Про право на отримання грошової допомоги, яке не пов’язане з досягненням пенсійного віку.

у справі за конституційним зверненням громадянки Пастух Зінаїди Іванівни щодо офіційного тлумачення положення ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон № 3723) в системному зв’язку з положеннями п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Головуючий на засіданні – голова КСУ В’ячеслав Овчаренко. Суддя-доповідач у справі – Олег Сергейчук.

Обставини справи

Автор клопотання просив Суд розтлумачити положення Закону № 3723, відповідно до якого державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше десяти років виплачується грошова допомога в розмірі десяти місячних посадових окладів, в аспекті таких питань:

• за наявності яких умов (підстав) держслужбовець у разі виходу на пенсію має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів згідно з ч. 13 ст. 37 Закону № 3723;
• чи передбачене вказаним Законом для надання такої грошової допомоги крім наявності права виходу на пенсію при звільненні з роботи на підставі п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпПУ та наявності стажу державної служби не менше десяти років досягнення держслужбовцем пенсійного віку.

Необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень Закону № 3723 Пастух З. І. обґрунтувала їх неоднозначним застосуванням судами України та Головним контрольно-ревізійним управлінням України, що призвело до порушення її права на соціальний захист.

Суд встановив

КСУ, вирішуючи порушені в конституційному зверненні питання, виходить із того, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. з наступними змінами, «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. з наступними змінами.
За змістом вказаних законів право на пенсію за віком особа набуває не лише після досягнення загальновизначеного пенсійного віку чи пенсійного віку, встановленого спеціальним законодавством, а також у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин. Так, у ст. 21 Закону № 3721 передбачено випадки, коли пенсійний вік для визначеного в ній кола осіб, зокрема держслужбовців, знижено на півтора року порівняно із загальновстановленим.

Право на одержання пенсії держслужбовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – страховий стаж), у тому числі стажу держслужби не менше десяти років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах держслужбовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держслужбовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (ч. 1 ст. 37 Закону № 3723).
Держслужбовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше десяти років виплачується грошова допомога в розмірі десяти місячних посадових окладів (ч. 13 ст. 37 Закону № 3723).

Таким чином, грошова допомога в розмірі десяти місячних посадових окладів виплачується держслужбовцю за умови виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу держслужби не менше десяти років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги держслужбовцю у разі виходу його на пенсію в ч. 13 ст. 37 Закону № 3723 не встановлено.

КСУ зазначає, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов’язане з певним стажем роботи особи на посаді держслужбовця та припиненням цієї роботи у зв’язку з виходом на пенсію держслужбовця. Тому розірвання трудового договору з держслужбовцем з підстав, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ (зокрема, через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи), не може нівелювати право держслужбовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу держслужби не менше десяти років.

Отже, держслужбовець у разі дострокового (не раніше ніж за півтора року до встановленого законодавством строку) виходу на пенсію державного службовця на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я та неможливістю переведення за його згодою на іншу роботу відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпПУ за наявності стажу держслужби не менше десяти років і страхового стажу, як і інші держслужбовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в ч. 1 ст. 37 Закону № 3723, має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів.

Суд вирішив

1. В аспекті конституційного звернення положення ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723–XІІ з наступними змінами в системному зв’язку з положеннями п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпПУ, ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р. №3721–XІІ з наступними змінами необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше десяти років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних посадових окладів, яке не пов’язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в ч. 1 ст. 37 Закону №3723.

2. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.