4 липня 2012 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції» (далі – Закон). Завдяки цьому документу учасники судового розгляду в порядку цивільного, господарського, адміністративного судочинства отримали право брати участь у судовому процесі шляхом проведення відеоконференції.

Згідно із Законом Цивільно-процесуальний кодекс України було доповнено ст. 158-1, у якій зазначено, що суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи іншого учасника цивільного процесу може постановити ухвалу про їхню участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Питання про участь тієї чи іншої особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніше ніж за п’ять днів до дня проведення судового засідання.

Застосування відеоконференції у судовому засіданні може відбуватися при розгляді справ у судах першої, апеляційної, касаційної інстанції та при перегляді справ у Верховному Суді України.

Щоб розібратися в тонкощах цього способу проведення судових засідань, слід визначити поняття «відеоконференція». Це телекомунікаційна технологія, що забезпечує одночасну двосторонню передачу, перетворення та представлення інформації на відстані в режимі реального часу. Згадані передача, представлення та перетворення здійснюються завдяки апаратно-програмним засобам. Як вони мають виглядати? Чіткої відповіді на це запитання немає.

Так, ЦПКУ зазначає, що використовувані в судовому засіданні технічні засоби та технології мають забезпечити, по-перше, належну якість зображення та звуку. По-друге, учасникам процесу слід надати можливість чути та бачити перебіг судового засідання, ставити запитання й отримувати відповіді, реалізовувати інші процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, тобто бути активними учасниками судового процесу.

Використання відеоконференції в цивільному процесі має низку переваг. Так, запровадження цього режиму проведення судових засідань спрямоване передусім на модернізацію судового процесу, підвищення оперативності судового розгляду справ і полегшення участі в ньому для сторін.

Відеоконференція покликана захистити сторони від надмірного затягування судового процесу, що є однією з найбільших проблем сучасного українського судочинства.

А першочергова причина затягування справи – неявка учасників процесу до зали судового засідання. Проведення слухання в режимі відеоконференції допоможе зекономити час та кошти, які витрачають, щоб доїхати або доставити особу до суду. Проте на практиці не все відбувається так, як хотілося б.

По-перше, Закон не визначив підстави, за наявності яких суд може прийняти рішення про проведення судового засідання за допомогою відеоконференції. А оскільки переліку підстав немає, суди приймають неоднозначні рішення про участь особи у відеоконференції.

Іншим недоліком є те, що сторони при проведенні судового засідання в режимі відеоконференції обмежені у можливості безпосередньо надавати докази, письмові пояснення тощо, що має наслідком порушення принципів змагальності та рівності сторін, які є одними з основних засад судочинства.

Ще одна проблема пов’язана з технічними несправностями та неналежною якістю зв’язку. ЦПКУ зазначає, що в разі виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали про таку участь суд відкладає розгляд справи, крім випадків, коли засідання може відбуватися без участі такої особи.

Також не слід залишати поза увагою матеріальний аспект, який є чи не найголовнішою перешкодою для реалізації Закону. Адже, щоб обладнати суди міста чи області відповідним устаткуванням, слід витратити значні кошти, а в багатьох судових установах грошей не вистачає навіть на конверти та найнеобхідніше приладдя.

Отже, можна дійти висновку, що етап впровадження відеоконференції як режиму проведення судових засідань затягнувся на невизначений строк. У цього нововведення є переваги, проте недоліків поки більше. Звісно, це не фундаментальні вади, а скоріше перешкоди, з якими ми стикнулися на початковому етапі.

Сподіватимемося, що в подальшому побачимо вдосконалену форму проведення судових засідань з відповідно відкоригованою законодавчою базою, що дозволить уникнути або принаймні зменшити ризик зловживань у судовому процесі.

Олександр КОЗАКОВ
юрист ЮК «Олексій Пуха і Партнери»