Відповідальність суддів у світлі нового законодавства України.
16 вересня 2016 р. у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відбулась конференція «Відповідальність суддів у світлі нового законодавства України», організована ВССУ спільно з проектом Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні».
Упродовж двох сесій судді, науковці, представники органів державної влади, міжнародні експерти обговорювали положення, що регулюють підстави притягнення суддів до відповідальності, зокрема за ухвалення завідомо неправосудного рішення та за порушення прав людини, встановлені в рішеннях Європейського суду з прав людини, а також стандарти Ради Європи, практику ЄСПЛ та рішення Комітету міністрів Ради Європи щодо відповідальності суддів.
Вітаючи учасників конференції, суддя, секретар пленуму ВССУ Дмитро Луспеник від імені суддів ВССУ, голови Суду Бориса Гулька висловив вдячність проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в України» за надання експертної допомоги Україні у впровадженні реформ сектора правосуддя.
Актуальність обговорюваних під час заходу проблем відповідальності суддів, підкреслив Дмитро Луспеник, має надзвичайно важливе значення у світлі проведення судової реформи. Для суддів, як діючих, так і майбутніх, важливим є розуміння статусу судді та його модернізація у контексті конституційних змін щодо правосуддя, так і судоустрійних змін. «Статус судді – це не лише сукупність його прав та обов’язків, – сказав доповідач, – а й відповідальність перед державою за вчинені дії. І нас сьогодні будуть цікавити не дії судді поза межами суду і процесу, а саме дії при відправленні правосуддя, тобто процесуальні дії персоніфікованого судді».
Секретар пленуму ВССУ звернув увагу на те, що ВССУ, незважаючи на численні засідання пленуму, робочих груп, Науково-консультативної ради суду, поки що не зміг прийняти постанову пленуму про відповідальність судді за постановлення завідомо неправосудних судових рішень. На думку Дмитра Луспеника, причина цього полягає в архаїчності самої природи ст. 375 КК України, адже, за його словами, позиції науковців, представників ВСУ, ГПУ, САПУ та інших заінтересованих осіб, до яких суд дослухається, є кардинально протилежними.
Разом з тим, зауважив Дмитро Луспеник, також актуальною є тематика відповідальності судді за порушення прав людини, встановлених у рішеннях ЄСПЛ. Адже відомо, що наявність відповідальності суду (судді), який відправляє правосуддя, є однією з гарантій нормального функціонування судової системи і механізму реалізації судової влади. Будь-які незаконні дії органу судової влади (судді) при відправленні правосуддя повинні розглядатися як порушення принципів правосуддя, – підкреслив Дмитро Луспеник.
Учасників зібрання також привітали і наголосили на актуальності обговорення порушених питань, особливо напередодні набрання чинності відповідними законодавчими змінами, заступник голови Вищого господарського суду України Сергій Могил та спеціаліст програм відділу правового співробітництва Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Олександра Ситник.
Відтак учасники першої сесії «Стандарти та рекомендації Ради Європи щодо відповідальності суддів», модератором якої виступила менеджер Проекту Інна Ліньова, розглянули підстави кримінальної відповідальності судді за прийняття завідомо неправосудного рішення, ознайомилися з практикою відповідальності суддів за ухвалені ними рішення у європейських державах та обговорили роль ревізійної інстанції у протидії постановленню суддею завідомо неправосудного рішення.
Тематика відповідальності судді, а особливо кримінальної відповідальності, яку відзначив у своїй доповіді суддя, заступник голови ВССУ Станіслав Кравченко, є надзвичайно актуальною для ВССУ.
Як наголосив доповідач, всю актуальність та складність окреслених питань вдалося відчути при підготовці проекту постанови пленуму ВССУ «Про застосування норм законодавства у кримінальних провадженнях щодо постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови».
Так, за його словами, найбільш дискусійним стало питання притягнення до кримінальної відповідальності за прийняття завідомо неправосудного рішення, якщо воно набрало законної сили і не було змінене чи скасоване судами вищих рівнів. Разом з тим, підкреслив суддя, не менш складним виявилися питання правомірності притягнення до відповідальності за прийняття завідомо неправосудного рішення судді Конституційного Суду України.
І в цьому сенсі, як зазначив Станіслав Кравченко, науковці та практики, які працювали над проектом зазначеної постанови, висловлювали протилежні позиції. «Безперечно, ці питання рано чи пізно знайдуть своє остаточне вирішення у судовій практиці, однак не хотілося б, щоб цей шлях завідомо передбачав необґрунтовані кроки у рішеннях, згідно з якими судді притягуються до кримінальної відповідальності, – зауважив доповідач. – Для усіх очевидним є те, що помилки у цьому процесі, на жаль, можуть мати своїм наслідком не лише порушення прав окремих осіб, а й підрив авторитету правосуддя у цілому, чого ми не можемо допустити».
Також, користуючись нагодою, Станіслав Кравченко висловив вдячність учасникам заходу за готовність поділитись досвідом та можливість обговорення проблемних питань на високому професійному рівні.
Суддя Верховного Суду Республіки Хорватія, експерт Ради Європи Джуро Сесса у своєму виступі розкрив стандарти Ради Європи стосовно відповідальності суддів за ухвалені ними рішення.
Він розповів про основні документи Ради Європи щодо відповідальності суддів. Зокрема, за його словами, важливі положення про кримінальну, цивільну та дисциплінарну відповідальність суддів викладені у Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності. Зокрема, КРЄС зазначає, що судді не повинні нести кримінальну відповідальність у разі ненавмисних правопорушень під час здійснення ними своїх функцій.
На думку Джуро Сесса, у суспільстві не завжди є розуміння того, що суддя у своїй діяльності повинен бути незалежним. Часто вважають, що судді наділені незалежністю, щоб уникнути відповідальності. Водночас незалежність судової влади потрібна насамперед громадянам, які приходять до суду за захистом своїх прав.
Також, зазначає доповідач, Рада Європи наголошує на застосуванні й дотриманні всіх принципів незалежності судової влади, що викладені у документі Магна Карта суддів КРЄС (2010), а також на дотриманні гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Академік Національної академії правових наук, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Олександр Костенко проаналізував роль ревізійної інстанції у протидії постановленню суддею завідомо неправосудного судового рішення.
Актуальним питанням відповідальності суддів та забезпечення їх незалежності присвятив свій виступ професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Петро Андрушко.
У своєму виступі суддя ВССУ, вчений секретар НКР при Суді Олег Ткачук відзначив, що, безперечно, особи, які беруть участь у справі, зацікавлені в ухваленні законних і справедливих рішень. Водночас, на його думку, не менш пріоритетним для вищестоящих судів та Європейського суду з прав людини є відновлення прав, які було порушено судами нижчої інстанції, адже від цього залежить довіра суспільства до судової влади загалом.
Законодавство висуває досить високі вимоги до кандидатів на посаду судді. Та, вочевидь, вони не є гарантією високої кваліфікації та доброчесності судді. Разом з тим, констатував суддя ВССУ, не можуть бути судові рішення справедливі, законні та передбачувані, якщо матеріальні та процесуальні законодавчі норми не є справедливими по своїй суті та не відповідають інтересам суспільства.
Водночас потрібно розрізняти випадки, коли ухвалюється неправосудне рішення, та коли суддя, діючи добросовісно та чесно, припустився помилки. Крім того, всім відома проблема невиконання судових рішень в Україні, як наголосив доповідач, що негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в такому випадку не досягається кінцева мета справедливого правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їх порушених прав. Тому врегулювання питання відповідальності всіх державних органів влади дасть змогу створити цілісну систему відповідальності.
Також у рамках зазначеної тематики із доповідями виступили: Олександра Ситник («Індивідуальна відповідальність посадових осіб за порушення прав людини: практика ЄСПЛ»), Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ Іван Ліщина («Особливості виконання рішень ЄСПЛ»), директор Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України Юрій Моісеєв («Практичні проблеми подання регресного позову у справах, в яких ЄСПЛ встановив порушення Україною положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»).
На завершення конференції присутні наголосили на важливості подальшого проведення подібних заходів.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|