Мінекономрозвитку пропонує українцям новий проект Закону «Про особливості провадження ріелторської діяльності». Сьогодні цей сектор ринку практично не контролюється та не має ефективної системи регулювання. Проте чи стане зазначений нормативно-правовий акт рятівним ковтком повітря, або ж, навпаки, підживить корупційні схеми державних службовців?

Асоціація фахівців з нерухомості України б’є на сполох: на її думку, законопроект викликає глибоке розчарування і змушує ріелторів з острахом і тривогою очікувати його можливого ухвалення. Цей висновок організації ґрунтується на основних позиціях документа, який нібито: суттєво збільшить витрати ріелторів на провадження професійної діяльності та водночас обмежить їхній дохід, розширить перелік їхніх обов'язків без надання відповідних прав, необхідних для їх виконання, а також мінімізує права і повноваження ріелторів щодо здійснення професійного самоврядування.

Крім того, голова АФНУ Сергій Злидень в одному з інтерв’ю наголошує на необхідності зменшити державне втручання в діяльність ріелторів. Він стверджує, що владі можна регулювати роботу ринку лише за надзвичайних умов, яких в Україні точно немає. Негативним чинником буде також встановлення верхньої межі оплати ріелторських послуг на рівні 3% вартості нерухомого майна. Може статися так, що ріелтори вважатимуть цей відсоток нормою, і в цьому разі споживачі їхніх послуг лише програють.

До основних засад законопроекту належить і те, що ріелтори разом із третіми особами нестимуть солідарну відповідальність перед своїм клієнтом за заподіяні збитки та шкоду. Це зробить посередників відповідальними за прорахунки інших, що стане значним ударом для їхньої діяльності. Не можна буде нічого додати на свій захист і в договорі. Адже він матиме стандартизований вигляд, про що подбає Кабінет міністрів. Типовий акт про надання послуг створить і держава за допомогою Наглядової ради при Фонді державного майна України.

А Міністерство економічного розвитку і торгівлі стверджує, що відсутність належного законодавчого регулювання ріелторської сектора призводить до «сірої», напівлегальної діяльності. Також держслужбовці наголошують на суворій регламентації цієї сфери в розвинених державах. «За кордоном ріелторські послуги підлягають ліцензуванню, споживач на законодавчому рівні захищений від неякісних послуг, оплата праці ріелтора є законодавчо фіксованою та контролюється державними органами», – зазначається на урядовому порталі.

Проте хто і як контролюватиме ринок, на якому більше 30 тис. суб'єктів? Та яким чином відстежувати тисячі оголошень у засобах масової комунікації, щоб оцінити добропорядність посередника? Подібні питання чомусь залишаються поза увагою.

Своєю чергою президент Спілки фахівців з нерухомого майна України Олександр Рубанов виступає на захист законопроекту. Він стверджує, що ринку ріелторів потрібна хоч якась регуляція і подібний документ потрібен був ще вчора. «На тому етапі, на якому зараз перебуває ринок ріелторських послуг, пропонована законопроектом регуляція є оптимальним варіантом. Адже ринок досі залишається неврегульованим. З 1997 р. були намагання навести лад, але нічого так і не було запропоновано. Найголовніше те, що законопроект пропонує стандарти роботи, а їх в Україні, на жаль, не існує, не кажучи вже про етичні норми», – підкреслює експерт.

Він також сумнівається в реальності повної дерегуляції цього бізнесу, оскільки Україна ще не готова до неї. Олександр Рубанов навів приклад з Німеччиною, де дозволили сідати за кермо після бокалу пива: «Ми всі розуміємо, до чого подібні ініціативи призвели б в Україні». Фахівець зазначає: для таких нових моделей, як СРО, потрібно спочатку відрегулювати ринок, щоб люди, які на ньому працюють, врешті-решт знали, що вони роблять, для кого і навіщо. Лише після цього можна говорити про дерегуляцію.

Утім ринок ріелторських послуг має досить розгалужену систему, і законотворцям слід це врахувати. Жорстке державне регулювання, недосконалий законопроект і планований держреєстр ріелторів, який формуватиме Мінекономрозвитку, негативно вплинуть на багатьох гравців ринку. Великим корупційним плацдармом можна вважати і положення про “стажування та одержання за його результатами позитивної рекомендації як підстави для отримання кваліфікаційного свідоцтва”. Сьогодні така практика вважається вкрай негативною, і на різних рівнях роблять спроби відмінити її для оцінювачів. Утім законопроект «Про особливості провадження ріелторської діяльності» прагне такого нововведення ще й для фахівців із нерухомості.

За прогнозом президента федерації нерухомості «ФІАБСІ Україна» Олександра Бондаренка, після прийняття Закону ринок ріелторів залишать близько 50% підприємців. Хоча, на думку спеціаліста, ринок від цього має лише виграти.

Із тим, що подібні закони та «чистки» наведуть лад, не погоджується президент Спілки кризових менеджерів України Павло Міхайліді. Він підкреслює, що 50% підприємців підуть не з ринку, а в тінь. «Як можна сертифікацією убезпечити ринок від недбайливих підприємців? Якщо цими питаннями займатиметься або одна «найкраща» громадська організація, або вибраний орган влади, у будь-якому разі буде корупція, продаж індульгенцій чи заборона на роботу «ненаближеним» особам. Очищення ринку не відбудеться, а напруженість у підприємницькому середовищі гарантована», – стверджує експерт. На його думку, позитивного результату можна досягти лише шляхом розвитку асоціацій ріелторів та перетворення їх на організації саморегулювання високого рівня.

В Україні сформувалися два табори. До першого увійшли ті, хто втомилися від нерегульованого ринку ріелторів і чекають бодай якихось правил діяльності. До другого – ті, хто прагнуть якісних змін і вважають, що непродумані реформи можуть лише погіршити ситуацію. Подальша доля законопроекту «Про особливості провадження ріелторської діяльності» покаже, на чиєму боці уряд.

Володимир МАЛИНКА
прес-секретар Громадської ради при Держпідприємництва України