Чи врятує страховка від страхів за кермом?

Як уже повідомляв «ПТ», нещодавно департамент ДАІ МВС дещо порадував вітчизняних автовласників, поінформувавши про те, що перевірятиме наявність у водіїв поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на випадок ДТП не з 1 серпня поточного року, як було заявлено попередньо, а з 1 січня 2008 р. Ця заява дещо заспокоїла значний ажіотаж серед водіїв, викликаний введенням спеціальної картки-стікера, яка підтверджує, що водій застрахований. Саме ці стікери українські водії мали прикріплювати на лобове скло свого автомобіля поруч із талоном техогляду з 1 серпня ц.р. Однак зовсім не складно передбачити, що через півроку пристрасті розгоряться з новою силою, адже проблема не знята, а лише відкладена на певний час. Це пояснюється тим, що автовласники в Україні не усвідомили необхідність, а головне неминучість автоцивільного страхування. Існує багато різних поглядів, що як доводять його необхідність, так і заперечують його нагальність для українського сьогодення. Давайте спробуємо розібратися із самою сутністю автострахування та проаналізувати деякі аспекти, що дозволять кожному, хто певним чином пов’язаний із автомобільним транспортом, з’ясувати для себе ступінь необхідності придбання такого захисту. Своєрідність української «автоцивілки» В Україні обов’язкове цивільне страхування діє ще з 2005 р. І нинішня новація – лише посилення контролю – для більшості водіїв не сюрприз. Обов’язковий страховий поліс коштує від 100 до 600 грн на рік. Його вартість залежить від стажу водія, об’єму двигуна і навіть від кількості населення в місцевості, де переважно їздить водій. Зрозуміло, що обов’язкове цивільне страхування – це світова практика і річ необхідна. Наприклад, цьогоріч в Україні лише за шість місяців відбулося понад 100 тис. аварій. Це на третину більше ніж торік. Крім того, що в дорожньо-транспортній пригоді може постраждати сам автомобіль, можливо, буде завдано збитків третім особам. Наприклад, наїзд на пішохода чи інший автомобіль. Тому водія переслідує ще і страх наїзду. Для захисту від цього виду страху існує страхування цивільної відповідальності (ЦВ) автовласників перед третіми особами. Однак український варіант автоцивілки дещо своєрідний. Однією з характерних ознак такої «своєрідності» є дуже низький відсоток виплат, які, врешті-решт, здійснюються страховими компаніями. Ця проблема є об’єктивною і досить поширеною та перешкоджає розвитку страхового ринку. Її причина полягає у недосвідченості та непрофесійній роботі деяких страхових компаній. Мабуть, саме тому більшість договорів страхування укладається лише завдяки порадам та рекомендаціям рідних і знайомих, незважаючи на кількість реклами, поданої страховою компанією на телебаченні та в ЗМІ. Ця проблема тісно переплітається із запитанням: «Чи виплатять мені відшкодування, якщо щось станеться?». Тут навіть не головне, на якому місці в рейтингу знаходиться страхова компанія, головне – це її імідж та політика щодо здійснення страхових виплат застрахованим. Які ще аргументи необхідні, як не свідчення тих, хто вже отримав відшкодування?! Окрім того, можна навести ще кілька найбільш поширених негативних явищ, які уповільнюють розвиток страхування автотранспорту в Україні серед населення. Передусім, це його чимала вартість, яка у поєднанні з названою проблемою неабияк відлякує страхувальника. Наступним каменем спотикання є протизаконні дії. Протизаконні дії з боку страхової компанії можуть полягати в порушенні умов договорів страхування (прострочення термінів виплати страхового відшкодування, неправильні суми страхових відшкодувань). Однак можуть бути й протизаконні дії з боку клієнта, починаючи від дрібних порушень (невчасна сплата страхового платежу за договором) і закінчуючи справжніми кримінально карними діями (надання недостовірних відомостей при укладанні договору страхування, фальсифікація страхового випадку тощо). Добровільно чи обов’язково? В Україні автоцивільне страхування буває двох видів: обов’язкове і добровільне. Умови обов’язкового страхування встановлені Кабінетом Міністрів, а також Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності». Страхова сума при цьому обмежена до 25,5 тис. грн. Перевага добровільного страхування полягає в можливості самому визначати розмір страхової суми. Загалом, що на більшу суму застрахована цивільна відповідальність, то спокійніше можна почуватися на дорозі. Поліс страхування добровільної цивільної відповідальності менш популярний серед автомобілістів, але інтерес до нього зростає через те, що на дорогах з’являються дедалі більше дорогих іномарок, від яких поліс ОСАЦВ не завжди захистить повністю. Щоправда, потрібно враховувати один нюанс – страхова компанія виплатить відшкодування лише в тому разі, коли буде доведено, що власник поліса є винуватцем ДТП. Рідко зустрічається такий вид страхування, що лише умовно можна віднести до автострахування, – це страховка від нещасного випадку за кермом. Адже водій і пасажири теж можуть постраждати під час аварії. Повне КАСКО в цьому разі не передбачає якогось відшкодування. Від даного ризику доводиться страхуватися окремо. У цьому разі розмір тарифу залежить від кількості застрахованих в автомобілі місць, від частоти використання транспортного засобу і розміру страхової суми, котру визначає сам страхувальник. Ложка меду в бочці дьогтю Однак не все так безнадійно на страховому ринку для автовласника, як здається на перший погляд. Оскільки конкуренція на ринку автострахування досить висока, страховики залучають клієнтів, пропонуючи знижки і надаючи додаткові послуги. Так, досить часто страхова компанія бере на себе тяганину отримання довідки щодо ДТП із ДАІ. Іноді договором обумовлено, що коли розмір збитку не перевищує певного відсотка страхової суми (3-4%), компанія зобов’язується виплатити страхове відшкодування і без надання довідки ДАІ. Деякі страхові компанії встановлюють знижки за безаварійність поїздок, стаж водія, а також надають клієнту безкоштовний поліс страхування відповідальності за оплату послуг технічної допомоги чи пропонують своїм клієнтам обслуговування транспортних засобів на конкретних станціях техобслуговування за пільговими цінами. На сьогодні право укладати договори зі страхування мають близько 100 компаній – членів Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), щоправда, реально страхують за цим видом 60-70 страховиків. Перспектива введення повномасштабного контролю з 1 серпня співробітниками ДАІ наявності у автовласників полісів ЦВ призвела до загострення боротьби страхувальників за клієнтів. Для залучення страхувальників компанії використовують будь-які методи, включаючи демпінг. Проблема виникла з початком повномасштабних рекламних кампаній великих СК, які, зокрема, заявляли про збільшення ліміту відповідальності з цього виду страхування стосовно майнового збитку на 10 тис. грн, і зниженні франшизи до нуля (Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності» передбачено відшкодування майнового збитку в розмірі до 25,5 тис. грн, франшиза – не більше 510 грн). Компанії також пропонували потенційним клієнтам при купівлі КАСКО придбати поліс ЦВ як частину комплексного продукту (споживач платить за КАСКО, а ЦВ одержує безкоштовно як бонус). Подібний формат продуктів стали пропонувати середні і дрібні СК. Останнім часом на ринок страхування КАСКО і ЦВ намагаються виходити дедалі більше страхових компаній, які не мають достатнього досвіду в даному виді страхування. За останній рік більшість страхових компаній змінили свою тарифну політику. Тарифи зменшуються або збільшується кількість страхових послуг, оплачуваних за тими ж тарифами. Але почастішали випадки невчасного врегулювання претензій за страховими випадками чи врегулювання через органи судової влади, що негативно впливає на імідж страхування. Втім ця проблема системна, і не можна сказати, що вона властива лише автострахуванню. На жаль, вирішити її за короткий час неможливо. Єдиний шлях – підвищення «культури страхування». Причому як із боку страхових компаній, так і страхувальників. Тільки такий шлях дає надію, що страховка позбавить водія всіх страхів за кермом.