Представництва в Україні: розвиток у часі За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, станом на 27 березня 2013 р. зареєстровано 4 851 представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності без права ведення господарської діяльності. У 2012 р. зареєстровано 131 представництво. Водночас знято з обліку Мінекономрозвитку 65 представництв, ліквідованих за ініціативою власника. А за даними Державної податкової служби України, на 27 березня 2013 р. у Єдиному банку даних про платників податків зареєстровано 3 784 представництва нерезидента, з них 3 080 є платниками податку на прибуток. У 2012 р. взято на облік 171 та знято з обліку 107 представництв нерезидентів. Якщо різницю між представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстрованими і знятими з обліку Мінекономрозвитку та ДПСУ, можна пояснити тим, що представництва, зняті з обліку в одному органі, не встигли зробити те саме в іншому, то різницю в загальній кількості пояснити важко. Але це говорить про те, що лише 704 з 4 851 представництва без права ведення господарської діяльності стоять на обліку в органах ДПСУ. Більшість представництв іноземних компаній розташовано в Києві. Тому іноді податківці в регіонах не знають законодавства та нормативних актів, що стосуються представництв. Лише в декількох центральних районах Києва у складі районної податкової інспекції є підрозділи по роботі з нерезидентами. В інших районах міста та інших регіонах України функцію здійснення планових та позапланових документальних перевірок виконують різні відділи. Наприклад, представництво страхової компанії перевірятиме відділ по роботі з фінансовими установами. Отже, рівень відповідних знань перевіряючих буде низьким.
Законодавча та нормативна база Діяльність представництв регулюють:
Термінологія і поняття У п. 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України прямо зазначено, що представництво суб'єкта господарювання не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності. У всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарювання. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності. ПКУ та інші нормативні акти, введені в дію у 2011 р., пролили світло на особливості створення, діяльності та ліквідації представництв іноземних юридичних осіб. Стаття 14.1 визначає поняття «нерезидент». Нерезиденти – це іноземні компанії та організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України. ПКУ називає основну ознаку постійного представництва: це отримання доходів із джерелом походження з України або виконання агентських і представницьких функцій стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. Термінологія приховує ризик для представництв, які зареєстровані без права ведення господарської діяльності, адже більшість із них виконує саме представницькі функції, хоча їхнім єдиним джерелом доходів є кошти від нерезидента на утримання. Хоча на практиці податкові органи ще не визнавали постійним представництвом представництво, зареєстроване в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України без права ведення господарської діяльності. Згідно з позицією податкової наявність постійного представництва в договірній державі не дає підстав для визнання платника податків резидентом цієї держави. Але до нерезидента, який має на території договірної держави постійне представництво, застосовується такий самий порядок оподаткування доходів, одержаних у цій державі, як і до резидентів. Однак нерезиденти на відміну від резидентів не сплачують у вказаній державі податки з доходів, одержаних в інших країнах, якщо такі доходи не належать до постійного представництва нерезидента в цій державі. Існування постійного представництва є попередньою умовою для країни – джерела доходу, що дає право на оподаткування прибутку від підприємницької діяльності, одержуваного нерезидентом. Згідно зі ст. 14.1.193 ПКУ постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів. З метою оподаткування термін «постійне представництво» передбачає: будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що з ним пов'язаний) в Україні протягом періоду, загальна тривалість якого перевищує шість місяців, тощо. Представництво без права ведення господарської діяльності, щоб не підпасти під статус постійного, має виконувати лише такі функції, як: закупівля товарів чи виробів; збирання інформації для нерезидента; діяльність, яка має підготовчий або допоміжний характер по відношенню до нерезидента; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання, демонстрації або для переробки іншим підприємством.
Створення і діяльність представництв Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності як установу або особу, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені повноваження. Реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики. На сьогодні це Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Реєстрація здійснюється протягом шістдесяти робочих днів із дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію та сплати збору. Іноземні компанії можуть створити:
Для реєстрації представництва певного виду компанії нерезидента необхідно подати в Міністерство економічного розвитку і торгівлі:
Документи, зазначені вище, мають бути апостильовані. За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності стягується плата у розмірі 2 500 доларів, який встановлено Кабінетом міністрів України і «не перевищує» фактичних витрат держави, пов'язаних із реєстрацією. Після тривалої і недешевої процедури Міністерство економічного розвитку і торгівлі видає свідоцтво про реєстрацію. Протягом десяти днів із моменту реєстрації в Мінекономрозвитку необхідно звернутися до місцевого управління статистики, щоб внести представництво до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Для включення до ЄДРПОУ необхідно подати свідоцтво про реєстрацію представництва та положення про його діяльність. Довідка про включення до ЄДРПОУ видається управлінням статистики у п’ятиденний строк. Представництво може мати Положення про представництво. Воно не є обов’язковим на момент реєстрації у Міністерстві економіки та торгівлі України. Положення регулює відносини між директором та головним підприємством і становить інтерес саме для них. У цьому документі можуть бути прописані цілі створення та предмет діяльності представництва, відображений його правовий статус, володіння майном, управління представництвом, договірні відносини з юридичними і фізичними особами, здійснення контролю за діяльністю представництва та порядок його ліквідації. Стати на облік у податковому органі необхідно також у десятиденний строк із моменту реєстрації представництва в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України. До податкового органу за місцем знаходження представництва подаються копії свідоцтва про реєстрацію та довідки про включення до ЄДРПОУ, а також заява встановленого зразка. Якщо представництво має намір здійснювати господарську діяльність, необхідно стати на облік як платник податку на прибуток, додавши до документів заяву про реєстрацію представництва нерезидента як платника податку на прибуток. Згідно з ПКУ представництво, яке розпочало діяльність до реєстрації в податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування. Останній орган, у якому потрібно стати на облік, – Управління пенсійного фонду України за місцем знаходження представництва. Зібравши довідки з усіх згаданих органів, можна відкривати банківський рахунок відповідного типу. Уже на першому етапі реєстрації представництва видно недоліки цієї форми присутності в Україні, а саме те, що процедура доволі тривала, потребує значних витрат, а прогалини в законодавстві її суттєво ускладнюють. Але є і переваги: представництву не потрібно формувати статутний капітал; керівник працює за довіреністю, тому, якщо на цю посаду обирають нерезидента, йому не потрібно отримувати дозвіл на працевлаштування в Україні – законодавством передбачена службова картка співробітника представництва іноземної компанії, для отримання якої необхідно значно менше витрат та часу. Також для працівників представництва можна отримати багаторазову візу. Якщо з початку 90-х років ХХ століття представництва іноземних компаній створювались без права ведення господарської діяльності, то зараз чимало з них розпочинають в Україні таку діяльність. Незважаючи на це, функціонування таких представництв ускладнене порівняно зі звичайним товариством з обмеженою відповідальністю. Упродовж багатьох років більшість представництв, особливо ті, які мали представників у регіонах України, не вводили працівників до штату, а оформлювали з ними відносини як із фізичними особами – підприємцями. Але з погляду податкової, якщо фізична особа – підприємець має єдине джерело доходів, пов’язане з юридичною особою (або, як у даному випадку, представництвом), її доходи можуть бути визнані заробітною платою. Це може спричинити значні ризики з боку представництва як під час здійснення діяльності, так і в разі прийняття головним підприємством рішення про ліквідацію представництва компанії в Україні. Представництво в Україні може бути створене не лише юридичною особою, але й недержавною організацією, наприклад інститутом або громадською організацією.
Банківські рахунки Відповідно до постанови НБУ від 12.11.2003 р. № 492 представництва можуть мати поточні рахунки типу «Н» і «П». Поточні рахунки типу «Н» у національній валюті відкриваються офіційним представництвам, представництвам юридичних осіб – нерезидентів, які не займаються на території України підприємницькою діяльністю, та організаціям і установам, які згідно з чинними міжнародними договорами України та українським законодавством залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги чи міжнародної технічної допомоги. На поточний рахунок типу «Н» можуть бути зараховані кошти від продажу на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти, отриманої від юридичної особи – нерезидента, від продажу на території України майна, що належить представництву, нараховані проценти за залишками коштів на власному депозитному рахунку та з деяких інших джерел. Кошти з поточного рахунку типу «Н» можуть бути використані для здійснення в Україні розрахунків, пов'язаних з утриманням представництва, у тому числі на оплату праці, орендну плату, купівлю та утримання обладнання і транспортних засобів, поточний ремонт приміщення, а також виконання представницьких функцій. Крім того, гроші можуть бути використані на страхування в Україні майна та транспортних засобів представництва, життя і здоров'я його працівників, а також на купівлю валюти для перерахування на рахунок юридичної особи – нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво. Перерахування здійснюються також у разі припинення діяльності представництва на території України. Постійні представництва відкривають у національній валюті поточні рахунки типу «П». Вони використовується відповідно до правил, установлених для поточних рахунків юридичних осіб – резидентів, тобто можуть бути використані для будь-яких операцій. Кошти з поточного рахунку типу «П» у національній валюті можуть бути використані постійним представництвом для купівлі на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти для перерахування на рахунок юридичної особи – нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, на суму отриманих під час здійснення в Україні операцій з купівлі-продажу продукції, робіт і послуг, а також на оплату праці працівників-нерезидентів. Іноземні представництва, які мають поточні рахунки типу «Н» і «П», можуть відкрити також поточні рахунки в іноземній валюті.
Отримання ліцензій і дозволів Згідно із Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» суб'єкт господарювання – це зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність. У Законі Україні «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання визначається як зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа України або іншої держави незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність. Представництва, постійні або без права ведення господарської діяльності, не є юридичними особами, тому не можуть отримати ліцензію для здійснення окремих видів діяльності. Водночас юридичні особи інших держав можуть отримати дозволи на здійснення деяких видів діяльності. Це значною мірою стосується надання спеціальних дозволів на користування надрами, у тому числі для геологічного вивчення та видобутку корисних копалин. Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв 29 квітня 1992 р. за розпорядженням Представника Президента України у Києві «Про створення міської фірми по обслуговуванню іноземних представництв Київської міської державної адміністрації» було створено Генеральну дирекцію з обслуговування іноземних представництв. Її головним завданням було облаштування та забезпечення сприятливих умов для діяльності дипломатичного корпусу і консульських установ іноземних держав в Україні. Згодом діяльність було поширено на представництва іноземних компаній в Україні. КМУ розпорядженням від 19.12.1994 р. №915-р поклав на ГДІП функції замовника щодо виконання Програми розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні, затвердженої Указом Президента України від 12.09.1994 р. Статус цього органу закріплений Меморандумом про співробітництво між Міністерством закордонних справ України і Київською міською радою від 18.12.2007 р. адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв» Київській міській раді. Зараз, за даними Генеральної дирекції, її клієнтами є 17 представництв міжнародних організацій та майже тисяча представництв іноземних фірм. Вона має філію в АРК Крим, у Ялті.
Перевірки представництв У процесі перевірки представництв найбільше претензій пов’язано з використанням телефонного зв’язку, зокрема мобільного роумінгу, та списанням й амортизацією основного устаткування, придбаного представництвом для використання, наприклад меблів та комп’ютерної техніки. Саме на них найчастіше накладають штрафні санкції податкова адміністрація та фонди, які перевірять представництво на дотримання вимог законодавства та сплати відрахувань до фонду заробітної плати. Важливою умовою діяльності представництва є довідка про уникнення подвійного оподаткування за кожен повний та неповний рік роботи. Довідка отримується головним підприємством в уповноважених на це органах у країні його реєстрації, за необхідності апостилюється та супроводжується нотаріальним перекладом. Позапланові документальні перевірки представництв іноземних компаній без права ведення господарської діяльності проводяться рідко, адже податкова адміністрація, з одного боку, демонструє лояльність до іноземного бізнесу, а з іншого – не може законно накласти величезні штрафи. Тому й немає мотивації для таких перевірок. Іноді у процесі перевірки від податківців можна почути, що представництво без права ведення господарської діяльності може бути визнане постійним, а воно має сплачувати всі податки, як і будь-яка юридична особа. Але такі висновки пояснюються лише незнанням законодавства щодо представництв. Перевірка представництва без ведення господарської діяльності проводиться фахівцями відділу прибуткового податку та податку на прибуток. Термін перевірки складає десять днів. За необхідності він може бути подовжений ще на десять днів. Фактично ж первинна перевірка документів у представництва без права ведення господарської діяльності, яке існує декілька років, за єдине джерело доходів має фінансування головного підприємства та витрачає основні кошти на заробітну плату, оренду та оплату зв’язку, може тривати лише декілька годин.
Ліквідація представництва Діяльність представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності припиняється у разі:
У разі припинення діяльності представництва іноземного суб'єкта господарювання Мінекономрозвитку приймає рішення про скасування запису в Реєстрі представництв та вилучення свідоцтва, про що представництво повідомляється у письмовій формі. У більшості випадків представництва припиняють діяльність саме за рішенням іноземного суб’єкта господарювання. На підставі цього рішення закриваються рахунки представництва, звільняються працівники і розпочинається найскладніший етап ліквідації. Щоб звернутися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі із заявою про скасування запису в Реєстрі представництв, необхідно пройти перевірку в Державній податковій інспекції за місцем реєстрації представництва та отримати від відповідного органу Державної митної служби України довідку про відсутність товарів і транспортних засобів у режимі тимчасового ввезення на територію України. Перевірка в ДПІ призначається саме на підставі рішення, яке має бути легалізоване чи апостильоване та супроводжуватися нотаріально посвідченим перекладом на українську мову. Ще одним обов’язковим документом є довіреність на особу, яка згідно з рішенням уповноважена здійснити всі необхідні дії для ліквідації представництва. Оскільки чітко визначеного порядку ліквідації представництва не існує, державні органи, які беруть участь у ліквідації представництва, діють за аналогією з ліквідацією юридичної особи. І саме ця аналогія ускладнює процедуру ліквідації. Так, податкова вимагає додаткового рішення про призначення ліквідаційної комісії, яке необхідно належним чином засвідчити та перекласти. За аналогією вимагають також здійснити публікацію про ліквідацію представництва у відповідних друкованих ЗМІ, щоб повідомити кредиторів і державні органи про закриття представництва. Але зазначені вимоги не передбачені жодним законодавчим актом. Строк, який має минути з моменту подання документів до призначення перевірки, також не визначений. Тож очікування може тривати від одного місяця до року. Усе залежить від регіону, у якому проводиться перевірка, завантаженості територіальної податкової інспекції та наявності відділу по роботі з нерезидентами. Довідка 12-ОПП дійсна два місяці з моменту видачі, тому одночасно з перевіркою в податковій необхідно провести перевірки в Пенсійному фонді та фондах соціального страхування. У Пенсійному фонді, центрі зайнятості та фондах соціального страхування ситуація з перевіркою майже така сама, як і в податковій. Фонди діють за аналогією, а тому починають вимагати документи, яких у представництва і бути не могло. Але зрештою ці органи знімають представництво з обліку, а його справа закривається. Рішення про скасуванню запису в Реєстрі представництв приймається в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі. Отримавши довідки з податкової та митної служби, а також рішення про ліквідацію і довіреність на уповноважену особу, можна подавати заяву до міністерства. Термін прийняття рішення про скасування запису в Реєстрі представництв становить 30 днів. Здійснивши всі зазначені кроки, необхідно звернутися до органів статистики, щоб виключити іноземне представництво з ЄДРПОУ. Для цього згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою КМУ від 22.01.1996 р. №118, необхідно надати такі документи:
Пройшовши всі етапи реєстрації або ліквідації представництва, розумієш, що це не так вже і складно, а така організаційно-правова форма, як представництво, – не найлегший варіант діяльності для нерезидента на території України.
Олексій ДОРОШЕНКО
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|