Cамочинно збудована нерухомість не є об’єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу між подружжям. Такий висновок зробив ВС в постанові №587/1186/18.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

22 вересня 2021 року м.Київ справа №587/1186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І.,

суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ДУНДАР І.О.,

КРАСНОЩОКОВА Є.В., ТІТОВА М.Ю. (доповідач) розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 2 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 18.06.2020 та постанову Сумського апеляційного суду від 22.09.2020,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2 та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину об’єкта незавершеного будівництва, який розташований за Адресою 1.

На обґрунтування позову зазначала, що з 2.07.98 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. 24.03.98 рішенням 13 сесії 22 скликання Стецьківської сільської ради Особі 2 було надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га за Адресою 1. У 2005 році на вказаній земельній ділянці побудовано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Домоволодіння із земельною ділянкою загальною площею 0,12 га за вказаною вище адресою за Особою 2 не зареєстроване, тому воно є об’єктом незавершеного будівництва.

Посилаючись на викладене, Особа 1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Сумського райсуду від 18.06.2020, залишеним без змін постановою САС від 22.09.2020, позов Особи 1 задоволено.

Визнано за Особою 1 право власності на 1/2 частину об’єкта незавершеного будівництва, який розташований за Адресою 1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право позивача на частину спільно набутого майна подружжя (об’єкта незавершеного будівництва, збудованого під час шлюбу), яке належить їй на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами, було порушено відповідачем, який не оформив в установленому порядку право власності на нього, тому Особа 1 позбавлена можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2020 року Особа 2 звернувся до ВС з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Сумського райсуду від 18.06.2020 та постанову САС від 2.09.2020 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на п.1 ч.2 ст.389 Цивільного процесуального кодексу, зазначав, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові ВС від 20.05.2020 в справі №466/6705/14-ц.

Крім того, заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п.4 ч.2 ст.389 ЦПК).

Суди не врахували його доводи про те, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, тому не може бути предметом поділу між подружжям <...>.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 2.07.98 сторони по справі зареєстрували шлюб.

24.03.98 на підставі рішення 13 сесії 22 скликання Стецьківської сільської ради Сумського району Особі 2 була передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка за Адресою 1 площею 0,12 га, з яких: для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель площею — 0,06 га, та для ведення особистого підсобного господарства площею — 0,06 га.

9.11.98 Стецьківською сільрадою на ім’я Особи 2 виданий державний акт на право приватної власності на землю серії IV-СМ №002449 на земельну ділянку площею 0.12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Стецьківської сільради, за Адресою 1, зареєстрований у книзі реєстрації державних актів за №277.

За час спільного сумісного проживання подружжя у 2005 році на вказаній земельній ділянці сторонами було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який не введений в експлуатацію і право власності на нього не оформлене.

На ім’я Особи 2 видано технічний паспорт на вказаний житловий будинок, який складається з: двох поверхів, житлового будинку, гаражу, кухні-сараю, навісу, вбиральні та погреба, всього по

1-му поверху загальна площа приміщень 62,0 м2, житлова — 27, 2 м2, підсобна площа 34,8 м2, площа приміщень, не включена в загальну 7,3 м2; по 2-му поверху загальна площа приміщень 42,1 м2, житлова — 25, 4 м2, підсобна площа 16, 7 м2; всього по житловому будинку літ. «А-2» загальна площа приміщень 104,1 м2, житлова — 52,6 м2, підсобна площа 51, 5 м2, площа приміщень, не включена в загальну 7,3 м2.

Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, держреєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відомості щодо об’єкта нерухомого майна за Адресою 1, відсутні.

З довідки КП «Ініціатива» Кровненської сільради №339-1-06/18 від 6.06.2018 вбачається, що відповідно до інформації, яка знаходиться в інвентаризаційній справі №А 000060725 департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міськради станом на 29.12.2012, підтвердити право власності на об’єкт нерухомого майна за Адресою 1, можливості немає у зв’язку з відсутністю державної реєстрації.

Відповідно до листа ДАБІ у Сумській області від 20.05.2019, об’єкти будівництва за Адресою1 є самочинним будівництвом.

Мотиви, з яких виходить ВC, та застосовані норми права

За правилами ст.60 Сімейного кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.63 СК дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми ст.60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі стст.69, 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові ВС від 15.04.2020 в справі №307/3957/14-ц вказано, що «самочинно збудоване нерухоме майно не є об’єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу між подружжям (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 4.12.2013 №6-130цс13).

За змістом ч.1 ст.376 Цивільного кодексу, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекта або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч.1 ст.376 ЦК.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об’єкт нерухомості (ч.2 ст.376 ЦК)».

Ураховуючи наведене, установлену судами обставину, що об’єкт будівництва за Адресою 1 є самочинним будівництвом, відсутні правові підстави для визнання за Особою 1 права власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна <…>.

Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 18.06.2020 і постанову Сумського апеляційного суду від 22.09.2020 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Особи 1 до Особи 2 про визначення часток у праві спільної сумісної власності відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело: www.zib.com.ua