Установа з довгою назвою «Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» більш відома як АРМА – Агентство з розшуку й менеджменту активів (далі – АРМА).

- Що передувало створенню АРМА?

До створення АРМА арештоване у кримінальних провадженнях майно вартістю в мільярди гривень по всій країні або залишалось у віданні власника із забороною його відчуження, або вилучалось у нього, проте обидва сценарії негативно впливали на вартість або капіталізацію та/ або інвестиційну привабливість такого майна.

У разі залишення майна у віданні власника, ризик його знецінення був порівняно невеликим, однак таким чином не вдавалося досягнути мети арешту, оскільки підозрюваний у вчиненні злочину мав можливість одержувати доходи від використання майна, потенційно здобутого злочинним шляхом. Своєю чергою це ускладнювало повернення на користь держави таких доходів у разі завершення розгляду кримінального провадження конфіскацією чи спеціальною конфіскацією. Більш того, заборона продажу майна часом шкодить інтересам його власників, до прикладу, коли майно через свої ринкові якості є таким, що потребує продажу в конкретний момент часу.

Під час вилучення арештованого майна у власника жоден з органів державної влади не був уповноважений вчиняти з ним активних операцій, а міг лише зберігати його. Проте на зберігання арештованого майна у правоохоронних органів часто не вистачало коштів.

Отже, таке вилучення, по суті, було вилученням майна з обороту, знерухомленням, що неминуче призводило до знецінення такого майна. Від такого знецінення негативних наслідків зазнавали всі — і власник, у разі повернення йому знеціненого майна після скасування арешту, і держава — у разі стягнення знеціненого майна внаслідок конфіскації чи спеціальної конфіскації.

Прикладом можуть бути арештовані транспортні засоби на штрафних майданчиках, опечатані офісні приміщення, вилучені товари з групи товарів швидкого обороту, вилучені матеріали та засоби виробництва, арештовані кошти на рахунках, на які не нараховуються відсотки, арештована і вилучена готівка тощо.

- Які основні напрями діяльності Центрального міжрегіонального територіального управління Агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочині?

АРМА є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноваженим на формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, які можуть бути арештовані у кримінальному провадженні, а також управління активами, які арештовані у кримінальному провадженні.

У своїй структурі АРМА має розгалужену структуру територіальних органів, в тому числі і Центральне міжрегіональне територіальне управління АРМА.

Центральне міжрегіональне територіальне управління АРМА об’єднує Київську, Житомирську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ з місцезнаходженням у місті Києві.

Основними напрямками діяльності АРМА є виявлення та розшук активів, управління активами, формування державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на територіях закріпленими за кожним територіальним управлінням АРМА.

- Що містить у собі поняття «розшук активів»?

Одним із основних завдань АРМА є виявлення та розшук активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі – Спеціальний Закон), розшук активів - діяльність із визначення місцезнаходження активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Отже, розшук активів, являє собою комплекс заходів, що здійснюються уповноваженим підрозділом АРМА, з метою визначення місцезнаходження таких активів.

- Яким чином виявляються та розшукуються активи, які в подальшому можуть бути передані в управління АРМА?

Статтею 10 Спеціального Закону АРМА наділена повноваженнями щодо отримання доступу до всіх реєстрів та інформаційних банків даних, розпорядниками та/або володільцями яких є державні органи та органи місцевого самоврядування, а уповноважені особи АРМА мають право витребовувати у цих органах документи, які можуть сприяти процесу виявлення та розшуку активів.

АРМА у своєму розпорядженні має безоплатний доступ до інформації, що є у володінні державних органів, органів місцевого самоврядування.

На сьогоднішній день на підставі укладених міжвідомчих угод, в тому числі прийнятих спільних рішень, АРМА має доступ до 43 реєстрів та інформаційних баз даних з обмеженим доступом.

Наразі, на жаль,у суспільстві склалася хибна думка про те, що встановлюючи факт існування активів та визначаючи їх місцезнаходження, АРМА обмежується лише тим, що здійснює певні пошукові дії в реєстрах та базах даних, держателями яких є державні органи, досліджує відкриті джерела інформації, робить окремі письмові запити, за якими отримує документи та іншу інформацію від державних органів, а також здійснює поверховий обмін інформацією з відповідними аналоговими органами іноземних держав.

Враховуючи вищесказане, існування помилкового уявлення про роботу АРМА, функціонування зводиться до рівня послуг, які надаються слідчим, детективам, прокурорам, слідчим суддям (судам).

Проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 16 Спеціального Закону, завданням АРМА є не лише вжиття заходів з виявлення та розшуку активів, але й подальша взаємодія з органами, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури, судів з метою накладення арешту на такі активи та їх конфіскації.

- Які загальні засади управління арештованими активами?

1) Забезпечення збереження активів та їх економічної вартості. Цей принцип застосовується для всіх шляхів управління будь-якими арештованими активами, якщо іншого прямо не передбачено Спеціальним Законом (пункт 4 частини першої статті 1 Спеціального Закону).

2) Ефективність, а також збереження та збільшення вартості активів. Цей принцип застосовується для управління такими активами як: рухоме та нерухоме майно, цінні папери, майнові та інші права, і тільки шляхом (у спосіб) їх передачі в управління на підставі договору управління (частина третя статті 21 Спеціального Закону)

3) Строковість і непередбачувана тривалість. Цей принцип прямо не передбачено Спеціальним Законом, хоча безпосередньо випливає зі змісту його положень. Частиною третьою статті 20 та частиною восьмою статті 21 Спеціального Закону встановлено загальне правило:

а) у разі скасування арешту прийнятих в управління активів у формі рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, майнових та інших прав, АРМА має повернути такі активи їх законному власнику; у разі скасування арешту прийнятих в управління коштів чи банківських металів АРМА перераховує відповідні кошти та нараховані за ними проценти або здійснює переказ банківських металів та нарахованих за ними процентів на рахунок їх законного власника;

б) у разі ж, якщо активи у формі рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, майнових та інших прав було реалізовано, АРМА повертає законному власнику одержані від цього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами. При цьому особа законного власника (попередній власник реалізованого активу чи держава) визначається виходячи з того, як закінчиться кримінальне провадження.

Наведені правила свідчать, що управління майном – суто тимчасовий захід, тривалість якого до того ж не піддається жодним прогнозам. Арешт може бути скасовано в будь-який час слідчим суддею чи судом за клопотанням як власника, так і третьої особи (про яку слідству, до речі, може бути невідомо), саме досудове розслідування може бути завершено без перспективи судового слідства.

Ці обставини вносять елемент істотного ризику як у діяльність АРМА з організації заходів управління майном, так і в діяльність управителя з управління арештованим майном, адже в умовах непрогнозованої тривалості управління є ймовірність вжиття низки заходів з організації управління, понесення певних витрат як АРМА, так і управителем, після чого не виключене раптове припинення управління.

У зв’язку з цим АРМА дотримується підходу економії ресурсів на етапі організації управління майном, а управителі — зазвичай утримуються від істотних довгострокових інвестицій в об’єкт управління.

- Як свідчать положення частини другої статті 19 Спеціального Закону, а також положення частини шостої статті 100 КПК, на підставі ухвали слідчого судді або суду, чи згоди власника арештованих активів, в АРМА виникає група прав управління щодо майна, арештованого у ході кримінального провадження. Які саме це права?

Частиною другою статті 395 ЦК України передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно, поряд із видами таких прав, що вказані у частині першій цієї статті. Тобто, цією нормою ЦК України встановлено правило, що перелік речових прав на чуже майно за ЦК України невичерпний, якщо саме законом буде передбачена наявність іншого виду речового права на чуже майно, окрім вказаних у частині першій статті 395 ЦК України.

Права АРМА щодо управління арештованими активами, які виникають на підставі ухвали слідчого судді або суду, чи згоди власника активів, є саме іншим видом речового права на чуже майно у розумінні частини другої статті 395 ЦК України.

Зміст прав управління АРМА щодо арештованого майна слід тлумачити у системному зв’язку положень пункту 4 частини першої статті 1, пункту 4 частини першої статті 9 та статей 19–24 Спеціального Закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Спеціального Закону, управління активами – діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів, чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Водночас, відповідно до пункту 4 частини першої статті 9 Спеціального Закону, АРМА виконує такі функції: організація здійснення заходів, пов’язаних з проведенням оцінювання, веденням обліку та управлінням активами.

Відповідно до частини першої статті 21 Спеціального Закону, управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється АРМА шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Наведені положення Спеціального Закону у системному зв’язку свідчать про те, що АРМА самостійно не здійснює безпосереднього управління арештованими активами. Безпосереднє управління арештованим активом здійснює відібраний за конкурсом управитель на підставі договору управління.

Безпосередню реалізацію такого майна здійснює відібраний за конкурсом реалізатор. Якщо йдеться про грошові кошти і банківські метали, безпосереднє управління такими активами здійснює банк (стаття 20 Спеціального Закону).

Відповідно, права АРМА з управління арештованим майном є правами з організації управління такими активами. Відповідно, з-поміж положень Спеціального Закону щодо прав АРМА з управління арештованим майном найбільш точно зміст таких прав передає саме пункт 4 частини першої статті 9 Спеціального Закону.

У цьому контексті положення пункту 4 частини першої статті 1 Спеціального Закону застосовуються до прав АРМА з управління арештованим майном, але в контексті пункту 4 частини першої статті 9 Спеціального Закону, тобто крізь призму того, що вони полягають саме в організації управління арештованим майном, а не у безпосередньому управлінні ним.

З більш практичного погляду права АРМА з управління арештованим майном охоплюють права володіння, користування та/або розпорядження активами, але у такий спосіб, щоб забезпечити подальше безпосереднє управління ними спеціальними суб’єктами – управителем, реалізатором, банком тощо.

Права АРМА з управління арештованими активами мають пріоритет над правами власника активів.

Якщо майно передано в управління АРМА на підставі рішення слідчого судді, суду, то відповідний титул АРМА виникає на підставі судового рішення, яке згідно зі статтею 129-1 Конституції України є обов’язковим до виконання всіма особами, а за його умисне невиконання передбачено кримінальну відповідальність за статтею 382 КК України.

Разом з тим в управління АРМА може бути передано лише арештоване у ході кримінального провадження майно. Арешт, своєю чергою, є забороною реалізації власником кола належних йому прав. Відтак наявність в АРМА таких самих прав, як у власника активів, не може порушувати права власника активів, у той час як йому заборонено їх здійснювати.

Зрештою, Спеціальний Закон у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму про пріоритет його положень над положеннями інших нормативно-правових актів.

Правові наслідки дії арешту майна у формі навіть заборони лише розпорядження активом (без заборони користування), можна проілюструвати на прикладі відносин оренди арештованого майна.

Унаслідок арешту власник позбавляється права здавання в оренду відповідних приміщень – тимчасово (на строк дії арешту та управління майном) втрачає частину своєї правосуб’єктності щодо арештованого майна.

Передання майна в оренду є здійсненням власником не лише права користування, а й права розпорядження своїм майном, оскільки оренда приводить до появи нових прав та обов’язків щодо об’єкта оренди, які обтяжують право власності (аналогічно до застави, іпотеки, арешту тощо), тоді як право розпорядження майном у власника заборонено арештом такого майна у кримінальному провадженні.

Простіше кажучи, власник продовжує залишатися власником, натомість не може здійснювати свого права власності у спосіб передання майна в оренду, тобто не може надалі бути орендодавцем, передавати майно в оренду й одержувати за це плату. Таким чином, за вказаних умов власник не може надалі виконувати власних зобов’язань за договором оренди та здійснювати права, що кореспондують таким зобов’язанням.

Підстава неможливості цього (арешт майна з подальшим переданням його в управління) може вважатися випадком у розумінні статті 617 ЦК України.

- А в яких випадках реалізуються активи?

Спеціальним законом прямо визначено, що реалізації підлягає майно, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню. Це можуть бути продукти харчування, товари широкого вжитку, сировина, паливні матеріали, інше рухоме майно. Постановою КМУ затверджено Примірний перелік арештованого майна, що підлягає реалізації.

Усі групи майна, вказані у зазначеному положенні Спеціального закону (ЗУ «Про АРМА» та у Примірному переліку, об’єднує те, що для цілей збереження його вартості таке майно доцільніше продати, ніж управляти ним в інший спосіб. Цей висновок додатково підтверджується положеннями постанови КМУ від 13.09.2017 № 685, згідно з пунктом 2 якої, Примірний перелік не є вичерпним, а реалізації може підлягати майно, яке не визначене у Примірному переліку, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більш ефективно порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених законом.

- АРМА хотіла б самостійно управляти корупційними активами?

Відповідно до законодавства АРМА не може цього робити і це концептуально правильно, також, на сьогодні не розглядаються ініціативи щодо внесення відповідних змін до законів.

Відповідно до статті 21 Спеціального Закону, управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється АРМА шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Наведені положення у системному зв’язку свідчать про те, що АРМА самостійно не здійснює безпосереднього управління арештованими активами. Безпосереднє управління арештованим активом здійснює відібраний за конкурсом управитель на підставі договору управління. Безпосередню реалізацію такого майна здійснює відібраний за конкурсом реалізатор. Якщо йдеться про грошові кошти і банківські метали, безпосереднє управління такими активами здійснює банк (стаття 20 Спеціального закону).

Водночас, відповідно Спеціального Закону, АРМА виконує такі функції: організація здійснення заходів, пов’язаних з проведенням оцінювання, веденням обліку та управлінням активами.