Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Кримінально-процесуальний кодекс України, які вступили в дію у 2012 р., внесли суттєві зміни в діяльність адвоката як захисника підозрюваного, обвинуваченого, підсудного у кримінальному провадженні. Ця стаття присвячена ордеру, який раніше називали ордером адвоката, як одному зі звичних інструментів підтвердження повноважень адвоката.

Ордер юридичної консультації, згідно з яким юридична консультація (без статусу юридичної особи) доручала тому чи іншому адвокату ведення справи, оплачений клієнтом в касу юридичної консультації за прибутковим ордером, з'явився в СРСР, коли приватних адвокатів не існувало, оскільки всі адвокати були приписані до конкретних колегій.

Ордер виконував дивну суміш функцій. З одного боку, це своєрідна довіреність на ведення справи у суді, з іншого – обліковий документ для визначення суми винагороди адвоката за підсумками роботи колегії.

Закон визначає

Звернімо увагу на деякі положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон).

У ст. 13 «Здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально», зокрема, зазначено:

1. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
2. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. (ст. 24 Закону).

У ст. 26 Закону йдеться про підстави здійснення адвокатської діяльності:

1. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги

2. Ордер – письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та має містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

3. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

4. Адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Стаття 27 Закону визначає форму і зміст договору про надання правової допомоги:

1. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

2. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз’яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим – з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об’єктивні перешкоди – у найближчий можливий строк.

3. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

4. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги.

5. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Повноваження захисника у КПКУ, ЦПКУ та КАСУ

У ст. 50 КПКУ сказано:

1. Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

2. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред’явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

У ст. 42 Цивільного процесуального кодексу України визначено:

1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

2. Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, у якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Довіреність фізичної особи, яка є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якої прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

3. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

4. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.

У ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено:

1. Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді мають бути підтверджені довіреністю.

Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

2. Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи.

3. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

4. Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.

5. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.

6. Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, мають бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право надано йому установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Довіреність громадянина, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору. (ст. 28 ГПК).

Захисник у МКУ та КУпАП

У ст. 500 Митного кодексу України «Захисник у справі про порушення митних правил» сказано:

1. Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а у разі необхідності – свідка та надавати їм необхідну юридичну допомогу.

2. Як захисники допускаються адвокати та інші фахівці у галузі права, які згідно із законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Захисниками можуть бути також близькі родичі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка, їх опікуни або піклувальники.

3. Повноваження захисника на участь у справі підтверджується:

1) адвоката – довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписом сторін договору;

2) інших фахівців у галузі права, які згідно із законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, – угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників – заявою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідка про їх допуск до участі у справі як захисників.

4. Захисник допускається до участі у справі на будь-якій стадії провадження.

5. Як захисники свідка, запрошені ним для надання правової допомоги під час опитування чи проведення інших процесуальних дій за участю свідка, допускаються особи, які відповідають вимогам чч. 2 і 3 цієї статті.

6. Захисник під час участі у справі користується усіма правами, зазначеними у ст. 498 цього Кодексу, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо особою, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, і не може бути доручена захиснику.

У ст. 271 Кодексу України про адміністративне судочинство «Захисник» сказано, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.

Якщо особа є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має права, передбачені ч. 1 цієї статті та іншими законами.

Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Звертаємо увагу на те, що Радою адвокатів України та Національною асоціацією адвокатів України затверджена типова форма ордера, яким повинні, на думку НААУ, користуватися адвокати.

ОРДЕР серія ________№ 000,_____
на надання правової допомоги
_______________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога)

на підставі: договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № ____ від «____»__________20 __ р.
у____________________________________________________
_____________________________________________________
(назва органу, у якому надається правова допомога)

адвокатом
____________________________________________________,
(прізвище, ім’я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу)

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №___ від «___»_________ _____ р. видане Радою адвокатів або КДКА ________________ області. Посвідчення адвоката №_________ видане «__»________20___р. Радою адвокатів _________________________ області

виданий (обрати необхідне):

адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально
____________________________________________________,
(адреса робочого місця адвоката)

адвокатським об’єднанням/бюро
____________________________________________________
(повне найменування адвокатського бюро/об’єднання, що видає ордер)
____________________________________________________
(місцезнаходження адвокатського бюро/об’єднання, що видає ордер)
____________________________________________________
(адреса робочого місця адвоката у випадку, якщо вона відмінна від місцезнаходження адвокатського бюро/об’єднання, що видає ордер)

«___» ___________ 20__ р.
Адвокат:
_______________________
(підпис адвоката)

Керівник адвокатського бюро/об’єднання
(у випадку якщо ордер видається адвокатським бюро/об’єднанням)
________________________
М. П. (адвокатського бюро/об’єднання)

Типова форма ордера затверджена рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 р. № 36
(за даними веб-сторінки НААУ www.unba.org.ua/pidvishchennya/)

Я вже зазначалося, у ст. 13 Закону сказано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. У ст. 26 Закону визначено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і має містити підпис адвоката, при цьому РАУ стверджує типову форму ордера.

При буквальному прочитанні Закону в ордері має бути тільки прізвище і підпис адвоката відповідно до приписів ст. 13 і 26. При цьому в жодному законі не сказано, що в ордері мають бути вказані реквізити адвокатського бюро або об'єднання, П. І. Б. та підпис керівника адвокатського бюро або об'єднання. Можливо, це просто описка законодавця? Але закон є закон.

РАУ доручено затвердити типову форму ордера, а фактично затверджено ордер на надання правової допомоги, тобто якийсь інший документ. Сумнівно, що, вводячи типову форму ордера, НААУ може виправляти або доповнювати законодавця. Сумнівно, що до повноважень РАУ можна віднести право розширеного тлумачення Закону.

Згідно зі ст. 19 Конституції України всі посадові особи повинні діяти тільки в межах своїх повноважень.

Тому графи типової форми ордера, а саме:

1. Керівник адвокатського бюро/об’єднання
(у випадку якщо ордер видається адвокатським бюро/об’єднанням)
________________________

2 . М. П.( адвокатського бюро/об’єднання)

3. Серія ________№ 000,_____ ,
не кажучи вже про назву типової форми «Ордер на надання правової допомоги», не передбачені Законом.

Усе було б значно простіше, якби проблеми, пов’язані з необхідністю застосування ордера, обмежилися узгодженням його типової форми в адвокатському співтоваристві. Уважне вивчення ст. 24 Закону свідчить про те, що проблема з ордером фактично позбавляє будь-якого адвоката, який практикує в Україні, можливості оформити і подати в будь-який орган адвокатський запит, адже до нього додаються завірені адвокатом копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Дивно, але з улюбленої законодавцем тріади – ордер, договір про надання правової допомоги або доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги – зник найбільш затребуваний документ, а саме договір про надання правової допомоги. Отже, будь-який чиновник законно відмовить у задоволенні адвокатського запиту, пославшись на те, що ордер, прикладений до адвокатського запиту, не відповідає вимогам Закону.

Без втручання законодавця не обійтись

Порівняльний аналіз ст. 24 Закону і ст. 50 КПКУ свідчить про те, що законодавець вимагає від адвоката прикласти до будь-якого свого запиту копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а згідно зі ст. 50 КПКУ адвокат лише пред'являє зазначені документи судді, виступаючи в якості захисника.

До речі, жодним законом України не передбачено, що внутрішні документи адвоката, адвокатського бюро або об'єднання мають бути бланками суворої звітності, що передбачено Положенням про ордер адвоката, затвердженим НААУ. Навіть державна бюрократична машина України давно не заперечує проти того, щоб бухгалтерські ордери на прийом-видачу готівкових коштів або товарно-транспортні накладні не були бланками суворої звітності.

На наш погляд, вимога НААУ здавати в ради адвокатів регіонів використані номерні відривні книжки ордерів не передбачена законодавством України і веде до подальшого розголошення адвокатської таємниці, що дозволяє чинити тиск на клієнтів адвокатів, які мають конфлікти із правоохоронними органами, членами ради адвокатів регіону або регіональної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Що об'єднує позицію законодавця у митному, цивільному, адміністративному та господарському процесах
У ст. 500 МКУ, ст. 42 ЦКУ, ст. 58 КАСУ, ст. 271 КУпАП та ст. 28 ГПКУ сказано, що повноваження адвоката підтверджуються ордером або договором.
У ст. 26 Закону також перераховані документи, які можуть підтвердити повноваження адвоката. Серед них вказані як договір про надання правової допомоги, так і ордер.

Безумовно, у ст. 26 Закону альтернативність договору по відношенню до ордера виписана законодавцем неідеально, але ця норма свідчить про те, що адвокат має право самостійно вирішити з клієнтом, яким документом підтвердити їхню співпрацю в суді або на стадії досудового слідства – ордером або договором.

Цікава позиція законодавця, викладена у ст. 50 КПКУ, згідно з якою повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Зі змісту цитованої статті однозначно випливає, що захисник не передає слідчому у провадження жодних документів або їх копій, а лише підтверджує ними свої повноваження щодо захисту конкретної особи. Показав слідчому або судді, дав почитати перераховані документи і забрав назад у своє адвокатське провадження.

Застосувавши до ст. 50 КПКУ принцип аналогії права, можна стверджувати: законодавець в особі ВРУ однозначно вважає, що адвокат має право вибрати документ, який підтверджує його повноваження, на свій розсуд – ордер або договір про надання правової допомоги в будь-якому судовому процесі.

Настійне бажання законодавця уніфікувати повноваження адвоката, регульовані різними кодексами України, призвели до нової проблеми. У всіх кодексах України термін «ордер адвоката» замінений терміном «ордер».

У коментарі Головного науково-експертного управління до ст. 50 КПКУ (Висновок на проект КПКУ) зазначено:

1. У ст. 50 проекту КПКУ ордер визначено як письмовий документ, що посвідчує та підтверджує повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні з надання правової допомоги. Слово «ордер» латинського походження (ordo, ordinis) і використовується у різних значеннях: наказ, письмове розпорядження, документ на отримання (здобуття) або видачу чого-небудь, розрахунковий документ.

За своєю правовою природою ордер у контексті цього проекту є документом, за яким адвокатське об’єднання, зареєстроване у вигляді виключно адвокатської фірми, на підставі договору про надання правової допомоги між ним (адвокатським об’єднанням) та клієнтом доручає конкретному адвокату, який є членом цього об’єднання, представляти інтереси клієнта та надавати йому правову допомогу.

Виходячи з цього оформлення ордера адвокатом, який працює індивідуально (адвокатське бюро) або входить до колегії адвокатів, стає алогічним, оскільки у цих випадках адвокат фактично має видати ордер сам собі.

Усі терміни, що використовуються в новому КПКУ, описані у ст. 3 «Визначення основних термінів Кодексу». При цьому зазначено, що «інші терміни, які вживаються в цьому Кодексі, визначаються спеціальними нормами у цьому Кодексі та інших законах України». Чому адвокати, не виявивши в КПКУ трактування терміну «ордер», повинні перегортати томи українського законодавства, щоб зрозуміти, про який наказ ідеться?

Наприклад, у ст. 122 чинного Житлового кодексу України «Ордер на службове жиле приміщення» сказано, що «на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення». Народному депутату України спеціальний ордер видається Управлінням справами ВРУ. Форма ордера встановлюється Радою міністрів УРСР (ст. 122 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 287/95-ВР від 11.07.95 р.). Стаття 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» стосується ордерів (касових).

Таким чином, перейменування ордер адвоката в ордер тільки підсилило його нелегітимність.

Подібні висновки викладені й у відповіді Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України на звернення Адвокатського об'єднання «Першостолична спілка адвокатів» про роз'яснення щодо порядку застосування окремих норм законодавства, які регламентують застосування адвокатами ордерів.

У цій відповіді зазначено: «Повідомляємо, що порядок використання ордера адвоката визначений у Роз'ясненні Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті міністрів України від 05.09.2008 р. № VII-МІ («Про порядок використання ордера адвоката»).

Згідно із цим документом для виконання своїх повноважень із надання правової допомоги та здійснення представництва адвокат використовує ордер адвоката, затверджений Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури на основі протоколу від 17.12.1999 р. № 6/1, розміром 150 х 105 мм, тобто 1/4 аркуша формату А4.

Згідно з протоколом № 6/1 бланк ордера є універсальним для ведення будь-яких справ. У його першому рядку вказується характер справи: кримінальна, цивільна, адміністративна тощо, далі зазначається прізвище, ім'я, по батькові клієнта або найменування юридичної особи, нижче – установа, у якій виконується доручення і на якій стадії. В ордері також має бути зазначена дата його видачі. Адвокат, який працює індивідуально, а в адвокатському об'єднанні – керівник, ставить свій підпис і печатку (особисту або адвокатського об'єднання відповідно).

Згідно з п. 10 Положення про ВККАУ ордер використовується адвокатом для підтвердження своїх повноважень із представництва або захисту клієнта.

Відповідно до ст. 50 КПКУ повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ЦПКУ та ч. 5 ст. 58 КАСУ повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Отже, у наведеному вбачається неоднозначне розуміння обов'язковості надання адвокатом документів, що підтверджують його повноваження у провадженні.

Також повідомляємо, що чинним КПКУ не передбачено норми про те, що ордер, згаданий у ст. 50 КПКУ, має відповідати вимогам Закону.

Аналогічний запит був направлений і в Державну податкову службу України, у складі якої також є слідчі органи, з якими доводиться спілкуватися адвокатам. На жаль, відповідь ДПСУ не прояснила проблему: «Органи державної податкової служби мають право надавати окремі податкові консультації виключно з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. У зв'язку з цим надання роз'яснень з питань застосування норм КПКУ не належить до компетенції ДПСУ».

Висновки

На наш погляд, необхідно уточнити та уніфікувати всі норми кодексів, пов'язані з адвокатським ордером, наприклад, шляхом виключення його згадки або визнання того, що ордер не є документом суворої звітності.

Спільним документом Міністерства зборів і доходів, СБУ, Генеральної прокуратури України та МВСУ, а також Верховного Суду України рекомендувати адвокатам пред'являти копію договору про надання правової допомоги при вступі в судовий процес або кримінальне провадження у зв'язку із правовими колізіями, що виникли при застосуванні ордерів.

Внести зміни до ст. 24 Закону, замінивши ордер на договір про надання правової допомоги, копію якого необхідно прикласти до адвокатського запиту.

Ігор БАЛОН
Сергій ТАРАСЕНКО

Олександр ЖИТНІЙ
адвокати АО «Першостолична спілка адвокатів»