Справа про право підприємств коригувати заробітну плату та інші виплати.

За позовом Особа 1 до публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі – ПАТ «Євраз Суха Балка») про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати за заявою Особа 1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) від 3 вересня 2014 р. Головуючий на засіданні – суддя ВСУ Анатолій Ярема.

Обставини справи

У липні 2012 р. Особа 1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 6 серпня 1996 р. він працював на різних посадах в ПАТ «Євраз Суха Балка», за час його роботи на підприємстві неодноразово підвищувалися тарифні ставки і посадові оклади, однак нарахування відповідачем середньої заробітної плати за час відпустки проводилося із порушенням законодавства.

Особа 1 просив суд стягнути із ПАТ «Євраз Суха Балка» на його користь недоплачені за час його відпусток 639 грн. 90 коп., а також стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи станом на день звільнення в розмірі 5 226 грн. 80 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2013 р. позов Особа 1 задоволено частково, постановлено стягнути з ПАТ «Євраз Суха Балка» на користь Особа 1 недоплачену заробітну плату за час відпусток в сумі 639 грн. 90 коп., в іншій частині позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2013 р. рішення суду першої інстанції в частині стягнення недоплаченої суми заробітної плати за час відпусток скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Особа 1 відмовлено, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою ВССУ від 3 вересня 2014 р. касаційну скаргу Особа 1 відхилено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2013 р. залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві Особа 1 просить скасувати ухвалу ВССУ від 3 вересня 2014 р., а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100 (далі – Порядок), ст. 60 ЗУ «Про акціонерні товариства».

На підтвердження своїх доводів Особа 1 наводить ухвали ВССУ від 19 березня 2014 р., від 26 березня 2014 р., від 23 квітня 2014 р., від 18 червня 2014 р., від 25 червня 2014 р. та від 2 липня 2014 р.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 22 грудня 2014 р. справу допущено до провадження у ВСУ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах ВСУ визнає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Судами під час розгляду справи встановлено, що Особа 1 з 6 серпня 1996 р. працював на різних посадах у ПАТ «Євраз Суха Балка». У цей період неодноразово підвищувались тарифні ставки і посадові оклади працівникам підприємства, проте зазначені підвищення не враховувались при обчисленні середнього заробітку при наданні відпусток працівникам.

Протоколом засідання наглядової ради ПАТ «Євраз Суха Балка» від 3 лютого 2012 р. вирішено надати згоду генеральному директору на проведення перерахунку та виплату заробітної плати за час відпусток працюючим та колишнім працівникам підприємства за період з 1 січня 1995 р.

Спільною постановою генерального директора та профспілкових комітетів ПАТ «Євраз Суха Балка» від 6 лютого 2012 р. було визнано порушення п. 10 Порядку при розрахунку заробітної плати за період відпусток працівникам ПАТ «Євраз Суха Балка» з 1 січня 1995 р. й постановлено провести перерахунок заробітної плати колишнім працівникам підприємства із застосуванням формули: корегуючий коефіцієнт = 1 + розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів (у частках одиниці) х 0,71.

Наказом генерального директора ПАТ «Євраз Суха Балка» від 16 лютого 2012 р. на виконання вищезазначеної спільної постанови проведено розрахунок сум недоплаченої заробітної плати за час відпусток і визначено порядок їх виплати.

У березні 2012 р. Особа 1 нарахована недоплачена заробітна плата за час відпусток у сумі 5 076 грн. 04 коп., за відрахуванням податку йому було виплачено 4 314 грн. 67 коп.

Задовольняючи позов Особа 1 у частині стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, суд першої інстанції виходив із того, що спільна постанова генерального директора та профспілкових комітетів має лише погоджувальний характер і не є рішенням уповноваженого органу відповідача, а тому ПАТ «Євраз Суха Балка», у порушення п.п. 2, 10 Порядку неправомірно зменшило коефіцієнт коригування тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, що спричинило недоплату позивачу заробітної плати за час відпусток.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення недоплаченої суми заробітної плати за час відпусток й ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що спільна постанова генерального директора та профспілкових комітетів прийнята за згодою роботодавця та профспілок у межах їх компетенції, вона не суперечить законодавству, є чинною, а відтак зменшення коефіцієнта коригування тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідає вимогам закону.

Проте у наданих для порівняння ухвалах ВССУ, постановлених у справах за позовами до ПАТ «Євраз Суха Балка» про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, суд касаційної інстанції виходив із того, що відсутні докази про те, що виконавчим органом – генеральним директором, у межах своїх повноважень, на підставі статуту підприємства, приймалось відповідне рішення у вигляді акта щодо зменшення коефіцієнта при розрахунку оплати праці у період відпусток працівників. Крім того, спільна постанова носить погоджувальний характер із профспілковими комітетами і не є належним рішенням уповноваженого органу ПАТ «Євраз Суха Балка».

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст.ст. 58 – 60 ЗУ «Про акціонерні товариства» і п. 10 Порядку, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить із такого.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п. 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення; на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Відповідно до ст. 58 ЗУ від 17 вересня 2008 р. №514-VI «Про акціонерні товариства» управління поточною діяльністю акціонерного товариства здійснює виконавчий орган товариства. До його компетенції належить вирішення всіх питань, пов’язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Згідно ч. 2 ст. 60 зазначеного Закону особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства, відповідно до повноважень, встановлених його статутом.

Висновок суду першої інстанції про те, що спільна постанова генерального директора та профспілкових комітетів акціонерного товариства носить виключно погоджувальний характер і не є рішенням уповноваженого органу відповідача, не ґрунтується на законі.

Спільна постанова прийнята на виконання рішення наглядової ради ПАТ «Євраз Суха Балка», вона не була предметом оскарження, є чинною і обов’язковою для виконання на підприємстві.

Таким чином у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що чинним законодавством передбачено право підприємства визначати розмір коефіцієнта коригування для встановлення середньої заробітної плати за час відпусток при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, а тому відповідач, як госпрозрахункове підприємство, з урахуванням фінансових можливостей правомірно здійснив таке коригування.

Відповідно до ст. 360-5 ЦПК України ВСУ відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Суд постановив

Керуючись ст. 360-3 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах ВСУ постановила у задоволенні заяви Особа 1 про перегляд ухвали ВССУ від 3 вересня 2014 р. відмовити.