Чи необхідно отримувати ліцензії, дозволи та погодження для операції з продажу резидентом нерезиденту цінних паперів? І якщо потрібно, то які? Ці питання часто ставлять особи, що мають намір здійснити зазначену операцію. Зауважимо, що за певних обставин такі документи необхідні. А які саме та за яких умов, розглянемо детальніше.

1. Отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на вивезення (пересилання) за межі України цінних паперів

Якщо внаслідок операції з продажу резидентом нерезиденту цінних паперів передбачається вивезення (пересилання) цінних паперів за межі України, то до проведення операції необхідно отримати індивідуальну ліцензію НБУ.

Відповідно до п. 2.1 Положення НБУ про переміщення цінних паперів через митний кордон України від 22.12.2011 р. № 469 фізична та юридична особи мають право вивозити (пересилати) за межі України цінні папери на умовах письмового декларування та за наявності індивідуальної ліцензії НБУ на вивезення (пересилання) за межі України цінних паперів.

Не потребують отримання цієї ліцензії операції з вивезення (пересилання) за межі України фізичною особою виражених в іноземній валюті цінних паперів, які були раніше ввезені цією особою в Україну, що підтверджується митною декларацією.

2. Повідомлення про придбання значного пакета акцій акціонерного товариства

Якщо резидент продає нерезиденту пакет акцій у десять і більше відсотків статутного капіталу акціонерного товариства, такий нерезидент зобов’язаний не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання відповідного пакета акцій подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та акціонерного товариства письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його в офіційному друкованому виданні НКЦПФР.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про акціонерні товариства» особа (особи, що діють спільно), яка має намір придбати акції, що з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, за наслідками такого придбання становитимуть десять і більше відсотків простих акцій товариства, зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання відповідного пакета акцій подати до товариства письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його.

Оприлюднення повідомлення здійснюється шляхом надання його НКЦПФР, кожній біржі, на якій товариство пройшло процедуру лістингу, та опублікування в офіційному друкованому органі.

У повідомленні зазначаються кількість, тип та/або клас акцій товариства, що належать особі (кожній з осіб, що діють спільно) та кожній з її афілійованих осіб, а також кількість простих акцій товариства, які особа (особи, що діють спільно) має намір придбати.

Положення цієї частини статті не поширюються на осіб, які вже є власниками значного пакета акцій, з урахуванням кількості акцій, що належать їм та їхнім афілійованим особам.

3. Погодження набуття істотної участі у фінансовій установі

Якщо резидент продає нерезиденту пакет акцій у розмірі десяти і більше відсотків статутного капіталу фінансової установи, такий нерезидент зобов’язаний отримати погодження на набуття істотної участі у фінансовій установі.

Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон про фінпослуги) істотна участь – пряме та опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння десятьма і більше відсотками статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій (часток) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону про фінпослуги юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотну участь у фінансовій установі або збільшити її таким чином, що зазначена особа прямо чи опосередковано володітиме або контролюватиме 10, 25, 50 і 75% статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах фінансової установи, зобов'язана отримати письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Стаття 21 Закону про фінпослуги визначає органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Відповідно до ч. 1. ст. 21 цього документа державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

• щодо ринку банківських послуг – НБУ;
• щодо ринків цінних паперів і похідних цінних паперів (деривативів) – НКЦПФР;
• щодо інших ринків фінансових послуг – національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Щоб отримати таке погодження, відповідна юридична чи фізична особа (заявник) подає органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, інформацію, передбачену нормативно-правовими актами зазначеного органу, зокрема, про власний фінансовий стан та ділову репутацію, а також про структуру власності (для юридичної особи). Фінансовим станом заявника є сукупність показників, що відображають його реальні та потенційні фінансові можливості, у тому числі рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченості власними оборотними коштами (власним капіталом) та їх ефективного використання, а також оцінка здатності заявника у майбутньому надавати в разі потреби додаткову фінансову підтримку фінансовій установі.

4. Отримання погодження від НКЦПФР на обіг цінних паперів українських емітентів за кордоном

Часто виникає питання, чи необхідно отримувати погодження від НКЦПФР на обіг цінних паперів українських емітентів за кордоном.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» НКЦПФР видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України.

Порядок та умови видачі дозволів на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України визначено Положенням про порядок надання дозволу на обіг акцій або облігацій підприємств українських емітентів за межами України від 17.10.1997 р. № 36.

Отже, законодавством передбачено обов’язковість отримання від НКЦПФР погодження на обіг цінних паперів українських емітентів за кордоном.

5. Державна реєстрація іноземних інвестицій

Державна реєстрація іноземних інвестицій є не обов’язком, а правом інвестора.

На виконання положень Закону «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009 р. № 1533-VI (далі – Закон № 1533-VI) було прийнято Положення НБУ «Про порядок державної реєстрації Національним банком України іноземних інвестицій» від 23.12.2009 р. № 762, яке набрало чинності 15 березня 2010 р.

Відповідно до вимог Положення іноземні інвестори були зобов’язані реєструвати інвестиції в Україну в НБУ протягом 30 днів з дати здійснення інвестицій. Крім того, інвестиції у грошовій формі мали бути здійснені виключно у гривні через інвестиційний рахунок, відкритий іноземним інвестором в українському банку.

Передбачалося, що ці норми діятимуть до 1 січня 2011 р. Але вже 27 квітня 2010 р. був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій та кредитування» № 2155-VI.

Цим Законом, який набрав чинності 15 травня 2010 р., були скасовані тимчасові обмеження, передбачені Законом № 1533-VI. Були скасовані норми, які вимагали здійснення іноземних інвестицій виключно у гривнях та через інвестиційні рахунки, відмінено обов'язковість державної реєстрації іноземних інвестицій та анульовано повноваження НБУ щодо її проведення.

Сьогодні державна реєстрація іноземних інвестицій не є обов’язковою і здійснюється за бажанням інвестора.

6. Яким чином має бути здійснена оплата

Чи може нерезидент перерахувати іноземну валюту на поточний рахунок резидента безпосередньо із-за кордону?

Порядок купівлі нерезидентом українських цінних паперів регулюється Положенням НБУ «Про порядок іноземного інвестування в Україну» від 10.08.2005 р. № 280 (далі – Положення № 280).

До прийняття Постанови Правління НБУ «Про врегулювання питань щодо здійснення деяких валютних операцій» від 22.12.2010 р. № 572 (далі – Постанова № 572) Положенням № 280 для здійснення іноземних інвестицій в Україну дозволялося зараховувати перераховану із-за кордону іноземну валюту виключно на інвестиційний рахунок нерезидента. Після внесення змін до Положення № 280 Постановою № 572 іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі дозволяється здійснювати як у гривнях, так і в іноземній валюті виключно 1-ї групи Класифікатора, а на рахунок резидента кошти можуть бути перераховані як з інвестиційного рахунка нерезидента, так і з поточного рахунка безпосередньо із-за кордону.

Таким чином, іноземний інвестор може здійснити оплату цінних паперів шляхом:

• перерахування іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на поточний рахунок резидента (згідно з п. 1.3 Положення № 280);
• перерахування з власного інвестиційного рахунка коштів у гривні та іноземній валюті на поточний рахунок резидента (згідно з п. 1.5 Положення НБУ № 483, п. 1.3 Положення № 280).

Зазначені операції не передбачають отримання ліцензій НБУ.

Слід звернути увагу на те, що при оплаті українських цінних паперів забороняється здійснювати оплату іноземними цінними паперами.

Як бачимо, щоб здійснити операцію з продажу цінних паперів резидентом нерезиденту, слід врахувати чимало законодавчих вимог. І не всі вони розглянуті в цій статті. Доволі часто операції з продажу цінних паперів резидентом нерезиденту використовуються з метою фінансування певних проектів. І за певних обставин зручнішим як із правового, так і з фінансового погляду можуть бути інші механізми заведення коштів. Ми радимо звертатися до юристів, які мають досвід у цих питаннях, адже порушення законодавства при проведенні таких операцій може призвести до неприємних наслідків.

Андрій САХНАЦЬКИЙ
партнер, адвокат Maestro & Partners Law group