Посміхніться: з вас знімають… витрати і ПДВ. Кожного року Уряд намагається тією чи іншою мірою реформувати Державну податкову службу. І щоразу ці реформи «приголомшливіші» за попередні: то Державну податкову адміністрацію перейменовують у Державну податкову службу, то скорочують кількість районних і міжрайонних інспекцій, то проводять внутрішню реорганізацію із перетасуванням колоди керівних посад, то об’єднують податкову службу із митною.
На тлі цих пафосних дій і звітів про їх виконання незміно стабільними лишаються декілька особливостей вітчизняної податкової системи:
Саме на останньому аспекті ми і зупинимося. Ідеться про ситуації, коли податкова служба починає масово застосовувати нові, нестандартні механізми для збільшення податкових надходжень.
Правила податкового «зйому» Протягом останніх років платники податків стикаються з неприємними несподіванками у вигляді документальних виїзних і невиїзних позапланових перевірок, які проводять податкові органи. Схема дій податкової служби така:
Порушення законодавства податкова служба обґрунтовує доволі стандартно:
За результатом перевірки із платника податків «знімають» задекларований податковий кредит із податку на додану вартість і/або витрати в частині податку на прибуток.
Зміна практики Протягом 2011–2012 рр. за наслідками подібних перевірок платнику податків «знімали» кредит із ПДВ та/або витрати із податку на прибуток, складали і направляли податкове повідомлення-рішення. Загалом юристи вже розробили механізми боротьби з такими повідомленнями-рішеннями, тож ми зосередимося на деяких новаціях. Тепер податкова служба при складанні Акта перевірки застосовує ст. 86.10 Податкового кодексу України, у результаті чого зазначає факти як заниження, так і завищення податкових зобов'язань платника податків. Тобто одночасно зі «зняттям» задекларованого кредиту ПДВ і витрат податку на прибуток податкова служба знімає зобов’язання із ПДВ і доходи такого платника податку за відповідний період. За наслідками такої незвичної і «безболісної» перевірки платник податків не те що не отримує донарахування податків, штрафів, пені, але й часто лишається в невеликому «плюсі» у вигляді штучної переплати, адже зазвичай «зняті» дохід і зобов’язання із ПДВ є більшими, ніж витрати і кредит із ПДВ. Звісно, жодного повідомлення-рішення після цього не складається, і платник податків нічого не доплачує у бюджет. Яка користь податковій службі від таких дій? А ось яка:
Таким чином, на одного небитого платника податків припадає від одного до N-ної кількості битих, тобто таких, яких перевірили і яким виписали реальні повідомлення-рішення з вимогою доплатити ПДВ і податок на прибуток.
Не хочемо? Чи не можемо? Тепер перейдемо до суто юридичної проблематики. Згідно зі ст. 56.2 ПК платник податків наділений правом оскаржити як неправильно визначену контролюючим органом суму грошового зобов'язання, так і «будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу». Ситуація з оскарженням повідомлень-рішень зрозуміла. Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. №1236 визначений Порядок направлення органами Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, а наказом від 19.11.2012 р. №1203 затверджено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами Державної податкової служби. Але можливість оскарження Актів перевірок взагалі не передбачена. Статтею 86 ПК визначений порядок оформлення результатів перевірок. Так, у п. 7 цієї статті сказано, що в разі незгоди з актом платник податків має право лише… подати свої заперечення до податкового органу і брати участь у їх розгляді. Тобто прямої можливості оскарження актів перевірок не передбачено. Деякі юристи одразу запропонують прив’язати акти перевірок до «будь-яких інших рішень, що суперечать законодавству або виходять за межі повноважень контролюючого органу» в контексті ст. 56.2 ПК і спробувати їх оскаржити. Але нічого не вийде. Відповідно до останньої судової та адміністративної практики, що відображена в листі Державної податкової служби України від 31.07.2012 р. № 20727/7/10-0217/2986, за загальним правилом акти податкових перевірок не підлягають оскарженню, оскільки не породжують прав і обов’язків для платників податків, а лише фіксують результати перевірки. Слід додати, що суди неухильно дотримуються цієї концепції. Наразі подати адміністративний позов про скасування Акта перевірки і виграти його неможливо.
Відплачуємо тією ж монетою Аналіз податкового, адміністративного і процесуального законодавства, а також такого безцінного ресурсу, як юридичні форуми, дозволяє виокремити деякі пропозиції юридичної спільноти щодо боротьби з актами перевірок, за якими не приймаються повідомлення-рішення (на професійному сленгу їх іще називають «нікчеми»): 1) надати письмовий запит до податкового органу з метою збору доказової бази, у якому поцікавитися:
2) оскаржити наказ начальника податкового органу про призначення перевірки (за наявності підстав). Якщо суд у результаті розгляду визнає відповідний наказ протиправним і скасує його, то платник податків отримає важливий правовий аргумент у вигляді рішення суду вже в іншому судовому процесі. Відповідно до рекомендацій податкової служби (лист ДПСУ від 26.09.2011 р. №2096/6/22-2314/155) такі накази не оскаржуються до податкових органів, оскільки є управлінськими рішеннями. Не аналізуючи правовий бік таких рекомендацій, зауважимо, що не слід гаяти час на адміністративне оскарження наказу у вищестоящих органах. У Листі від 24.12.2010 р. № 1844/11/13-10 Вищий адміністративний суд України підтверджує можливість оскарження наказів про проведення перевірок, оскільки «зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства»; 3) ініціювати проведення нової, додаткової, повторної перевірки з метою прийняття нового Акта перевірки та скасування попереднього акта. Це можна здійснити в такий спосіб:
4) подати згідно з ч. 4 ст. 105 КАСУ адміністративний позов, у якому можна передбачити таке:
5) подати до правоохоронних органів (податкова міліція, прокуратура тощо) заяву щодо службових порушень, вчинених працівниками ДПІ під час складання Акта перевірки; 6) провести експертизу або отримати висновок спеціаліста (адвоката, аудитора тощо). За наслідками звернення платника податків може бути наданий висновок фахівця, що підтверджує товарність операції, правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку тощо. Автор не наполягає на перевагах того чи іншого способу дій. Кожну ситуацію слід аналізувати окремо. Перед вами, шановні колеги, лише набір інструментів, і лише вам вирішувати, які з них використати для захисту клієнтів.
Володимир ПОТАПЕНКО
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|