделі є податкова практика США. Там в останні півстоліття спостерігалося випереджальне збільшення обсягів амортизаційних відрахувань. За 1950–2003 рр. вони зросли у 90,2 разу, а податок на прибуток – лише в 13,1 разу. У 2003 р. амортизаційні відрахування становили 1135,9 млрд доларів, що на 114,8 млрд доларів перевищувало загальну суму оподатковуваного прибутку підприємств і аж на 901 млрд доларів – суму сплаченого податку на прибуток.

Використання чинника прискореної амортизації як основи економічного стимулювання пояснюється його внутрішніми властивостями. По суті, прискорена амортизація є субсидією на інвестиційну діяльність за рахунок державного бюджету. Амортизаційні відрахування за своєю природою є для підприємства найстабільнішим джерелом коштів, які не залежать від зовнішньої ситуації. Крім того, вони є власними коштами бізнесмена, що дозволяє йому не залучати для інвестування позики у вигляді недешевих кредитів.

Контроль державних органів за цільовим призначенням амортизаційного фонду і штрафи у вигляді додаткового податкового навантаження є найкращою запорукою того, що кошти витрачатимуться на модернізацію і розширення виробництва. Прискорена амортизація дозволяє отримати гроші вже сьогодні, тобто в перші роки після введення основних фондів, і спрямувати їх на подальший розвиток.

Отже, зменшення ставки податку на прибуток і сумнівна практика пільг, які мають місце в Україні, не є гарантіями економічного зростання. Для реального стимулювання інвестиційного клімату потрібно провести значно глибші реформи та використати світовий досвід.

У податковій реформі не потрібно йти шляхом збільшення кількості податків чи податкових ставок. Як відомо, існує певна межа, за якою підвищення ставок і розгалуження податків матиме зворотний ефект – зменшення надходжень до державної скарбниці.

Як сказав міністр фінансів Великобританії в уряді Маргарет Тетчер (1983–1989) лорд Найджел Лоусон, Україні потрібно максимально спростити податкову систему. Це зробить її привабливішою для інвесторів, адже вони стурбовані ситуацією в Україні не через фінансово-економічну кризу, а через невпевненість у податковій системі.

***

Підсумовуючи сказане, можна дійти висновку, що основними напрямами вдосконалення чинної системи оподаткування мають бути: помірне зниження і рівномірність розподілу податкового навантаження між платниками залежно від виду діяльності; підвищення ефективності податкового контролю за рівнем витрат виробництва; створення умов для активізації інвестиційних та інноваційних процесів у пріоритетних галузях економіки; забезпечення контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів, мобілізованих внаслідок застосування податкових пільг; мінімізація витрат на податкове адміністрування; оптимізація ставок різних податків та їх узгодження з європейськими стандартами.

Отже, головним завданням податкової політики національної економіки можна вважати застосування на практиці іноземного досвіду, що сприятиме якнайшвидшому переходу до нової системи оподаткування. Вона має бути сталою та дієвою, ґрунтуватися на поєднані передових методів і найкращих запозичених елементів податкових систем іноземних країн. Це дасть поштовх зміцненню соціального складника системи оподаткування в Україні.

Наталія АГАФОНОВА
кандидат юридичних наук