Задоволення майнових інтересів кредитора – головна мета останньої стадії господарського, цивільного та, рідше, адміністративного процесу – стадії виконання рішення.

Як зазначено в Законі «Про виконавче провадження» (ст. 52), у першу чергу стягнення звертається на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти, що знаходяться на рахунках, вкладах і на зберіганні в банку чи інших фінансових установах, у тому числі на тих рахунках, що будуть відкриті в майбутньому після винесення постанови про накладення арешту, накладається арешт. Якщо коштів у боржника немає або їх недостатньо для задоволення вимог кредитора (це трапляється майже у 90% виконавчих проваджень), звертається стягнення на майно боржника. Звернення стягнення відбувається за стандартною процедурою: опис майна, накладення арешту, оцінка майна та його продаж на прилюдних торгах.

Продаж майна відбувається відповідно до Типового положення про порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2012 р. №68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №745/4038 (далі – Положення).

Відповідно до п. 5.1 Положення переможець торгів на підставі копії затвердженого протоколу прилюдних торгів перераховує суму грошових коштів, зазначену в затвердженому протоколі прилюдних торгів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора торгів.

На перший погляд усе чудово: кредитор отримав присуджені кошти, переможець торгів придбав майно, боржник дістав звільнення від боргів, принаймні часткове, організатор торгів отримав винагороду. Однак існує ще одна складова відносин – податки. Відповідно до Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки в порядку та розмірі, встановлених законом. Порядок і розмір сплати податків прописані в Податковому кодексі України. Він визначає види податків, об’єкти і суб’єктів оподаткування, порядок і строки обчислення податків та пільги щодо їх сплати.

Одним із податків є податок на додану вартість. Відповідно до ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування є операції платника податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу/орендарю.

Серед операцій, що не є об’єктом оподаткування чи звільнені від оподаткування, немає операцій із продажу майна на публічних торгах. Тобто ця господарська операція оподатковується на загальних підставах. Проблема виникає, коли треба визначити момент виникнення податкових зобов'язань при продажі майна на публічних торгах і розмір податку, що сплачується їх учасниками. Боржник не отримує кошти на банківський рахунок. Не отримує він вказану суму і готівкою: вступає в дію обмеження в 10 тис. грн. на день при розрахунках між суб'єктами господарювання. Крім того, у разі появи готівки її буде негайно вилучено виконавчою службою. Але переможець торгів і не зможе розрахуватися інакше, ніж переказавши кошти на банківський рахунок організатора торгів – в іншому разі він не отримає права власності на предмет торгів. Якщо брати за відправну точку дату відвантаження товарів, то, як правило, продане майно не змінює місцезнаходження і нікуди не відвантажується, особливо якщо предметом продажу виступає нерухоме майно.

У ПКУ це питання викладено дуже стисло: «Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими ст. 187 і 198 цього Кодексу. Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту застосовується також на операції з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.»

Державна податкова служба тривалий час не мала відповіді на питання, коли саме (з якою подією) виникають податкові зобов'язання та податковий кредит. Однак зрештою Єдину базу податкових знань було доповнено відповіддю від 10.12.2012 р. У ній, зокрема, зазначено: «Датою виникнення податкових зобов'язань у спеціалізованої організації вважатиметься або дата зарахування коштів на рахунок організації такої винагороди, або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг з реалізації арештованого майна, в залежності від того, яка з подій відбулася першою».

Зі спеціалізованою організацією все зрозуміло: на суму винагороди така організація відображає податкові зобов'язання. А що ж боржник?

Відповідно до абз. 1 п. 189.4 ст. 189 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу. Буквально це означає, що податок нараховується на всю вартість майна, відчуженого у боржника. Однак чи дійсно це так?

У 2005 р. Міністерство юстиції України у роз’ясненні «Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна» від 29.06.2005 р. №25-32/998 зазначило, що спеціалізована організація лише здійснює реалізацію арештованого майна за дорученням органів Державної виконавчої служби за винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів тощо. Не належать до продажу операції з передачі товарів у межах договорів схову, довічного управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Проаналізувавши норми Закону України «Про податок на додану вартість», Мін’юст у зазначеному роз’ясненні дійшов висновку, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати як продаж або поставку товарів з таких причин:

• вилучення державним виконавцем арештованого майна у боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документа;
• при вилученні арештованого майна не відбувається переходу права власності від боржника до відповідного органу Державної виконавчої служби;
• при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу Державної виконавчої служби компенсації його вартості.

Але при цьому не відбувається також безоплатна передача арештованого майна, оскільки йдеться не про добровільну передачу майна, а про захід примусового виконання.

Таким чином, при здійсненні операцій із продажу арештованого майна через спеціалізовані організації податкові зобов'язання виникають лише із суми винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна боржника, а не з усієї вартості реалізованого майна. Як зазначено в роз’ясненні, датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата отримання коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а датою збільшення податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. Тобто податкові зобов'язання (на суму винагороди організатора аукціону) виникають у спеціалізованої організації з дня надходження коштів від переможця торгів, з яким підписується протокол прилюдних торгів.

Отже, боржник і переможець аукціону можуть не хвилюватися щодо податкових зобов'язань із ПДВ за результатами публічних торгів: ці зобов'язання виникають лише в організатора аукціону і виключно в межах суми винагороди за проведення торгів. Проте ця позиція потребує захисту в разі виникнення спору з податковими органами. Хоча Мін’юст наводить приклади із судової практики (рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2002 р. №2/73-2, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2003 р. №8/282, рішення Арбітражного суду Чернівецької області від 28.05.2001 р. №3/106, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2002 р. №8/282), які свідчать про те, що суди дотримуються цієї ж правової позиції, кожен юрист знає: податкова не звертає уваги на докази, які не укладаються у схему експропріації майна, обґрунтовану актами перевірок. Тож вибір за платником податків.

Марина ВАЩЕНКО
адвокат АО «Нечаєв і Партнери»