Справа про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

За позовом Особа 1, Особа 2, Особа 3 до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу за заявою тимчасового адміністратора ПАТ «Дельта Банк» про перегляд ВСУ ухвали ВССУ від 19 червня 2015 р. Головуючий на засіданні – суддя ВСУ Анатолій Ярема.

Обставини справи

У лютому 2015 року Особа 1, Особа 2, Особа 3 звернулися до суду з позовами до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Зазначали, що 13 жовтня 2014 р. між Особа 1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу в сумі 24 550 доларів США на строк до 11 січня 2015 р. включно, а 12 січня 2015 р. Особа 1 звернулась до ПАТ «Дельта Банк» з проханням оформити депозитний договір у сумі 12 тис. доларів США на строк 3 місяці, а решту коштів виплатити їй готівкою, про що й було укладено договір від 12 січня 2015 р.

1 липня 2014 р. між Особа 2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу в сумі 25 тис. доларів США на строк до 29 грудня 2014 р. включно, 29 грудня 2014 р. Особа 2 звернулася до ПАТ «Дельта Банк» з проханням оформити депозитний договір у сумі 24 тис. доларів США, а решту коштів виплатити їй готівкою.

Саме такий договір й було укладено того ж дня.

13 жовтня 2014 р. між Особа 3 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу в сумі 24 550 доларів США на строк до 11 січня 2015 р. включно, а вже 12 січня 2015 р. Особа 3 звернулась до ПАТ «Дельта Банк» з проханням оформити депозитний договір у сумі 12 тис. доларів США на строк 3 місяці, а решту коштів виплатити їй готівкою. Такий договір було укладено 12 січня 2015 р.

Однак, ПАТ «Дельта Банк» відмовило Особа 1, Особа 2, Особа 3 у виплаті готівкою залишку коштів на їх поточних рахунках після переоформлення депозитних договорів, посилаючись на відсутність коштів у відділенні банку.

Відповідач, порушуючи умови договорів депозитного вкладу, не повернув суми вкладів позивачам, які вони просили стягнути на їх користь.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2015 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2015 р., позови Особа 1, Особа 2, Особа 3 задоволено: стягнуто на користь Особа 1 вклад за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для друга) у доларах США у розмірі 13 055,67 доларів США, на користь Особа 2 вклад за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий on-line» у доларах США у розмірі 1 394,83 доларів США, на користь Особа 3 вклад за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для друга) у доларах США у розмірі 13 047,40 доларів США; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою ВССУ від 19 червня 2015 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

У поданій до ВСУ заяві про перегляд судового рішення тимчасовий адміністратор ПАТ «Дельта Банк» порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд з передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень тимчасовий адміністратор ПАТ «Дельта Банк» посилається на ухвали ВССУ від 3 грудня 2014 р., 1 квітня 2015 р. в справі №6-48186св14 та 1 квітня 2015 р. в справі №6-775св15.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд встановив

Відповідно до ст. 353 ЦПК України ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 13 жовтня 2014 р. між Особа 1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для Друга) на суму 24 550 доларів США строком по 11 січня 2015 р. зі сплатою 9,5% річних.

Строк дії договору банківського вкладу від 13 жовтня 2014 р. закінчився 12 січня 2015 р. Того ж дня Особа 1 звернулась до ПАТ «Дельта Банк» з проханням оформити депозитний договір у сумі 12 тис. доларів США шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку (попередній договір вкладу), а решту коштів виплатити їй готівкою. Так, 12 січня 2015 р. між Особа 1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, перераховано 12 тис. доларів США, а у виплаті залишку коштів відмовлено, що підтверджується платіжним дорученням від 12 січня 2015 р. та випискою з особового рахунку Особа 1. Узяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, грошові кошти (депозит) та нараховані відсотки в сумі 13 055,67 доларів США Особа 1 не повернув.

1 липня 2014 р. між Особа 2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу «Найкращий on-line» на суму 25 тис. доларів США на строк по 28 грудня 2014 р. зі сплатою 10% річних.

Строк дії договору банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 1 липня 2014 р. закінчився 29 грудня 2014 р., і того ж дня Особа 2 звернулась до ПАТ «Дельта Банк» із проханням оформити депозитний договір на суму 24 тис. доларів США, шляхом перерахування коштів з її депозитного рахунку (попередній договір вкладу), а решту коштів виплатити їй готівкою. Того ж дня між Особа 2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США та перераховано 24 тис. доларів США, проте у виплаті залишку коштів відмовлено, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_2 за період з 1 по 31 грудня 2014 року, а згідно з випискою з того ж рахунку за період з 6 по 30 січня 2015 р. залишок на її картковому рахунку складав 1 394,83 долари США, з яких: 1 тис. доларів США – залишок вкладу, а 394,83 долари США – нараховані відсотки. Особа 2 неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, проте взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав, грошові кошти та нараховані відсотки в сумі 1 394,83 долари США не повернуто.

13 жовтня 2014 р. між Особа 3 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу «Найкращий» (для Друга) у доларах США на суму 24 550 доларів США на строк по 11 січня 2015 р. зі сплатою 9,5% річних.

Строк дії договору банківського вкладу у доларах США від 13 жовтня 2014 р. закінчився 12 січня 2015 р., і того ж дня Особа 3 звернулася до ПАТ «Дельта Банк» з проханням оформити депозитний договір у сумі 12 тис. доларів США шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку (попередній договір вкладу), а решту коштів виплатити їй готівкою. Заяву було задоволено, укладено договір банківського вкладу «Найкращий від Миколая» у доларах США, перераховано 12 тис. доларів США, а у виплаті залишку коштів відмовлено, що підтверджується платіжним дорученням від 12 січня 2015 р. та випискою з особового рахунку Особа 3.

Згідно з випискою з поточного рахунку Особа 3 за період з 6 по 30 січня 2015 р., залишок на її картковому рахунку складав 13 047,40 доларів США, з яких 12 550 доларів США – залишок вкладу, а 497,40 доларів США – нараховані відсотки. Особа 3 зверталась до відповідача з вимогою про повернення їй грошових коштів, проте кошти в сумі 13 047,40 доларів США не повернуто.

У справі, про перегляд якої подано заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що ПАТ «Дельт Банк» порушило зобов’язання за договорами банківського вкладу, а тому кошти за депозитними договорами, укладеними між банком та позивачами, і відсотки за ними підлягають стягненню з банку на користь позивачів.

Разом з тим у наданих для порівняння судових рішеннях, зокрема ухвалах ВССУ від 3 грудня 2014 р., 1 квітня 2015 р. в справі №6-48186св14 та 1 квітня 2015 р. в справі №6-775св15, суди керувалися тим, що на момент винесення рішення про стягнення коштів за договором банківського вкладу в банківській установі запроваджено тимчасову адміністрацію, під час дії якої вимог вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку виплачуються в межах граничної суми відшкодування (200 тис. грн.) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) у визначений законом спосіб та за певною процедурою.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права – ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом вищезазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.

3 березня 2015 р. на підставі постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.

Згідно з п. 16 ст. 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Суд ці положення Закону не врахував, не звернув уваги на те, що з 3 березня 2015 р. Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції (7 квітня 2015 р.) у банк вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції, а суд першої інстанції належним чином не встановив фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не врахував зазначених норм матеріального права, тому ухвалені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3602 ЦПК України ВСУ розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому згідно зі ст. 335 цього Кодексу не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та давати їм оцінку.

Допущені судами порушення не дозволяють ВСУ прийняти рішення по суті спору.

Ураховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд постановив

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 3603, частинами 1 та 2 ст. 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах ВСУ постановила заяву тимчасового адміністратора ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково.

Ухвалу ВССУ від 19 червня 2015 р., ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2015 р. та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.