Законопроєктом пропонується внесення змін щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку та нововведення щодо націоналізації банків.

При визнанні банку неплатоспроможним власники матимуть право вимагати через суд тільки відшкодування, для розрахунку якого залучатимуться аудитори. В разі скасування рішення про виведення банку з ринку, становище цього банку не повинно відновлюватися.

Верховний Суд розглядатиме справи про виведення банку з ринку, можливу докапіталізацію державою відшкодування збитків за визнання банку неплатоспроможним, а також всі поточні судові справи з цих питань на стадії апеляції.

Пропонується запровадження нового терміну – професійні судження у ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Законопроєктом передбачені зміни щодо корпоративного управління, вдосконалення законодавства стосовно судового провадження у справах про виведення банку з ринку. Деталізовано розділ про істотну участь в капіталі банку і його структуру власності, прописаний порядок набуття/збільшення істотної участі, за порушення якого НБУ може тимчасово позбавити власника використання права голосу і вимагати відчуження відповідних акцій банку. Національний банк України отримує право вимагати зміни складу ради чи правління банку, якщо вважатиме, що ці особи неефективні.

Банківська установа зобов’язується визначати пов’язаних осіб до здійснення операцій з ними.

Уточнюється поняття банківської таємниці, визначаються умови поширення інформації, яка відноситься до банківської таємниці. Розкриття таємниці Національним банком можливе у трьох випадках: на запит фізичної особи, на запит юридичної особи (за певних обставин) та за рішенням суду.

Найбільші зміни стосуються статей 41 та 41.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у яких забороняється власникам неплатоспроможних банків отримувати назад у власність фінансові установи.

Національний банк України може надавати довіреній особі завдання щодо голосування на загальних зборах учасників банку, а саме перелік питань порядку денного загальних зборів із зазначенням того, як і за яке (проти якого) рішення потрібно проголосувати, та вказівки щодо участі в управлінні банком.

Які ризики присутні в законопроєкті?

У порядку задоволення вимог до банків ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ч.3 п.6 ст. 52) пропонується надати повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженій особа Фонду до завершення ліквідаційної процедури банку ініціювати процеси, позови чи провадження у будь-яких судах та/або арбітражах належної юрисдикції щодо заподіяної шкоди банку фізичними чи юридичними особами та державами, внаслідок реквізиції, руйнування, шкоди або знецінення майна (інвестицій) банку внаслідок військових дій, збройних конфліктів, громадських заворушень або інших подібних дій.

Відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи корупціогенним фактором є: «нечітке визначення функцій, прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». В даному випадку невичерпність дій надає дискреційні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженій особі Фонду.

У ст. 79 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» пропонується загальний розмір шкоди, що може бути стягнуто з НБУ у разі визнання протиправним (незаконним) рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції НБУ про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, визначати на підставі підтвердження міжнародно визнаної аудиторської фірми.

Відповідно до п.4.1 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Кабінетом Міністрів України корупціогенним фактором є відсутність у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта, яким регулюється реалізація суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків фізичними та юридичними особами, адміністративних процедур або наявність у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта нечіткостей встановленої адміністративної процедури, що здатні створити умови для здійснення корупційних дій або виникнення корупційних відносин.

Варто зазначити, що окрім капіталу в розділі «Пасиви» балансу банку є також зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами банку. При реалізації ч.4 ст.79 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» рішення про ліквідацію банку визнається незаконним, тоді відповідно власники істотної участі такого банку не нестимуть відповідальності перед кредиторами, що передбачено в ст.58 цього Закону.

Інші зауваження:

1. Внесенням змін в п.2 ст.182 КПК України пропонуються нічим не обґрунтовані виключення, які дозволяють розпорядження публічними коштами. Це суперечить сутності цього запобіжного заходу та сприяє зловживанням у розпорядженні публічними коштами. Передбачається, що Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб можуть виступати заставодавцями перед колишніми чи діючими працівниками, за рахунок власних коштів, що не включаються до державного бюджету. При заставі розпоряджаються власними коштами, а не коштами інших осіб.

2. Запропоновані зміни п.6 ст.76 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» в частині права НБУ прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі, якщо банк не виконав свої зобов’язання перед вкладниками та іншими кредиторами через недостатність коштів, не містять в собі критерію матеріальності і можуть бути невідповідними з тяжкістю порушення. Не може бути банк ліквідований за борг в тисячу гривень перед вкладником чи кредитором.

3. Запропоновані зміни ст.74 ЗУ «Про національний банк України» пропонують «Рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових та службових осіб можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення їх законності», хоча мету заперечення в суді визначає сам позивач через порушення його прав.

4. Законопроєктом у ч.5 п.16 ст. 41-1 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пропонується: «У разі виявлення зобов'язань банку перед іншими особами, що не обліковувалися за балансовими та/або позабалансовими рахунками банку на момент набуття права власності на акції банку державою, правочини, за якими виникають такі зобов'язання, вважаються нікчемними, а зобов'язання не підлягають виконанню банком». На практиці нікчемними можна оголосити для прикладу депозити вкладників банку, які знаходять на непідконтрольних територіях, які були списані з його балансу шляхом передачі фінансовим компаніям без згоди з вкладниками (але за згоди регулятора) чи не були внесені в облікові системи внаслідок шахрайських дій співробітників банку. Після прийняття цієї норми вкладникам окрім укладеного договору з банком та прибуткового касового чи платіжного документу потрібно отримати окреме підтвердження, що їх внесок враховується на балансі банку, застерігаючись від ризиків втрати.

5. У ст. 34 норма про повідомлення НБУ особою, яка має намір придбати у власність акції банку в розмірі, що перевищує 10, 25, 50 і 75% статутного капіталу за три місяці до дати такого придбання скасована. У запропонованій редакції особа не повинна завчасно повідомити НБУ про свої плани придбати акції та надати повний пакет документів для такого узгодження.

6. Вцілому підтримуючи ідею реструктуризації Фондом заборгованості клієнта за кредитами в неплатоспроможних банках, законопроєктом не обмежується такий період строком ліквідації банку, як це визначено в чинному п.5 ст.48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Довідка:

На сьогодні в Україні понад 500 млрд. грн. проблемної заборгованості колишніх власників банків і пов'язаними з ними осіб.

Володимир Антків

Аналітик законопроектів у сфері фінансів, публічних закупівель,

промислової політики та транспорту Аналітичного центру "Інститут законодавчих ідей"

Джерело: www.blog.liga.net