Домінуючий спосіб набуття корпоративних прав у господарських товариствах – передача фактичними учасниками компанії частини своєї частки статутного капіталу на користь зацікавлених осіб. Відступ-набуття частини частки здійснюється шляхом:

• укладення договорів купівлі-продажу та/або дарування частини частки у статутному капіталі юридичної особи;
• вчинення заяв про відступ (передачу) частини частки у статутному капіталі юридичної особи.

Кожен із зазначених механізмів розглядається в теорії як достатній і не вважається виключним. Проте обидва вони обумовлюють необхідність передачі фактичними власниками частини права власності на частку.

Із практичною реалізацією спільних інтересів як потенційних суб’єктів корпоративних відносин (осіб, які прагнуть стати учасниками компанії), так і фактичних учасників товариств пов’язане питання: а чи обґрунтоване і не заборонене нормативно право на набуття корпоративних прав у спосіб, який не передбачає позбавлення частини права власності на частку фактичних учасників товариства? Цей спосіб передбачає:

• ухвалення вищим органом управління рішення про вступ (прийняття) особи до складу учасників товариства шляхом внесення нею додаткового вкладу до статутного капіталу товариства;
• зміну розміру статутного капіталу товариства пропорційно розміру додаткового вкладу нового учасника;
• набуття новоприйнятим учасником корпоративних прав у товаристві.

Розглянемо зазначене питання на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю як найпоширенішої організаційно-правової форми. ТОВ – це товариство, засноване одним або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Статутний капітал ТОВ складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Шляхом створення господарського товариства його засновники об’єднують власні грошові кошти, та/або майно, та/або майнові права, що належать їм на праві власності, формують статутний капітал і зрештою набувають у власність частку в товаристві та корпоративні права, пропорційні вкладу. Право власності на об’єкти цивільного обігу, що були внесені як вклад, кореспондується учаснику правом власності на частку у статутному капіталі та корпоративними правами у товаристві.
«Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією» (ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України).

Припустимо, що на одному з етапів функціонування ТОВ виникає необхідність у прийнятті до його складу нових учасників. Реалізація цього завдання забезпечується шляхом відчуження-набуття частини частки ТОВ в одного або кількох фактичних учасників товариства. При цьому закон не передбачає імперативних норм, які обмежували б вступ нового учасника шляхом внесення ним додаткового вкладу. Більше того, ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України передбачає, що «у статуті товариства вказуються […] порядок вступу до товариства та виходу з нього». Правова природа господарського товариства, норми матеріального права, що регулюють порядок утворення і діяльності ТОВ, не виключають можливості прийняття до складу його учасників осіб, які прямо здійснюють вклад до статутного капіталу за згодою інших учасників. Зауважимо, що згідно з ч. 1 ст. 98 ЦКУ «загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства».

На підставі зазначеної ч. 1 ст. 88 ЦКУ, інших правових норм вважаємо обґрунтованим твердження, що:

• порядок вступу до складу учасників ТОВ визначається безпосередньо учасниками ТОВ;
• порядок вступу до ТОВ обумовлює підстави набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі);
• закон не забороняє участь у товаристві шляхом внесення вкладу до статутного капіталу;
• право на частку в товаристві є об’єктом права власності;
• правовий режим закріплює непорушність права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦКУ «право власності набувається на підставах, що не заборонені законом».

Отже, правовий ланцюг набуття участі в ТОВ може виглядати так:

• прийняття фактичними учасниками ТОВ рішення про вступ нового учасника (включення до складу учасників) шляхом внесення ним додаткового вкладу, збільшення статутного капіталу, розподіл часток;
• набуття новим учасником частки у статутному капіталі та відповідних корпоративних прав;
• державна реєстрація зміни складу учасників ТОВ.

Формально цей процес вимагає складання:

• протоколу (рішення) загальних зборів учасників ТОВ про вступ (прийняття до складу учасників) нового учасника;
• примірників змін до статуту ТОВ (або статуту ТОВ у новій редакції);
• реєстраційної картки (за необхідності – складання довіреності, оплати мита в рахунок державної реєстрації).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. №755-IV (далі – Закон №755) визначає перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація відомостей про зміни у складі учасників ТОВ. За досягнення участі в означений спосіб необхідно застосовувати норми ч. 3 ст. 29 Закону №755, що визначають правила державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Так, згідно з ч. 3 ст. 29 Закону №755 при внесення змін до установчих документів, які пов’язані зі зміною складу учасників юридичної особи, подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного з таких документів:

• рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників);
• заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників);
• заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства.

Неподання зазначених документів є підставою для того, щоб залишити звернення щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру без розгляду.
На нашу думку, завдання Закону №755 – реалізація інтересів учасників ТОВ. Натомість норми цього документа обмежують право вільного розпорядження власністю. Тобто, щоб здійснювати управління ТОВ шляхом включення до його складу нових учасників, фактичним учасникам необхідно позбуватися права власності на частину частки в ТОВ. Такі положення законодавства не є обґрунтованими, адже норми, що обумовлюють процес реалізації права власності, обмежують норми матеріального права, що встановлюють підстави та передумови набуття права власності на частку у статутному капіталі, норми, що передбачають вільне управління діяльністю господарського товариства.

Віталій КРУПЕЛЬНИЦЬКИЙ
адвокат, старший юрист АО «Глобал адвокат»,
аудиторсько-консалтингова
корпорація «Глобал консалтинг»